Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Т. Шевченко
Напевно, немає на світі людини, яка б не любила ніч, адже в той час вона відпочиває від денної праці. Перед тим, як настане ця пора, надходить таємниче надвечірʼя.
На образній картині зображено красивий захід сонця за обрій. Все покрилося вечірніми сутінками. Ліс огорнувся загадковим, повним таємниць, чорним кольором. А посередині сонце провело золоту стежку своїм промінням. І ще темно- голубу воду осяйнула сонячна дорога вечірнього сонця з неба. Раптом налетіли сірі хмари і майже вже закрили його, тільки де-не-де голубі клаптики видніються синьої блакиті. А на заході ще останні промені ледь-ледь осявають останню смужку неба і , врешті-решт, зникають.
