Початок застосування лікарських рослин сягає сивої давнини. Одухотворяючи багато явищ природи, тварин і рослин, первісна людина вірила, що її можуть вилікувати молитви та жертвоприношення. Поряд з цим, люди вживали деякі трави, цілющі властивості яких були добре відомі віщунам і знахарям. Звичними ліками в ті часи були: кропива, подорожник, м’ята, береза та інші. Задовго до нашої ери у Древньому Єгипті, Індії, Китаї, а потім у Греції та Римі вже з’явилися письмові вказівки про види і способи вживання цілющих трав. За 4000 років до н. е. єгиптяни створили щось подібне до фармакопеї. Перший твір про лікарські рослини належить батькові медицини – Гіппократу (IV ст. до н. е.). Описи цілющої флори значаться також в енциклопедії природничих наук давньоримського природознавця Плінія Старшого (79-23 рр. до н. е.).







































