До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
6
міс.
1
6
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Екскурсія до кімнати народознавства і народної творчості

Опис документу:
В даній розробці представлені матеріали. що висвітлюють особливості життя і побуту наших пращурів, їх ставлення до предметів побуту, вірування. сімейних цінностей.Ви дізнаєтеся про значення порогу хати, мисник, рушник, ліжко, скриню, яким було українське село. Виховний аспект - спонукати до вивчення звичаїв та обрядів українського народу, пропагувати українознавство та народознавство.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Екскурсія до музею народознавства і народної творчості

Село

І.Доброго дня, добродії. Ми дуже раді зустрічати вас в нашій кімнаті народознавства та народної творчості! Традиції і звичаї, як і люди, народжуються, живуть і відходять. Їх замінюють інші, не завжди кращі. Ми зберегли свою мову, не забуваймо ж і звичаї, щоб знати хто ми, чиїх батьків діти. Давайте відроджувати втрачене. І хай допоможе у цьому наша пам'ять, а дороговказом буде совість.

Українське село...

Тобою захоплювались мандрівники, коли вперше випадало потрапити на Україну. Справжнім земним раєм здавалось воно їм. Професор Михайло Погодін у 1842 році писав: «Я люблю українські села. Яка це принада — білі хати в тіні зелених, пишних дерев, розсипаних по схилах гори. Видно з першого погляду, що мешканець їх приятелює з природою, що він любить свій дім-стріху і не кидає його без потреби».

Поріг

ІІ.

Шанобливе ставлення українців до своєї оселі починалося з порогу.

Зайшовши в дім, людина, перш за все, стане на поріг. Раніше їх робили високими, «щоб діти високими росли». З порогом пов'язано ряд заборон. Одна з них така: не можна наступати або стояти на порозі, бо у господарів хати голова болітиме. Ось чому й дотепер кажуть : «Проходьте, будьте ласкаві, до господи, не стійте на порозі!».

Забороняється будь-що передавати через поріг, а особливо малих дітей, навіть їхнього одягу чи пелюшок.

Відомо лише два випадки, коли передають через поріг: молода, прийшовши після вінчання в дім чоловіка, передає спочатку ікону, а потім сама заходить, і повитуха передає хрещеника через поріг хрещеній матері, коли йдуть до церкви хрестити маля.

Наші предки вважали поріг початком оселі, вірили, що він може вберегти хату від нечистої сили. Говорили, що в окремі дні на поріг збираються померлі родичі: тому і забороняється перемітати з хати через поріг сміття. Оскільки поріг — це оберіг селянської оселі, його не можна поганити: рубати будь-що до нього, сідати й виконувати якусь роботу.

Рушник

ІІІ.

З давніх-давен у родинному житті українців рушник відігравав провідну роль. Майже на всіх рушниках можна помітити два кольори — червоний і чорний. Червоний — колір калини, щастя, ясного сонечка. Чорний — колір родючої землі, а часом і смутку, журби.

Рушник на стіні — наш прадавній звичай. Не було в Україні жодної оселі, яку б не прикрашали рушником.

Та рушники були не лише окрасою житла. Їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати. Такі рушники називали «оберегами».

Різні родинні звичаї пов'язані саме з рушником. Ним ушановували появу немовляти в родині, з ним виряджали у далеку дорогу батька і сина, зустрічали гостей, проводжали людину в останню путь.

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Весільний рушник кожна дівчина власноруч вишивала собі заздалегідь.

Здавна існував звичай, пов'язаний зі сватанням. Якщо дівчина погоджувалась вийти заміж за хлопця, то сватів як дорогих гостей перев'язували рушниками. А обрядом, що мав засвідчити, «узаконити» шлюб, було « ставання на рушник».

У народі кажуть: «На рушник стати — навік друга мати».

Знаряддя праці.Одяг.Посуд.Меблі

ІV.Повернемось до експонатів нашого невеличкого музею .

Ось перед вами предмети і знаряддя праці початку 19 століття.

Серпи, якими жали пшеницю та жито, кований у кузні прикорень.

Рубель, що слугував для прасування, гребінь для розчісування вовни, дерев'яне кухонне начиння.

Це чоловіча та дитяча святкові сорочки. Жіночий національний костюм.

На миснику розміщено посуд, яким користувалися наші предки.

Нагадаю вам правила, яких раніше суворо дотримувались :

- на ніч ложки ховали до мисника, їх не лишали в горщиках чи мисках, щоб діти добре спали;

- ніколи не залишали на ніч не вимитим посуд - бо домовики тішитимуться;

- горщики перемивали і на ніч ставили перевернутими до печі, а воду накривали, щоб домовик не спаскудив .

Ліжко - з кінця 18 початку 19 століття стало невід'ємною частиною хатнього умеблювання. Спершу воно з'явилося лише у заможних українців. На ліжку було гріх сидіти вдень, його прикрашали подушками у вишитих наволочках, нижнє вишите простирадло називають підзорник. Залишити не засланим ліжко вважалося неприйнятним для українців.

Підсумок

V.Якщо у вашій душі ми пробудили цікавість до вивчення звичаїв і традицій нашого українського народу, то повернемо і любов до рідної спадщини. Ми щасливі, що у нашому селі проживають люди, які пам'ятають і примножують традиції рідного краю.

Віки у даль майнули,

Ріка часу не знає вороття ...

Ми до зірок сягнули -

І ми збагнули, в чому суть життя.

Вона у тім корінні,

Що нас верта додому звідусіль.

Під небо України.

Де чумаки розпорошили сіль.

3

  • 29.12.2018
  • Культура
  • 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 722
  • 0
  • 2
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
790 грн
790 грн