ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Еволюція теорії та методики фізичного виховання була складним процесом, який проходив протягом кількох етапів розвитку [1]. Розвиток систем фізичного виховання можна простежити з часів античності, коли системи фізичної культури були розроблені на Сході, у Греції та Римі [1]. Сократ відомий тим, що запропонував сократівський метод, який передбачав постановки запитань для стимулювання критичного мислення [1]. Сократ також вважав, що самопізнання є метою освіти, яка досі актуальна в сучасній практиці фізичного виховання [1]. У середні віки теоретичні уявлення про фізичне виховання продовжували розвиватися [1]. Однак лише наприкінці 19-го та початку 20-го століть фізичне виховання побачило значний прогрес. Це був період, коли дослідження фізичного виховання проводилися лікарями, педагогами, біологами, розроблялися нові, більш досконалі системи і методи фізичного виховання [1]. Сучасний стан науки про теорію і методику фізичного виховання характеризується інтенсивним шляхом розвитку, де теоретичні положення перевіряються практикою фізичного виховання. Теорія має узагальнити наукову базу та виявити закономірності впливу нових видів рухової активності на організм людини. Значну роль у розвитку методики фізичного виховання відіграли біологічні та педагогічні науки [2][1]. П.Ф. Прикладом того, як у фізичному вихованні враховуються наукові досягнення біологічних і педагогічних наук, є системи Лесгафта. Оригінальні ідеї також можуть народжуватися в практиці фізичного виховання, спонукаючи до розробки нових гіпотез [1]. Звідси можна зробити висновок, що еволюція теорії та методики фізичного виховання пов’язана з різними суспільно-економічними формаціями та пройшла кілька етапів розвитку.