Тема екскурсії.
Осінь золота
Тихо-ніжно ходить.
Мета екскурсії.
Узагальнити знання дітей про осінні зміни в природі. Вчити спостерігати за барвами, звуками осінньої природи, знаходити дивне, казкове у звичайному, складати казки, розповіді за власними враженнями; розвивати мову, мислення, пізнавальну діяльність, любов до природи; формувати почуття прекрасного.
Місце проведення екскурсію: Міський парк.
Хід екскурсії
І. Організаційна частина екскурсії.
II. Повідомлення теми і цілі екскурсії.
1. Виразне читання віршів, пригадування прозових творів про осінь з метою створення емоційного настрою, активізації чуттєвого і слухового сприйняття, уяви, збагачення образної лексики. Вчитель читає вірш О. Олеся <<Ліс
восени».
Давно вже скошені лани,
Стоять степи похило, А в лісі, в лісі восени Так любо ще, так мило.
На липах листя золоте
Тріпоче понад вами, Неначе знову ліс цвіте, Осінніми квітками.
Там шпак доспівує пісні,
Всю душу виливає, Якісь брехеньки голосні
Сорока розпускає.
У колі листя золоте Тріпоче понад нами, Неначе вдруге ліс цвіте Осінніми квітками.
- Діти, про яку пору року цей вірш? (про осінь)
- А як її називають? (чарівною, золотокосою, щедрою, багатою, золотою, чаклункою)- Пригадайте, які вірші ви знаєте про осінь? ( «Дрімають села»
І. Франка, «Минає літо» Т. Г. Шевченка, «Ой діброво - темний гаю» Т. Г. Шевченка.)
Які фарби переважають у творах про осінь, що ми вже вивчили? («Щедра осінь», «Ходить гарбуз по городу», «У лісі», «Ліс восени»,
<<Лісовою стежкою», «Минає літо», «Лебедині зграї», «Коник- стрибунець», «Ой діброво темний гаю».
2. Колективне спостереження за природою в осінньому парку.
-Діти, ми прийшли до парку, щоб знайти і розглянути осінні пригоди. Хто з вас спостережливий, той відразу помітить щось незвичайне. Тільки
домовились один одному не заважати.
- Ось поряд стоять клени. Вони вже подарували свої листочки. Всім дали: вітрові, землі - матінці, укрили її, їжачку на постіль кинули. А самі що тепер роблять? (сплять солодким сном).
- Ось послухайте казку про осінні сни клена.
У старому лісі стоїть клен у яскравому, барвистому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять. Це клен спить. I сниться йому все, що бачив од весни до осені. Ось жовтий листочок - мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам'ятав. А заснув, то пригадав весну- листочок його й пожовтів. А ось листочок - мов ранкова зоря - рожевий, ласкавий. А цей як вечірня заграва на вітряний день. Мабуть, приснилися кленові і ранкова зіронька і тихий весняний вечір. То ж не тривожте чарівний сон клена. Хай солодко спиться йому.
Діти звертають увагу на стрункі берези - одні вже порозсипали свої листочки, а інші ще ні. Милуються зеленими ялинами. Хтось помітив, що дуб стоїть ще зовсім зелений.
Чому дуб не скидає зеленого вбрання?
Ось послухайте, діти, про це казку, що називається «Святкове вбрання».
На узліссі стоїть старезний дуб. Видно йому і липи гіллясті, і стрункі берізки, і клени співучі. Бачить і поле широке, а на ньому трактор ниву оре. Усі дерева вже поскидали листя. Один дуб стоїть на узліссі в своєму барвистому вбранні. Пишається багряним листям. Сів на дуб дятел та й питає: дубе, чому ти не скидаєш свого вбрання?
Уже зима не за горами, сніги не за морями. А дуб і каже:
Не хочеться розставатися зі своїм вбранням. Хай зима на нього подивиться. Ось і зима прийшла з-за далеких гір. Застелила білим килимом землю. Стоїть дуб у своєму святковому вбранні — аж зима здивувалася.
-Діти, пригадайте, у яких вивчених творах ви зустрічали чудові описи осіннього клена, берези, ялини,
- Якими їх змальовано? (Хтось із дітей помітив синичку, у її дзьобику була пір'їна)
- Чим зайнята синичка? (Утеплює собі гніздечко).
(Хтось помітив білчине дупло)
- Діти, придивіться, де вмостила своє гніздо білка, згадайте, що ви знаєте про
це з народного календаря? (Білка мостить гніздо близько до землі морозну зиму, високо на теплу).
На
- Пригадайте, чого ще вчить народний календар і попробуйте визначити, якою буде зима? (На горобині багато плодів - чекай суворої зими. Пізній листопад - до суворої і затяжної зими).
- Діти, а давайте пошукаємо чи не має у парку ще грибів, будь- яких, але перед тим, пригадаємо, що ми знаємо про них. (Хвалилися гриби», п'єса). - Прислухаємося до пташиних голосів.
- Діти, чи співають так пташки, як влітку? (Ні, багато вже полетіло у теплі краї).
- Ось послухайте казку, як ластівки відлітаючи у теплі краї, прощаються з рідним краєм.
Багато років під стріхою однієї хати жили ластівки. Весною вони поверталися з вирію, ластів'ят виводили, а восени відлітали у теплі краї. У хатині жили батько й мати, і була в них дівчина Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з'явилися ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують пташенят, вкладають спати. А восени, коли вони відлітали, Оленці ставало сумно: мовби розлучалася з дорогими друзями. За кілька днів до відлітання ластівки збиралися великою зграєю, сідали на телеграфних дротах напроти двору й довго там сиділи. Оленці здавалося, що ластівки сумують. Вона прислухалась до їхнього тривожного щебетання й думала: «Чому це вони так довго сидять?»
I маму питала:
- Чому?
Їй дуже
- Вони прощаються з рідною землею. Бо дорога до теплого краю далека й важка. Оленка підходила до зграйки ластівок, що сиділи на дротах. хотілося, щоб ластівки попрощались і з нею.
- Як будемо йти додому, поспостерігайте за працею людей восени. А зараз ще пригадайте, про що нам розповіли жниварські півні, які ми вивчили?
- А хто ще пригадає родичів гарбузових з народної пісні «Ходить гарбуз по
городу».
III. Підсумок екскурсії.
- Діти, вдома ще поспостерігайте за осінньою природою. Уявіть, що дерева, птахи, звірі розмовляють- Складіть казки про осінні пригоди. (Творчість дітей додається).
