Прости нам, Земле, нас людей століття,
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь.
А може й ні… не буде поколінь
Унаслідок людської перемоги
Над усім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле, спалені ліси,
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все ж таки прости,
Бо голова всього живого – ти.