Етикетні одиниці в листах виконують важливі функції: допомагають установлювати й підтримувати контакт зі співбесідником, створюють певну тональність послання, регулюють стосунки між комунікантами, оформляють композиційну рамку листа. Специфіка етикетних конструкцій визначається структурою епістолярного тексту, його стильовими особливостями.
Серед основних факторів, які впливають на вибір етикетних формул виділяються такі: локально-темпоральні умови протікання мовленнєвої дії, ступінь знайомства комунікантів, їхні соціальні ознаки (вік, стать, соціальний статус, посада), характер суб’єктно-адресатних відношень, обставини написання листів, індивідуальні особливості.
Проаналізувавши етикетні одиниці можна сказати, що повага до адресата виражається у формах звертання, стилістичний і лексичний їх діапазон досить широкий. Т. Шевченко використовував прикметники дорогий, добрий, любий, єдиний, милостивий, щирий, які виконують роль етикетних означень утворюють дружні та дружньо-шанобливі звертальні формули; одиниці етикету, в яких уживаються слова з коренем добр- робить наголос на одному з найзагальніших понять моральної свідомості – добру. Завершальна частина також має вигляд мовних етикетних формул із семантикою вибачень, прохань, прощань.
