Сонцепоклонник
Есе
Сонцепоклонник… Це тільки його моужуть назвати так, бо тільки він міг майстерно відтворити оту сонячну теплінь.
Сонце – обігріває, голубить, манить… Несе тепло в душу, спонукає до життя. Не кожному дано помітити все це, а він зміг, зумів… Обігрів себе й інших.
Отже, виконав місію письменника, подарував можливість поклонятися сонцю, шанувати те, що є в кожному. Так, так, він все-таки Сонцепоклонник, бо поклоняється святому.
Душа готова…
Есе
Щоб відтворити красу природи, треба її любити, розуміти. Це тільки місія М. Коцюбинського, бо він міг розуміти сонце, вітер, колосисте плесо, а найголовніше – людину.
Його психологічне «говори» звучить переконливо. Розуміє, що теплінь буяє там, де її пророщують, тільки та душа очиститься, яка може розкритися. А струни душі? « … натягаються знову. Ось вони бренькнули навіть…» . Душа готова…
Дерева
Есе
Дерева плещуть в долоні, як люди. Вони ж все розуміють: коли радіти, коли в зажурі шепотіти. На те ж вони і дерева.
… Сльози на плакучій березі… Чому сум огорнув?
… Віти бережи… - так, це Коцюбинське. Мабуть, білотіла, зеленоока красуня зачарувала його, бо ще й уміє плескати в долоні…
