Неможливо виростити повноцінну людину
без виховання в ній почуття Прекрасного
Р.Тоюр
Естетичне виховання - могутнє джерело моральної чистоти.
Одна з проблем, яка виникла через спрямованість освіти тільки на накопичення знань та інформацій – втрата духовності. Тому освіта ХХІ століття має бути спрямована на задоволення потреб вищого рівня, потреб людського духу. Вона повинна розвивати і виховувати почуття цінностей, які мають загальнолюдський характер. І це в першу чергу стосується етичного і естетичного виховання особистості, основи якого закладаються саме в сім’ї.
Відомий педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджує: "Життя перетворюватиметься не міцними знаннями людей, а їхніми уміннями творити прекрасне та прагнути до прекрасного". Отже, майбутнє людства відомий педагог пов’язує з категорією Краси.
Період дошкільного та молодшого шкільного дитинства є чи не найголовнішим з точки зору естетичного виховання та формування художньо-естетичного ставлення до життя. Саме в цьому віці здійснюється найбільш інтенсивне формування ставлення до світу, яке поступово перетворюється у властивості особистості.
І тому саме група продовженого дня повинна відігравати важливу роль у здійсненні загальної середньої освіти, сприяють розумовому, моральному, естетичному, фізичному, духовному розвитку особистості.
Загальна культура молодої людини - це той фундамент, на якому будується духовно-моральне життя людини. "Прекрасне - могутнє джерело моральної чистоти. Духовного багатства, фізичної досконалості", - писав видатний педагог ХХ ст. В.О. Сухомлинський. Насолода життям, відчуття радості буття - неодмінний елемент самоутвердження людини у світі, її щастя. Розвиток естетичної сфери свідомості впливає на інші почуття і погляди людини, підвищує емоційну чутливість до всіх явищ життя. Й молодший шкільний вік - відповідальна пора формування естетичних цінностей особистості. Саме в цей період закладаються переконання, принципи поведінки, якими керується людина у спілкуванні з іншими. Складним і відповідальним завданням вчсителів є таке виховання учнів, де головним принципом життя людини стають її моральні переконання.
Основою, на які здійснюється естетичне виховання, є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань. Оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.
Але значно розширюються можливості естетичного виховання дітей у шкільному віці.
Змістові орієнтири естетичного виховання молодших школярів охоплюють:
- розуміння краси в навколишній дійсності, природі, трудовій діяльності, як у школі так і за її межами;
- елементарне тлумачення змісту творів мистецтва, емоційне сприймання різних видовищ тем, кінофільмів, вистав, концертів, архітектури, пам'яток культури, вияв пошаннього і дбайливого ставлення до них;
- розвиток нахилів до художньої творчості (виразне читання, малювання, ліплення, аплікація) творчої фантазії, гумору;
- додержання елементів культури поведінки, прагнення до охайного вигляду, художнє оформлення класної кімнати;
- уявлення про негарні вчинки, розв'язність, прийняття неохайності й нечепурності у зовнішньому вигляді;
Провідними шляхами й засобами естетичного виховання в початковій школі виступають: навчання й позакласна робота; природа; праці, мистецтво; естетичну роботу обстановки, поведінки; фізкультура і спорт.
Важливим завданням виховання я вважаю, є і розвиток таких якостей, потреб і здібностей особистості, які перетворюють індивіда в активного творця естетичних цінностей, дозволяють йому не тільки насолоджуватися красою світу, а й перетворювати його "за законами краси".
То ж розвиток особистості молодшого школяра я здійснюю різноманітними засобами у системі естетичного виховання:
1. Творами образотворчого мистецтва.
Під час споглядання картини чи скульптури, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, "домальовує" зображає, бачить за картиною події, образи, характери.
2. Музикою, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку.
3. Художньою літературою. Головним виразником естетики в літературі є слово.
Слід залучати, як засіб естетичного розвитку особистості, український фольклор, зокрема, українські народні казки. У статті "В оборону казки" поборниця українського шкільництва С.Русова писала: "Казка й дитина щось таке споріднене. Вони так одне з другим зрослися, що як би педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона таки пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму..."
4. Театром, кіно, телебаченням, естрадою, цирком. Цінність їх у тому, що крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтва (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю).
5. Поведінкою і діяльністю школярів. Достойні вчинки учнів, успіх в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій.
6. Природою: її красою в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і невинній природі.
7. Фактами, подіями суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна частота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями.
Велику роль приділяю збагаченні словника дитини естетичними поняттями, розвитку естетичної спостережливості, формуванні здатності до естетичного судження, активізації сенсорної сфери, стимулюванні позитивних естетичних емоцій належить сезонним та щоденним спостереженням та милуванням природою під час прогулянок та екскурсій, які є одними із форм організації навчально-виховного процесу в ГПД. Для молодших школярів, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень слід обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості.
Спілкуючись із природою, важливо показати дітям красу рідної природи у різні пори року: безмежне багатство барв у тихі, сонячні дні "бабиного літа", урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи, квітування садів, буйноцвіття влітку.
Красиве в оточуючій природі є всюди - треба вміти відкрити дітям цю красу. Важливо не лише самим яскраво описувати спостережувані явища, а допомагати дітям підібрати образні порівняння , епітети, метафори, синоніми. Наприклад, ліс чорний, похмурий; трава вмита росою, золотий колос, пісня ллється, сосни шепочуть, пташки пурхають іщебечуть. Красуня берізка простягає свої руки до сонця і т.п.
Під час подорожей у природу, які відбуваються взимку, восени, навесні, діти відкривають (з допомогою вихователя десятки відтінків кольорів, вони слухають музику природи, бачать гру барв, дивляться на світ через краплинку роси, слухають бджолину "арфу" в розквітлому саду або "оркестр" коників-стрибунців у надвечір'ї. В лісі, на березі річки, у полі вихователю слід привчати дітей вслухатися у біт птахів і шепіт колосків, дзюрчання струмочка і стук дятла, шурхіт листя. Необхідно, щоб діти відчули і ніжний запах конвалії, і медовий - липи, і солодкуватий - білої акації, і ледь гіркуватий берези, вдихнули тонкий аромат тополиних бруньок, ялинової хвої, прілого листя, полиновий запах степу. Для допитливого ока буде цікавим і миле ластів'ятко, яке виглядає з гнізда, і лелеки, які турботливо годують своїх малят... Як бачимо. Вражень від природи й естетичних переживань, пов'язаних з її впливом у дітей багато.
Значення їх в естетичному розвитку особистості молодшого школяра немале. Особливо, якщо ці дитячі переживання доповнюються співпереживаннями дорослих.
Процес планування виховної роботи в групі продовженого дня можна дещо пожвавити за рахунок введення в план яскравих за назвою, цікавих за змістом "уроків милування" в природі. Назва такого уроку не може бути формальною. Вона повинна концентровано відтворювати емоційно-естетичний зміст споглядання певного об'єкта чи явища, природи, нести в собі певну образну інформацію.
Пропоную орієнтовну тематику "уроків милування" для 1-4 класів, розроблену за сезонним принципом.
- Осінь. Золото осені. Осінні дарунки. Осінь-плакса. Карнавал осінніх барв. Чим пахне осінь. Зажурена квітка, Вклонися калині. Танок осіннього листя. Музика листопаду. Прощальна пісня осені. Свято зрілості. Осінній сум та ін.
- Зима. Якого кольору зима. В гості до ялинки. Казки зимового лісу. Наші менші брати взимку. Срібні дерева. Свято снігопаду. Зимові витинанки. Сніжинки-балеринки. Зима-скульптор. Зачарована краса. Кришталевий дзвін зими. Царство сну та ін.
- Весна. Перша зелень весни. Здрастуй, пролісок. Зелений шум. Вернісаж весняних кольорів. Вигадливі візерунки весни. Чим пахне весна. Свято весняних квітів. Весняна симфонія. Земля квітує. Ранок року. Біле марево садків та ін.
- Літо. Якого кольору літо. Лісові сюрпризи. Диво-райдуга. Літні візерунки. Барви лугу. Дзвінка пісня джерела. Вслухайся в "музику" літа. Хоровод літніх квітів. Запам'ятаймо літо на запах і на смак. Рум'янець року та ін.
Для 6-7-річних дітей запропонований матеріал можна дещо скоротити й адаптувати відповідно до вікових можливостей.
Сприйняти красу рідної природи також нашим діткам допоможуть художні твори: вірші та прози, а також пейзажі полотна художників. Ці види мистецтва для читання та обговорення з учнями вчитель планує для проведення виховних заходів. Неперевершені зразки опису природи знаходимо у творах Л.Українки, Т.Шевченка, Б.Чалого, М.Познанський, М.Пришвіна, В.Сосюри, М.Підгорянки, К.Перелісної... Ознайомлення з пейзажними картинами великих майстрів (І.Левітан "Золота осінь", "Весна", "велика вода", О.Пластов "Перший сніг", І.Шишкін "Зима", "Оінь" Т. Яблонська "Весна", "Хліб", "Айвазовський "Захід сонця") сприяє розвитку естетичного смаку, пробуджує бажання і розвиває вміння дітей розповісти про цю красу, побачити аналогічні картини в житті, серед оточуючої природи, зберегти красу природи. Кращому осмисленню пізнання природи сприяє слухання музичних творів "Політ джмеля" М.Римського-Корскова, "Весняні води" С. Рахманінова, "Жайворонок" М.Глінки, "Веснянка" Л.Ревуцького, твори П.І.Чайковського з циклу "Пори року", а також виготовлення виробів з природних матеріалів.
Казка - допоміжний засіб вихователя молодших школярів у формуванні цілої гами морально-естетичних почуттів. Вона набагато сильніше впливає на дітей, ніж окрик чи нотація. Казки увібрали в себе народну мудрість і життєвий досвід. В.О.Сухомлинський вбачав велике виховне значення: "Казка - це колиска думки, зумійте поставити виховання дитини так, щоб вона на все життя зберегла хвилюючі спогади про цю колиску". Казі видатний педагог відводив особливе місце в естетичному вихованні школярів. Без відчуття краси слова для дитини недосяжні потаємні грані його смислового значення.
Ми повинні пам’ятати про те що,естетика і праця - це тісно пов'язані між собою поняття. Справжня краса людини виявляється в її праці. Роботу, почату в сім'ї, далі веде школа, яка має великі можливості для естетичного розвитку особистості молодшого школяра, бо тут діти пізнають красу розумової праці на уроках, на заняттях в ГПД, беруть участь у посильній трудові діяльності.
Для того, щоб у процесі виховувати почуття прекрасного, естетику культури, художні смаки, я спрямовую діяльність учнів так, щоб перед ними розкривалась у першу чергу естетика праці та її результатів. В молодшому шкільному віці (в саду, в квітнику і т.д.) учні створюють такі речі, практична цінність яких визначається, головним чином, їхньою красою.
Побутова праця свій початок бере в сім'ї і продовжується в школі. У людини, яка постійно доглядає за собою, за своїм одягом, взуттям, житлом, поступово формується важлива якість - емоційно-естетична чутливість до оточення, в якому вона перебуває.
Великі можливості для естетичного розвитку дітей має вчитель, вихователь ГПД, який звертає увагу на красу всіх складових елементів розумової праці. У вихованні культури розумової праці максимально значущою, доцільною буде праця творча, вільна від шаблону, праця зв'язана з напруженням думки, з самостійними пошуками шляхів до істини. Видатний педагог А. Дістервег писав: "Поганий учитель підносить істину, хороший вчитель її знаходить .
Під час прогулянок, спостерігаючи за плодами різноманітних рослин, щоб саме розкрити поняття "плід рослини", бажано поступово підвести дітей до визначення, організовуючи їхню розумову діяльність саме так: спостереження, порівняння , розрізнення, узагальнення. Спостерігаючи за різними плодами, пригадуючи бачені раніше, діти відзначають, що вони різні за кольором, формою, величиною. Вихователю слід поставити перед дітьми проблему: "Чому ж всі вони називаються плодами, що в них спільного?". Дальший аналіз, порівняння змісту плодів дає дітям можливість самостійно прийти до правильного висновку.
Ось від такої "доцільної гри всіх своїх розумових сил" дитина й отримує естетичну радість, радість творчості, яка стимулюватиме її дальшу самостійну роботу.
Отже, важливе значення для підвищення рівня естетичного виховання молодшого школяра має естетичний досвід, самого вихователя, який будується на єдності естетичних знань і естетичної діяльності. Щоб допомогти дітям набути цього досвіду, слід прилучати їх до різних видів мистецтва, збагачувати зміст явлень про прекрасне, розвивати творчість школярів, використовуючи різні форми роботи. Необхідно вчителям мобілізувати всі можливі доцільні засоби і методи для здійснення естетичного виховання дитини. Продумана система естетичного виховання учнів у кожному класів, у кожній групі, школі сприяє збагаченню духовної культури дитини, формуванню високих моральних якостей.
