• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Музика
  • Елементарне музичне виховання учнів молодшого шкільного віку за методикою Карла Орфа на заняттях з сольфеджіо, нотної грамоти та колективного музичення (шумового оркестру) у школах естетичного виховання

Елементарне музичне виховання учнів молодшого шкільного віку за методикою Карла Орфа на заняттях з сольфеджіо, нотної грамоти та колективного музичення (шумового оркестру) у школах естетичного виховання

Опис документу:
Методичні розробки занять, методичні роботи, творчі конспекти, розробки відкритих уроків для викладачів комунальних початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (музичних шкіл та шкіл мистецтв).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Обласний навчально-методичний центр підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів

ЕЛЕМЕНТАРНЕ МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЗА СИСТЕМОЮ

КАРЛА ОРФА УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ЗАНЯТТЯХ З СОЛЬФЕДЖІО, НОТНОЇ ГРАМОТИ ТА КОЛЕКТИВНОГО МУЗИЧЕННЯ (ШУМОВОГО ОРКЕСТРУ)

/методичні рекомендації на прикладі творчих музичних занять з використанням системи Карла Орфа, творчих імпровізаційних завдань

та музично-інструментальних інсценівок/

Автор-укладач:

викладач

музично-теоретичних дисциплін

КПСМНЗ «ДШМ №7»

відділу культури харківської міської ради

Іванченко Ольга Вікторівна

Харків

2017

ЗМІСТ

Введення

«Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, все, що в ній пробуджене і виховане, проявляється впродовж усього її життя».

Карл Орф

У сучасному світі, що швидко розвивається, великої актуальності набуває питання гармонійного розвитку особистості: як допомогти дитині бути щасливою, реалізовуючи у житті свій природній творчий потенціал, та відчувати красу навколишнього світу й радіти їй?

Об’єкт дослідження - музичне виховання.

Предмет дослідження - система елементарного музичного виховання Карла Орфа.

Мета дослідження - розкрити зміст концепції елементарного музичного виховання Карла Орфа, а також її використання з учнями молодшого шкільного віку на заняттях з сольфеджіо, нотної грамоти та колективного музичення (шумового оркестру) в школі.

Задумане півстоліття назад Карлом Орфом навчання дітей музиці за допомогою імпровізаційного музикування в повній мірі є тим, що у нас називається «особистісно-орієнтованим навчанням».

К.Орф зазначав, що музичне виховання –це виховання творчої особистості. Він вважав, що для цього немає надійнішого шляху, ніж уроки імпровізації, тому зробив акцент на розвиток уяви, незалежності мислення, вмінні винаходити нові незвичайні шляхи в розв’язанні проблем, які постають. Тут розвивається та особлива і необхідна людині якість, яку можна назвати імпровізаційністю мислення. Імпровізаційний розум – це не просто творчий розум, а розум швидкий, реактивно-спонтанний, ситуативний. Імпровізація – це завжди продукт швидкого розуму.

1. Шульверк Карла Орфа

1.1. Різновиди музичної діяльності на заняттях на заняттях з сольфеджіо, нотної грамоти та колективного музичення (шумового оркестру) за системою Карла Орфа

Навчаючи дітей навичок колективного музикування, Орф наполягав на співові, імпровізації, рухах і грі на найпростіших ударних інструментах (звідси «елементарне музикування», що складається з елементів). Вправи, пісеньки і п'єси можна змінювати, варіювати, придумувати разом з дітьми. Цікавий матеріал спонукує дитину складати, імпровізувати, фантазувати. Дитина виступає не як слухач, а як творець музики. Основною метою заняття є розвиток творчого початку, що, у свою чергу, важливо для загального розвитку особистості (для дитини, з дитиною, виходячи з дитини). Одна із загальних ідей, що покладена в основу системи дитячого музичного виховання Карла Орфа: «Кожний дізнається лише те, що сам намагається зробити» (Песталоцці).

Інтерес дітей до музичних інструментів невичерпний. Вони хочуть грати на них завжди. Діти люблять слухати тембри різних інструментів. Гра в оркестрі розвиває слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі. Гра в ансамблі з диригентом учить малюків бути уважними, терплячими, учить пошані один до одного. В процесі гри на музичних інструментах яскраво проявляються риси кожного виконавця: наявність волі, емоційності, розвиваються творчі і музичні здібності.

На заняттях потрібно прагнути не тільки навчати учнів правильно співати, рухатися, грати, а й розвивати у них вміння емоційно відкликатися на музику, творчо ставитися до виконання завдань, діяти активно та емоційно. Дітям можна пропонувати творче завдання «Покажи як бігає лисичка». Перед цим варто пригадати образ лисиці із казок, яка вона хитра, обережна. Дівчатка показують як рухається лисичка, а хлопчики дивляться і вибирають найбільш виразне виконання. Музика для всіх дівчаток звучить одна, а «лисички» отримуються у всіх різні. Хлопчики добре відтворюють образ вовка, а дівчата в ролі глядачів та суддів.

1.2. Методи творчого музикування

Для того, щоб розвинути у кожного учня музичний слух і здібності, які тією чи іншою мірою є абсолютно у всіх, треба дати змогу дитині бути ДІЯЧЕМ. Класичні методи навчання часто бувають нуднуваті. Викладач грає на піаніно, а діти сидять і слухають не ворушачись. Якщо на першому ж занятті учням дати у руки інструменти і попросити попадати в такт, ефект буде набагато кращим. Саме так ми і робимо, працююючи за методом Орфа. Я впевнена: що більше різних інструментів, бодай навіть і саморобних, запропонувати дітям, то краще. Попросіть, наприклад, малюка двох років взяти в руки пластмасову пляшечку, наповнену крупою, і показати, як біжить мишка, або за допомогою двох дерев'яних паличок зобразити, як стрибає козлик. Навіть просто потрясти маракаси під музику, попадаючи в такт, — захопленню не буде меж! Здавалося б, бавиться дитина: шарудить, стукає і нічого більше. Але насправді він розвиває почуття ритму, почуття міри, відчуття динаміки, словом, свою природну музикальність.

Творче музикування — це можливість набуття різноманітного досвіду у зв'язку з музикою — досвіду руху й мови, праоснов музики; досвіду слухача, композитора, виконавця й актора; досвіду спілкування, творчості й фантазування, самовираження й спонтанності; досвіду переживання музики як радості й задоволення.

Основне і найважливіше на заняттях — це атмосфера, що створюється особливою якістю спілкування рівних партнерів — дітей і педагога. Це спілкування по праву можна назвати ігровим. Можливість бути прийнятим оточенням без будь-яких умов дає змогу дитині проявляти свою індивідуальність. Своєрідна ритуалізація (повторювана структура заняття) допомагає дітям швидко орієнтуватися в новому матеріалі, бути впевненими, створювати образи, творити, допомагати іншим учасникам і радіти їхнім успіхам і вдалим знахідкам.

Система музичного виховання за К. Орфом містить такі елементи:

• мовленнєві вправи;

• поетичне музикування;

• музично-рухові вправи;

• ігри з інструментами К. Орфа;

• елементарний музичний театр.

Мовленнєві вправи доцільні для загального музичного розвитку, бо легкі й доступні для всіх дітей. Використання мовленнєвих вправ допомагає розвивати в дитини почуття ритму, формувати хорошу дикцію, артикуляцію, допомагає ввести дитину в світ динамічних відтінків і темпової розмаїтості, ознайомити з музичними формами.

Поетичне музикування допомагає дітям відчути красу звучання поезії й музики. Завдяки поетичному музикуванню діти не лише непомітно, а залюбки заучують вірші на пам'ять, читають їх з особливим почуттям і вираженням, усвідомлюють зв'язок слова й музики.

Музично-рухові вправи допомагають підготувати дитину до спонтанного рухового вираження, навчають ії зображувати звуки і настрої через елементарний рух (удари, клацання, плескання, притупування), при цьому в дітей виробляється швидкість реакції, уміння чекати, знаходити момент вступу. У музично-рухових вправах дитина водночас виконує і творить, оскільки вона придумує рухи, виходячи з характеру, темпу, ритму, тембру пропонованої їй музики. Учень починає усвідомлювати музику через рух. Оволодіваючи грою з інструментами Карла Орфа, діти вдосконалюють навички, набуті в роботі з мовленнєвими вправами (почуття ритму, володіння темпом, динамікою), розвивають почуття ансамблю, вчаться розрізняти звучання інструментів за тембром.

Елементарний музичний театр як інтегративна ігрова форма припускає загальний вплив музики, мовлення, руху, танцю і художнього образу в образотворчій грі. Особливі прийоми організації театралізованої діяльності — ігротренінги — крім широкого спектра розвивальних завдань, розв'язують проблему захоплюючого і корисного проведення часу в дружньому колі. Орфівська педагогіка являє собою особливий тип музичної педагогіки, яку звичайно називають креативною. Вона створює універсальної креативності, яка є в кожній дитині і розвиток якої стає все більш очевидним завданням навчання.

Основні принципи педагогіки Карла Орфа:

-креативність;

-варіативність;

-комунікативність.

Під принципами ми розуміємо основне, початкове положення якої- небудь теорії, учіння, світогляду, теоретичної програми.

Креативність припускає творчий підхід до викладання музики дітям. Творить педагог, творить дитина. Дитині пропонують скласти мелодію, придумати простий рух, підібрати риму. Для дітей це дуже важливо: «я – сам поет і композитор».

Варіативність має на увазі різні варіанти, «варіації» при виконанні завдання, розучування пісні або танцю. Внесення нових, цікавих елементів дозволяє зацікавити дітей, позбавляє від нудного, одноманітного повторення.

Комунікативність – важлива якість, необхідне кожному в наш непростий час. На заняттях діти вчаться спілкуватися між собою, домовлятися.

Важливим моментом в педагогіці К. Орфа є з'єднання таких видів діяльності, як спів, рух, слухання з грою, заняттями в оркестрі. Як правило, всі ці види діяльності проходять одночасно, не заважаючи, а взаємодоповнюючи один одного.

Захоплення дітей таким музикуванням, їх бажання грати та співати є настільки сильним, що вони не помічають тої великої навчальної роботи, яка проводиться з ними в процесі музикування. Але будь-яке музикування неможливе без попередньої клопіткої роботи з оволодіння елементами музики, тому на кожному занятті необхідно поєднувати елементарне музикування з навчанням найпростішим елементам музичної мови. Та все ж головним є музикування, бажання дітей “спілкуватися” з музикою, співати та грати колективно, отримуючи від цього задоволення. Звідси випливають пріоритетні завдання, необхідні для розвитку музичних творчих здібностей дітей.

Пріоритетні завдання на заняттях:

- допомогти дітям ввійти в світ музики, відчути і пережити її чуттєво;

- створити передумови до формування творчого мислення;

- розвивати творчу уяву та фантазію дітей;

- формувати у дітей риси характеру, що сприяють самоствердженню особистості, самостійності та свободи мислення, індивідуальності сприйняття.

Заняття з розвитку творчих музичних здібностей дітей необхідно проводити, поєднуючи навчальне та творче музикування.

1. Навчальне музикування – це знайомство учнів з найпростішими елементами музичної мови та навчання у дітей вміння практично використовувати їх у роботі над формуванням звуковисотного слуху та метроритму.

2. Творче музикування – це імпровізаційно – творча гра в мову та рух. Мета даного музикування полягає в розвитку творчих здібностей дітей та їх навчання в дії. Саме тому воно за формою та змістом найбільш відповідає природі дітей молодшого шкільного віку та принципам ігрових методик, існуючих у світовій практиці.

Тому головним на заняттях не є створення музичних шедеврів, а сам творчий процес. Творчість дітей тут розуміється, як вміння і бажання зробити щось по-своєму. “Зіграй, затанцюй, як ти хочеш” – ці магічні слова відкривають перед дитиною ворота у світ фантазії. Важливо співати, гратись, рухатись, придумувати, змінювати, слухати своє виконання та виконання інших дітей. Можливість зробити по-своєму (добре придумав, цікаво продемонстрував, гарно повторив), дозволяє дитині бути індивідуальною, неповторною.

2. Конспекти творчих музичних занять з використанням системи Карла Орфа

2.1. Фрагменти творчих музичних занять ірші й вправи з використанням звучних жестів)

Велику увагу Карл Орф приділяв «звучним жестам». Звучні жести – це гра звуками свого тіла: бавовна, шльопання по стегнах, грудях, притупування ногами, клацання пальцями. Спів і танці з акомпанементом звучних жестів дозволяють організувати елементарне музикування в будь-яких умовах, за відсутності інших інструментів. Звучні жести є не просто носіями певних тембрів – їх використання вносить рух в освоєння дітьми ритму. Цей підхід є важливим методичним моментом, оскільки ритм усвідомлюється і освоюється тільки в русі. Виховання відчуття ритму, і тембрового слуху, розвиток координації, реакції з використанням звучних жестів мають дуже високу ефективність.. Як правило, дітей цікавить ритміка та співзвуччя вірша, а дитячі потішки, лічилки є невіддільними від ігор дітей і танців.

Наприклад:

Тра-та-та! Тра-та-та! (діти виконують ковзні оплески)

Вийшла киця за кота, (притупують ногами)

За Кота- Котовича, (плескають по колінах)

За Сивка- Сивковича. (плескають у долоні)

Тра-та-та! Тра-та-та! (Плескають у долоні з

Ну була і сміхота витягнутими вперед руками)

На весіллі у кота! (тримаючись за животи, імітують

сміх)

На заняттях з сольфеджіо, нотної грамоти та колективного музичення (шумового оркестру) ми використовуємо різноманітні мовленнєві ігри в супроводі звучних жестів та дитячих музичних інструментів:

МИШЕНЯ

Мишеня й жирафа — друзі, (крокують

Пішли разом погуляти. на місці)

У жирафи зріст великий, (сплески над головою)

А малий — у мишеняти. (присіли, стук кулачками по підлозі)

ЖАБКИ

Розчепіривши зелені лапки, (Розчепірили пальці,

Доріжкою стрибають жабки. (Стрибки)

Ква-ква-ква, (труть долонька об долоньку)

Доріжкою стрибають жабки. (ритмічні стрибки на місці з поворотами )

Ква-ква-ква. (труть долонька об долоньку)

ЗАГАДКА ПРО ЗАЙЧИКА

Довгі вуха куций хвіст (показують вуха, «махають хвостиком»)

Невеличкий він на зріст (присіли,труть руками по колінцях)

На городі побував (встали, ритмічно плескають, на

Нам капусту пожував . «вав»-стрибок)

Кого злякався зайчик? (лисичку!)

ДОЩИК

Крапля раз, крапля два, (стукають пальчиком по

долоньці)

Дощик землю полива. (сплески над голівкою)

Хай гарненько виростає

після дощику трава. (сплески по колінцях)

Крап-крап, крап-крап-крап, ( пальчиком по долоні)

дощику, ти припускай. (чотири клацання пальцями)

Крап-крап, крап-крап-крап (пальчиком по долоні)

парасольки розкривай. (чотири клацання над головою)

Дощ іде, ну то й що, (ритмічно тупають)

гумові в нас чобітки – (виставляють почергово

он які ! ніжки на каблучок)

У калюжу не впаду – я її перестрибну!

Дзвіночки

Ми – дзвіночки весняні

Заспіваємо пісні:

Ділі-ділі, ділі-дін

Чути наш веселий дзвін.

Ділі-ділі, ділі-дін

Для виконання цієї співаночки підбираються маленькі дзвіночки, бубонці, які можна дати дітям у руки. Треба вивчити текст з будь-яким акомпанементом зі звучних жестів, що дає можливість відразу залучити всіх дітей домузикування. Кілька тактів вступу дають відчути не тільки пульсацію, але і характер наступної декламації. Паузу добре підкреслити тріскачкою, рубелем.

Варіант 1. Маленькі дзвіночки можуть прикрасити танок зі співом, який може бути дуже простим: рух у середину кола і назад, кружляння на місці тощо. Рухи можна придумати разом з дітьми в процесі співу і гри, спостерігаючи за ними інамагаючись використовувати їх не усвідомлені тілесні рухи.

Варіант 2. Діти обирають ведучого, який стоїть в центрі з зав’язаними очима. Діти рухаються із дзвіночками по колу і співають перший куплет. Потім зупиняються. Виконують другу частину співаючи, дзенькаючи дзвіночками і ховають їх за спину. За моїм сигналом один із дітей дзвенить у свій дзвіночок, ведучий у колі намагається знайти його за звуком. Гра повторюється зі зміною ведучого і акомпанувальної групи.

Дощик накрапає

Гра з дитячими музичними інструментами. Кожна дитина бере інструмент, і всі сідають чи стають у коло. Потім вчитель, перебуваючи в ролі диригента, знаходиться у центрі, показую по черзі кожному учаснику музикування чотири метричні пульси (зіграти чотири звуки на інструменті) без пауз, в одному темпі. Головне тут – гра звуками, тому деякі неточності не мають засмучувати дітей.

Звертати увагу дітей необхідно на те, щоб вони грали тихо, прислухаючись до звучання кожного інструмента. Можна запропонувати дітям декламувати на фоні «музики дощика» вірш:

Дощик, дощик моросить, (ляскають правою рукою)

У листочках шарудить, (ляскають лівою рукою)

Щось шепоче листя – може, запитаємо? (шарудять долонями)

Хмароньки зібралися, птахи відлітають,

Діти у садочках осінь зустрічають. (хвилі руками)

У першій частині текст промовляє дорослий, а діти тільки кажуть «крап-крап-крап». У другій частині текст декламують усі разом, супроводжуючи його звуками і текстом,використовуючи такі інструменти: трикутник, маракас, металофон.

Наприклад, на занятті діти пригадують невеличкий вірш, який можна озвучити. На допомогу приходять “звучні жести”. Діти розуміють, що вірш можна декламувати і в цей же час плескати руками по колінах, або клацати пальчиками першу частину, а другу тупати ногами. Можна тільки уявити собі, скільки варіантів складають діти! Цей вид музичної діяльності доступний, і що важливо, розвиває творчі здібності дитини, особливо у взаємозв’язку з мовою і рухом. Творче музикування дозволяє грати багатопланово – грати і грати: грати на інструментах з елементами музики: ритмом, тембром, динамікою, грати один з одним, розігрувати сюжети пісень, грати разом, створюючи ту неповторну атмосферу спілкування, в якій всім затишно і радісно.

Розвиваючи в дітей почуття ритму, необхідно приділяти особливу увагу музичному руху. За тим, як дитина рухається, наскільки яскравими та виразними її рухи, за тим, як упевнено вона імпровізує під музику, вираз передаючи в русі певний образ, можна зробити висновок про ступінь розвитку у неї почуття ритму. Музичний рух можна розглядати, як засіб розвитку емоційної чутливості музики, ритмічності, виразності, уваги, пам’яті.

Слухаючи «Вальс квітів» П. І. Чайковського, учні передають рухом м’якість, легкість. Вони начебто самі перетворюються на чудові квіти, намагаються продемонструвати, які вони гарні, гнучкі, граціозні. Звичайно ж, у всіх це відбувається по-різному, але радість та задоволення від колективної творчості є безцінними.

Елементарні прозаїчні твори стають для дітей живим джерелом для творчості, самовираження. Все, що знаходиться в лапках, це не зразки і не догма, а ті прийоми, які якомога більше підходять до тексту, але діти можуть застосовувати ті прийоми, які, на їх думку, можуть передавати найяскравіше те чи інше природне явище.

2.2. Творчі імпровізаційні завдання: «Падає листя», «Весняна казочка»

« Падає листя»

- Дивіться, дивіться, листочок летить, у нас під ногами, він шурхотить. (діти піднімають листочки і опускають донизу)

- Раніше, навесні, були маленькі листочки, маленькі зелені бруньки, які потім розкрились. (цокання язиком, або щиглики)

- Дивіться, дивіться, листочок летить, осіннє повітря грибами пахне.

(кружляють, бігають, вдихають повітря)

- Дивіться, дивіться, падає листя і ліс наш осінній не такий пташиний і голосистий, чути одинокі голоси птахів (поодинокі голоси птахів)

- Дерева поснули і сплять до весни, їм сняться чудові казковії сни. (діти повільно опускаються, „засинають”)

«Весняна казочка»

- Пригріло весняне сонечко... (піднімають плавно руки вгору)

- З пагорба збіг веселий струмок і з’явилась велика калюжа (біжать струмком, звучить глісандо на металофоні)

- Вибралися з-під кори жучки, і не тільки жучки, а й мурашки (звуки: „ж-ж”; дз-дз”; рубель, дошка з рейками, тріскачки) - Розправили свої крильця і полетіли хто куди...(летять по залі в різних напрямках)

- І виліз їжачок (присідають і фиркають, маракаси)

-Зрадівши весні, ліс наповнюється пташиним галасом (діти імітують пташиний спів; свистульки)

- Ось і настала весна. (оплески)

Взагалі гра на дитячих (класичних чи саморобних) музичних інструментах в ансамблі чи в оркестрі один із найулюбленіших для дітей видів музичної діяльності. Вона підвищує інтерес дітей до занять, сприяє розвитку музичної пам’яті, уваги, допомагає долати надмірну сором’язливість, скутість. В грі на дитячих музичних інструментах розвиваються і реалізуються природні музичні здібності та виконавські здатності всіх дітей незалежно від рівня обдарованості; проявляються індивідуальні риси кожного виконавця, воля, емоційність, зосередженість. Така гра є чудовою формою залучення дітей до спільного елементарного музикування.

На найпершій стадії ознайомлення та використання дитячих музичних інструментів, останні варто пропонувати як дитячі іграшки. Музичні іграшки збуджують творчу думку дитини, допомагають зрозуміти, звідки беруться звуки. Їх можна озвучити найпростішими інструментами, які виготовляють самі діти з усього, що можна знайти у побуті й пристосувати для звукоутворення. Мета такої інструментальної гри – імпровізаційне розважальне звуконаслідування.

Матеріалом для музично-інструментальної дитячої творчості можуть слугувати: бляшанки різних розмірів (з-під кави, фарби тощо); природний матеріал (каштани, горіхова шкаралупа, камінці, насіння, різні крупи); пластмасові, металеві, картонні коробочки; пляшки з-під йогурту, деякі баночки з-під парфумів тощо; дрібні металеві предмети (гайки, ключі, кришечки, сковорідки з дитячого посуду та інше); дзвіночки, брязкальця, ґудзики різних розмірів, фломастери без стрижнів; дерев’яні брусочки, палички, кубики, олівці; нитки, дріт, риболовна жилка, гумка, гвіздки, клаптики тканини. Кожен перелічений предмет має «свій голос».

Для роботи з дітьми доцільно виготовити і нетрадиційні дитячі музичні інструменти: різноманітні маракаси (з капсул кіндер сюрпризів, порожніх металевих банок з під кави та соків, з трубок різного діаметру та довжини); різноманітні брязкальця (з металевих кришок від пляшок, настромлених на спиці та на мотузку); тріскачки з дерев’яних пластинок; шуршунчики (з целофану та паперу): дерев’яні палички; дерев’яні кубики тощо. До цього процесу можуть залучатися не тільки музичний керівник, вихователі і діти, а й батьки.

Саморобні музичні інструменти можна використовувати широко й розмаїто. Найперше уявлення про виразність різних тембрів діти одержать, якщо спробують озвучити за допомогою цих інструментів яку-небудь казку, - скажімо «Рукавичку».

Виклавши на столі саморобні шумові інструменти й пригадавши з дітьми персонажів казки, запропонуйте дібрати для кожного з них певний інструмент і домовтеся, хто яку партію виконуватиме. Інсценування казки супроводжуємо відповідними шумовими звуками. Наприклад: іде Дід по снігу – використовуємо мішечки з крохмалем; прибігає Мишка – шурхунчик; стрибає Жабка – йогуртова коробочка з розрізаним денцем; прибігає Заєць – ксилофон (вільна, спонтанна гра); Вовк – кастаньєти; суне Ведмідь – барабан із великої бляшанки; прибігає Собака – дерев’яна коробочка з підвісною кулькою всередині; звірі розбіглися – спільна гра всіх інструментів.

2.3. Музично-інструментальні інсценівки: «Ведмідь у лісі», «Казочка про звуки»

«Ведмідь у лісі»

Йшов якось по лісі Ведмідь ( барабани). Захотілося йому медку. Ось побачив він повен меду вулик, а бджілок в ньому було ще більше (гребінці з папером, олівці, тріскачки). Почухав Ведмідь потилицю і подумав: «Може, не покусають?» – і поліз в вулик. Тут бджілки накинулися на нього і стали боляче жалити (гребінці, олівці, тріскачки). Заревів Ведмідь від болю, застогнав (голос). Побіг по лісу (барабани). Заліз він на найвище дерево, сів на гілку і почав її пиляти (дошка з рейками). Пролітала поруч пташка Синичка (свистульки, дзвіночки) та й каже йому: «Не пиляй, Ведмідь, гілку. Гніздечко моє зруйнуєш і сам впадеш». «Без тебе обійдуся !» – а сам далі пиляє (дошка з набитими рейками). Скакала по гілочкам білочка (бубонці, ксилофон) : «Зажди, Ведмідь, пиляти! Усіх білченят розбудиш, і сам впадеш !» – «Стрибай своєю дорогою!”»– відповів Ведмідь, а сам далі пиляє (дошка). Бігла поруч лисичка (дзвіночки, зв’язка ключів та інше) : « Не пиляй, Ведмідь, гілку, лисенят налякаєш, і сам впадеш !» Не слухає Ведмідь нікого, далі пиляє (дошка).Тут поряд ворона пролітала і каркнула: (голосом) « Ой, впадеш, Ведмідь!». Гілка обломилась (тріскачка). Ведмідь впав (барабани). Заплакав Ведмідь, застогнав (голос). Пожаліли звірі недовірливого Ведмедя і допомогли йому підвестися. Наказали йому: «Ніколи не пиляй гілки, на котрій сам і сидиш !» Хоч і боляче було Ведмедеві, але на радощах, що він залишився живим і не травмованим, захотів станцювати з звірятами і попросив наших музикантів заграти веселого таночка. (Грає дитячий оркестр).

« Казочка про звуки»

Зійшло сонечко. Поглянуло воно на ліс – ожили, загомоніли дерева (дерев’яні інструменти – ложки, коробочки). Підвели свої густі крони, заплескали в дерев’яні долоні. Ось так, спробуйте і ви. Торкнулося сонечко теплим промінчиком луків – прокинулися квіти, зашепотіли трави (саморобні мара каси, целофан). Кинуло сонце погляд на річку – і засяяла в небі різнокольорова веселка, забриніла річка тонесеньким металевим звуком (Дзвіночки, трикутник). Прошарудів по веселковій доріжці вітерець- пустунець (шарудіння папером); тисячі маленьких дзвіночків-краплинок відірвалися від веселки: полетіли до землі, розносячи по всій планеті чарівні музичні звуки: дерев’яні, металеві, шумові. Лагідний південний вітерець підхопив частину дзвіночків і приніс їх у країну пісень.

Висновки

Результатом творчої діяльності на занятті стають різні види імпровізації. Рухові, інструментальні, інтонаційно-мовні імпровізації та різні їх комбінації, правильно організовані мною, дозволяють практично вирішити питання важливе для музичної педагогіки – вчити і виховувати через творчість. Дитячі імпровізації є колективними. Вони дозволяють кожній дитині знайти “своє місце”, незалежно від рівня її музичних здібностей. Роль дитини може бути дуже невеликою, чи навіть простою, але важливою є участь у музикуванні.

Сьогодні необхідно виховувати дитину, яка відчуває себе сильною, сміливою. В часи швидких змін, подібних до наших, діти повинні вірити в свої сили, повинні не боятися пробувати і помилятись, варіювати, поки не буде знайдено вірне рішення.

Дітям необхідно творити і співпереживати, щоб зробити музику досягненням свого особистого досвіду, ім. потрібно “спробувати” її, “бути в ній” – співати, грати на інструментах, танцювати, імпровізувати, самому придумувати і змінювати її. Навіть дуже маленькі діти здатні імпровізувати свою музику. Тут із звичайного металофону народжується мерехтливий вогник світлячка, звичайні дзвіночки “розмовляють” один з одним про дружбу, а коробочки з крупами розповідають, як восени сумно шарудить під ногами листя. Треба тільки прислухатись – і в легкому стуканні олівцем по столі можна почути безтурботну пісеньку дощику, в паперовому шелесті – цілу казку.

Діти стають іншими на такому музичному занятті, відкривають свої серця, перетворюються в чарівників, які розуміють мову вітру і квітів, вміють бачити музику.

«Додаток А»

«Додаток Б»

Список літератури

1. Всесвіт музичних звуків: Використання системи Карла Орфа на музичних заняттях //Палітра педагога. – 2008. -№4 .- С. 22-26.

2. Всесвіт музичних звуків: Використання системи Карла Орфа на музичних заняттях// Палітра педагога. – 2008. - №2.- С. 18-24.

3. Елементарне музичне виховання в системі Карла Орфа: Збірка статей під ред. Л. Баренбойма.- М.: Радянський композитор, 1978

4. Ж. В. Борисевич, Г. В. Дюміна. Колективне музичення. Шумовий оркестр. Програма для музичної школи, музичного відділення початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу (школи естетичного виховання) – Київ: «Фірма «ІНКОС», 2006 – 36 ст.

5. Леонтьєва О. Карл Орф для дітей// Радянська музика.-1963.-№7

6. Леонтьєва О. Карл Орф.- М., 1964

7. Творче музикування: використання саморобних інструментів у музичній діяльності дітей за принципами педагогіки Карла Орфа// Палітра педагога. – 2008. - №3.- С. 27-30

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.