У театрі дошекспірівських часів основна роль у постановці відводилася розповіді, а дія відбувалася ніби за сценою. Шекспір не бажав брати на себе право судити героя лише на підставі розповіді. Дія його творів розвивається безпосередньо на сцені, у результаті чого характери героїв набувають колоритності, глибини, рухливості. Шекспірівські п’єси вимагали від актора природності, коли будь-яка емоція повинна знати свою міру і погоджувати будь-яку дію з промовою.