Формування національної ідентичності у дошкільному віці є важливим етапом становлення особистості, і етнопедагогіка виступає природним, емоційно насиченим інструментом цього процесу. Через народні казки, пісні, ігри, ремесла, обряди та символи діти не лише знайомляться з культурною спадщиною, а й вчаться відчувати себе частиною спільноти, розуміти цінність традицій, поважати рідну мову та природу.
Етнопедагогічні підходи сприяють розвитку емоційної чутливості, естетичного смаку, толерантності та патріотичних почуттів. Вони гармонійно поєднуються з іншими освітніми напрямами, зокрема STEM, інклюзією та соціальною педагогікою, створюючи цілісний освітній простір, у якому дитина зростає не лише розумною, а й духовно багатою, відкритою до світу та вкоріненою у власну культуру.
