Екологічне свято «Люби і бережи природу рідного краю»

Опис документу:
Сценарій свята створено на основі виконаної проектної роботи „Мелодії Канівського лісу”. Як підсумок проведеної спільної роботи, здобутих знань про природу, разом з учнями створили і провели свято «Люби і бережи природу рідного краю». В матеріалах свята використано уривки літературних творів, вірші про природу, інсценівки, загадки, гуморески з екологічним спрямуванням.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Екологічне свято «Люби і бережи природу рідного краю»

Мета: Узагальнити знання учнів про те, що кожна людина зобовязана турботливо ставитись до природи, викликати інтерес до вивчення навколишнього, показати значення природи в житті людини; виховувати почуття любові до рідної землі, відповідальне ставлення до збереження довкілля.

Обладнання: плакати, картини, Червона книга України, вислови: «Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно» (Екзюпері) «Охороняти природу - значить охороняти Батьківщину» (Пришвін), «Творіння природи досконаліші за творіння мистецтва» (Цицерон), «У природи чисте серце» (Чабанівський), «Спостерігайте природу і прямуйте дорогою, яку вона вам вказує» (Жан-Жак Руссо), комп’ютер, театралізовані костюми Весни, Квітів, Мавки, Лукаша, Лебедів, Браконьєра, набір «Лікарські рослини лісу».

Вступне слово вчителя.

Учні класу працювали над цікавим проектом „Мелодії Канівського лісу”. Кожна дитина обирала собі завдання за власним уподобанням і працювала в певній групі. Діти зробили цікаві проекти, презентацію, намалювали малюнки, видали книгу „Ти - в природі, природа – в тобі”. А сьогодні ми підсумуємо свої знання про природу, які здобули під час підготовки проекту на святі „Люби і бережи природу рідного краю”

Вчитель. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає природа. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю.

1 ведуча

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

2 ведуча

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині.

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

1 ведуча. Здавна люди вірили у богів — покровителів усього живого на Землі. Такою покровителькою рослин у стародавніх римлян була богиня Флора, а покровителькою тварин — богиня Фауна.

2 ведуча. Тому рослинний світ називають флорою, а тваринний — фауною.

Природа.        Були у матері-Природи:

дві донечки такої вроди:

хто їх побачив хоч на мить,—

не міг забуть і розлюбить.

Фауна.           Голубооку звали Флора,

у неї очі, наче зорі.

Завжди замріяна, тендітна,

ласкава, ніжна та привітна.

Флора.        А Фауна — швидка, як вітер,

могла за птахами летіти,

і за оленями стрибати,

та з білочками пустувати.

Фауна.        Обидві світ живий любили,

відтак його боготворили,

то ж вирішила мудра мати

в придане їм дарунки дати:

мрійливій Флорі — світ рослинний,

Флора.        а жвавій Фауні — тваринний,

щоб берегли і поглядали,

від всього злого захищали.

Живуть в легендах і понині

Живого світу дві богині

Звучить пісня.

1 ведуча. Скільки радості і задоволення приносять людям квіти, особливо ті, що першими народжуються після довгої зими, лютих морозів.

2 ведуча. Заглянь у природу! Ще біліє сніг, з відлигами чергуються морози, а під сніговою ковдрою вже пробуджується нове життя.

(Звучить музика. Весна дзвонить в дзвіночки. Діти-квіти пробуджуються, відкривають личка, солодко позіхають, прислухаються. Весна йде по галявині, знімає білі хусточки з дітей-квіток. Вони поволі випростовуються, кружляють по колу навколо Весни)

Квіти:

Кульбаба:

Весна – чарівниця,

Неначе цариця.

Наказ свій послала,

Щоб краса вставала.

Конвалія:

І проліски, і травка,

І зелена муравка,

У кульбаба рясна,

І фіалочка ясна.

Сон-трава:

Всі квіти весняні,

Веселі, кохані,

З під листя виходять

Голівки підводять,

Од сну зимового,

До сонця ясного!

Фіалка: Фіолетову фіалку

Юний ранок пригорнув

І фіалка на світанку

Пробудилася від сну.

Весна. Мої маленькі перші квіточки - підсніжники символізують ніжність, чистоту і стійкість.

Дивувалася зима

Як посміли над сніг

Проклюнутись квітки,

Запахущі і дрібні?

І найдужче над тим,

Дивувалася зима,

Що на цвіт той дрібний,

В неї сили нема.

Підсніжник 1.

Я перший зацвітаю,

Білим цвітом серед гаю,

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку.

Підсніжник 2.

В кінці лютого, на початку березня, як тільки весняні промені відкриють у сніговому покривалі перші таловини, на галявинах і узліссях листяних лісів з’являємося ми, маленькі білосніжні квіточки, схожі на дзвоники.

Підсніжник 1. Кажуть, якщо добре прислухатися, можна почути передзвони наших маленьких дзвіночків. Це ми хочемо розбудити ще огорнені міцним сном інші весняні квіти.

Підсніжник 2. Ми, тендітні і ніжні квіти, першими вступаємо в боротьбу з суворою зимою. За нашу здатність рости і цвісти ранньою весною, ще до того, як розтане сніг, ми і дістали назву – підсніжник.

Підсніжник 1

У проміннях сонця ніжних,

Край веселого струмка,
 Білий, росяний підсніжник
Раптом блиснув з-під листка.
Отакий малий неначе,
Ледь прокинувся од сну.

Тихий - тихий, а одначе,
 Він приніс до нас весну.

В.Бичко

Підсніжник і краплинка
Автор. Одного весняного дня у темному-темному лісі з'явився маленький підсніжник. Тільки він підняв свою біляву голівоньку, як щось на нього впало.
 Підсніжник. Ти хто?
Роса. Я - краплинка роси. А ти хто?
Підсніжник. Ти чого до мене причепилася?
Роса. І зовсім я до тебе не причепилася, а пригорнулася.
Підсніжник. Навіщо ти мені потрібна? Така важка, холодна.
 Роса. Як то навіщо ? Зараз сюди загляне сонечко і я буду блищати,  як перлинка. І тебе відразу всі помітять і будуть тобою милуватись. А так, хто тебе побачить на снігу?

Автор. Раптом крізь дерева блиснуло привітне сонечко і підсніжник посміхнувся.
Підсніжник. А й справді, який я красивий. І ти зовсім не важка і не холодна. Ти мені подобаєшся. Давай будемо дружити.

Автор. З тих пір на підсніжнику щоранку з'являлася краплинка роси.

Весна. А ще в мене є квіточка, дуже схожа на підсніжник, але свій колір вона взяла з блакитного весняного неба, а ще ці квіти звуть – снігурчині сльози. Чи здогадались ви, діти, як ці квіти називаються?

Пролісок. З-під снігу виглядаю – весну зустрічаю. (Танець проліска)

Пролісок

Я пролісок синенький,

І перший навесні

Сказати вам раденький:

«Кінець! Кінець зимі!»

З-під снігу мій листочок

До сонця простягну

І ніжний мій дзвіночок

Вітатиме весну.

К. Перелісна

1 ведуча. Та ось юна Весна ніби подорослішала і перетворилася на зрілу неповторну красуню весняної флори, одну з найкращих весняних квітів. Інколи його за красу і форму квітки називають диким тюльпаном.

2 ведуча.

На стеблинцi волохатiй

Шiсть пелюсток лiлуватих.

Гарна квiтка – навiть в снi

Усмiхається веснi.

Хто вона?

Сон-трава. Я сон-трава, маю ніжну світло-рожеву квітку, що схожа на келих. Я дуже тонко відчуваю зміну погоди: на дощ чи негоду стуляю пелюстки і схиляюсь до землі… Засинаю … звідси і назва моя – “Сон” або ще “Сон-трава”. Я можу будь-кого приспати, бо маю снодійну силу. Зростаю я на галявинах дубових лісів, трав’янистих сонячних узліссях. На жаль зривають мої квітки навесні в великих кількостях, а це може привести до мого цілковитого зникнення.

Юннат. Не журись, чарівна, сон-трава, ми знаємо, що твоя краса не повинна зів’янути передчасно. Юннати донесуть твою тривогу до людей. Вони стануть твоїми захисниками. Тим паче, що ця рослина занесена до Червоної книги України. (Звучить пісня про первоцвіти)

Вчитель. Наші діти, готуючись до проекту, робили перші поетичні спроби. Послухайте, що з цього вийшло.

Підсніжник

Біленький підсніжник з-під снігу.

Голівку свою вистромляє.

Маленький, неначе мурашка

Весноньку щиро вітає.

Міхович Валерія

***

На галявині маленька

Росте квіточка жовтенька.

Шапочку біленьку має,

Вітерець її знімає.

Любить її бджілка й бабка

Та це ж сонячна (кульбабка)

***

На ніжці тоненькій

Квіточки синенькі.

Кожен їх хитає

Та музики немає.

Заплітають у віночки

Польові (дзвіночки)

Ходневич Ірина

***

Біла квітка жовтим оком

Дивиться в блакитну вись,

Лікувальних сил їй сонце

Подарує щиро вмить

(Ромашка)

***

Хворе горлечко лікує

Ніжна квіточка мала,

Й віддає всю користь людям,

Що природа їй дала.

(Ромашка)

Черкавська Каріна

1 ведуча. Вирує природа, весна розбудила її. Скрізь гамірно, шумно, чути сміх, спів, кипить робота в полі, в саду, в хаті святково. Так і просяться ноги в танок.

Дівчата і хлопці виходять на вулицю водити хороводи, веснянки. У нас вони називаються ще гаївками. З прадавніх часів прийшли вони до нас.

2 ведуча. Наші предки відчували природу серцем і душею, і всі добрі справи починали в певний час, завжди дуже урочисто, ніколи не забували прославляти природу.

Дівчата і хлопці водять хоровод.

Вчитель:

Рослини – обереги нашого життя, захисники спокою, душевна розрада в час розпачу та смутку. Вони прикрашають наше життя, наповнюють його рожевими мріями, дивними відчуттями. А уявіть, що було б з нами, коли б усе це зникло.

Учень:

Уявіть світ без квітів, хіба він живий?

Ні, він мертвий, подумайте люди!

А який він без квіткового килиму луг –

Тихо, холодно, мертво усюди.

Учениця:

Квіти – радість і щастя, удача в житті.

Вони красять наш дім і розвіюють смуток.

Я благаю вас всіх: бережімо квітки,

Як же в світі без них нам всім бути?

Учень:

Що коханій в дарунок колись піднесем?

Чим матусю стареньку розрадим?

Коли квіти зникатимуть в світі усі,

Як тоді бути нам, хто порадить?

(Звучить пісня «Квіти для мами»)

Виходить дівчина Природа, одягнена у зелену сукню, з вікном на голові, сідає за піаніно, грає мелодію.

Природа:

Жила спокійно я у своїм царстві,

Усе навколо так цвіло, манило.

Раділа сонцю, щебетанню птахів,

І кожен день давав все нові сили.

Була веселою я у житті своєму.

І з кожним днем добрішою ставала

Я щедро дарувала всім дарунки,

Всю свою душу людям віддавала.

Та десь щось загуло, загуркотіло,

І хтось порушив мирне існування

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

Живуть вони, але життя згасає

Благаю люди, нас ви захистіть.

Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

Чому? За що? Хоч ви мені скажіть.

(Плаче, вибігає)

З’являються 3 учні, співають:

Ми веселі та завзяті

Йдемо природу захищати.

Допоможемо усім:

І великим, і малим.

1-й учень:

Коли потраплю на пташиний збір,

То інтереси їх я буду захищати.

Права їм дам найкращі на землі,

Щоб високо вони могли літати.

2-й учень:

Від соловейка виступлю і я.

Ми знаєм, як чудово він співає.

Пора йому присвоїти звання,

Нехай чарує нас й ніколи не зникає.

3-й учень:

А я лелеку буду захищать,

Що в’є гніздо біля моєї хати.

Нехай ніхто ніколи у житті

В них не посміє хоча б раз стріляти.

Ці птахи милі спокій бережуть,

Дарують мир і злагоду в родині.

Не смійте, люди, їх сполохати хоч раз,

Щоб не накликати журби в свою країну.

Пісня “Лелеки”

4-й учениця:

Ще слово я за лебедів скажу,

Вони цінують вірність і кохання.

Нехай у парі проживуть життя,

Щоб браконьєр не вбив їх на світанні.

5-й учениця:

Ці птахи ніжні, наче білий цвіт,

Милують око щирою красою.

Нехай живуть, не знаючи журби,

Людей дивуючи всіх вірністю й любов’ю.

Сцена збоку застелена голубим покривалом, що символізує озеро. У ньому плавають лебеді – діти, вдягнені в білі плаття та костюми.

На сцені з’являється браконьєр.

Браконьєр:

От, не даром, вийшов з дому,

хоч і відчуваю втому.

Думав: де це здобич взяти?

А тут стільки лебедяток!

Зараз стрельну раз чи два,

аж хмеліє голова.

Таке щастя, і так швидко –

тут і лебеді, й лебідки.

(Витягає рушницю і хоче стріляти)

Вибігає дівчина – Фауна і падає перед ним на коліна.

Фауна:

Не вбивайте, не чіпайте,

Я благаю вас, благаю.

З кожним днем моє все царство

Гине й просто вимирає.

Браконьєр:

Звідки ти, красуне мила?

Чому так заголосила?

Фауна (піднімається з колін):

Я – Фауна, донька Природи,

Тварин і птахів захищаю,

Коли їм весело – сміюся,

А в горі сльози проливаю.

Дарунок цей матуся дала,

Щоб їх усіх я захищала.

Але не зможу захистити,

Коли всі будуть так чинити.

Браконьєр:

То що, тобі цих птахів шкода?

Яка ж тобі від них вигода?

Фауна:

Усі ці мешканці – то діти,

Тож як мені без них радіти?

Коли б у вас дитя забрати

Чи не було б для вас утрати?

Подумайте, бо ви ж – людина,

Де совість й розум воєдині.

І що загубиш у житті,

Ніколи не повернеш, ні!

Браконьєр:

Коли ти так, красуне, просиш,

Не можу я відмовить, ні.

Нехай ростуть ці дивні птахи

І тішать нас всіх на Землі!

Обоє виходять.

Учениця:

Повірте, друзі, птахів ми усіх

Повинні захищати і любити.

Без них життя немає на землі,

Скажіть-бо, люди, як без птахів жити?

Учениця.

Птахи ліс оберігають

Від численних червяків

Птахи поле захищають –

Нищать гусінь, гризунів
Щоб не птахи, гусінь з’їла б

Всі листочки на кущах,

І трава не зеленіла б,

Всохло б дерево в садах.

Ведуча: Бережімо птахів, як і все живе на Землі. Рідкісні птахи і що зникають, заносьмо до Червоної книги України, створюймо для їх збереження заповідники й заказники, взимку підгодовуймо, а влітку, навесні приваблюймо в сади.

Ведучий: В давні часи цього не було: ні заповідників, ні Червоної книги. Але були народні пісні, щедрівки про улюблених птахів, були приказки, прислів’я, повір’я, легенди, казки, загадки. І ми тепер збираємо їх по крупиночках, бо це душа нашого народу, це вияв його любові до природи, до життя.

Ведуча. Здавна, люди спостерігали за живою природою і помічали найцікавіше, важливе для життя людини.

Сова кричить – на холод.

Граки рано прилетіли – до теплої погоди.

Синичка зранку починає пищати – чекати морозу.

Горобці в пилюці купаються – на дощ.

Качки розігрались – на дощ.

В полі перепілки сильно кричать – перед дощем.

Ранній приліт журавлів – до ранньої весни.

1 дівчинка: А я зібрала українські прислів’я і приказки, пов’язані з птахами.

Ось послухайте деякі.

Рані пташки росу п’ють, а пізні сльози ллють.

Надувся, як сич на негоду.

Красна пташка своїм пір’ям, а людина – знанням.

Не літай вороно в чужі хороми.

Видно сокола за польотом, а сову – за поглядом.

Де не маєш співця, послухаєш горобця.

Ведуча.

Мене ізмалку люблять всі дерева,

І розуміє бузиновий Пан,

Чому верба від крапель кришталева,

Мені сказала «Здраствуй» крізь туман?

Чому ліси чекають мене знову,

На щит піднявши сонце і зорю?

Я їх люблю. Я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

Ліна Костенко

Ведучий. Готуючись до уроку ми побували у лісі, у парку, у заповіднику. Кожному з нас вдалось щось цікаве побачити і навіть почути. Ось про що юннатам розповіли дерева.

1 юннат. Я з дубом могутнім розмову повів у гаю. Мені розповів він пригоду весняну свою. Так міцно він спав, що не чув, як пташки прилетіли. Лиш співом щасливим своїм вони його розбудили. І серденько дуба зраділо, бо це ж ювілейна 100-літня весна його наступила.

2 юннат. Була я у парку і чула, як весело пташки співали, а верби гнучкі на гілках їх ніжно гойдали. Я чула, як весноньку-красну вони закликали:

- Прилинь до нас, веснонько-красна, з теплом. Наповни цей світ миром, щастям, добром.

3 юннат. У лісі я чув, як сосни високі співали у верховітті:

- Весна вже, весна. Он птахи перелітні на крилах весну нам несуть запашну.

А в такт їм тополі стрункі озивались:

- Он квіточок перших голівки малі появились. Проклюнулись проліски, ряст і фіалки малі, і перша травичка зелена, тендітна росте із землі.

4 юннат Я чула у лісі, як капали сльози берізки, як гірко було їй, що люди її ображають. Сказала берізка:

- Не жаль мені соку, а боляче ранам відкритим, бо люди недобрі забули їх заліпити. Тому я поволі вмираю, а сік мій сльозами на землю стікає.

Берізку-сестрицю я врятувала швиденько, замазала рани, полікувала бідненьку.

Вчитель. Спасибі, що ти врятувала деревце і всім юннатам спасибі. Ви справді дуже уважні до природи і вона обовязково віддячить за вашу доброту.

1. Інсценівка уривка драми-феєрії Л.Українки «Лісова пісня»

З-за стовбура старої розщепленої верби, виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі, розправляє руки і проводить долонею по очах.

Мавка. Ох, як довго я спала!

А хто мене збудив?

- Либонь весна…

Весна ще так ніколи не співала.

Як отепер. Чи то мені так снилось.

(хтось грає на сопілці)

Ні…стій…Ба! Чуєш? То весна співає?

(Виходить Лукаш із сопілкою і хоче надрізати ножем березу, Мавка кидається і хапає його за руку)

Мавка. Не руш! Не ріж! Не убивай!

Лукаш. Та що ти, дівчино? Чи я розбійник? Я тільки хотів собі соку вточити із берези.

Мавка. Не точи! Це кров її. Не пий же крові сестроньки моєї!

Лукаш. Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така?

Мавка. Я – Мавка лісова.

Лукаш. (уважно придивляється до неї) А от ти хто? Я від старих людей про Мавок чув не раз, але ще зроду не бачив сам.

Мавка. А бачити хотів?

Лукаш. Чому ж бо ні?

Мавка. Чи ж гарна я тобі?

Лакаш. Ет, таке питаєш?

Мавка. Чому ж сьго не можна запитати?

Он бачиш там питає дика рожа:

«Чи я хороша?»

А ясен їй киває в верховітті:

«Найкраща в світі»

Лукаш. А я й не знав, що в них така розмова.

Я думав – дерево німе та й годі.

Мавка. Німого в лісі в нас нема нічого.

Лукаш. Чи то ти все отак сидиш у лісі?

Мавка. Я зроду не виходила ще з нього.

Лукаш. А ти давно живеш на світі?

Мавка. Справді, ніколи я не думала про це (задумується)

Мені здається, що жила я завжди.

Лукаш. І все така була, як от тепер?

Мавка. Здається, все така…

Лукаш. А хто ж твій рід? Чи ти його зовсім не маєш?

Мавка. Мені здається часом, що верба,

Ота стара, сухенька – то матуся.

Вона мене на зиму прийняла

І порохом мякеньким устелила

Для мене ложе.

Лукаш. Як ти говориш… (заслухається).

Мавка. Твоя сопілка знає кращу мову.

Заграй мені… (слухає)

3. Бесіда з учнями

- Ці герої завітали до нас з відомого твору Лесі Українки «Лісова пісня», з яким ви повністю познайомитесь у 8 класі.

- Хто така Мавка?

- А чи чули ви про лісових гномів?

- Кажуть, що лісові гноми – добрі істоти. Саме вони оберігають ліс та його мешканців від ворогів.

- А хотіли б побачити гнома? (Звучить пісня про гнома,танок гнома)

Ведуча. В лісі, у воді, на землі і під землею живуть тварини. Без них не можна уявити нашого життя. Вони також потребують нашої охорони.

Ведучий. Ви знаєте, що на сьогодні в світі втрачено 1200 видів тварин. Нині щороку зникає 1 вид тварин. Вже зникли тарпан (дикий кінь), тур та степовий сайгак. Памятайте – тварини наші менші брати і їх потрібно охороняти

Ведуча. А сьогодні ми хочемо, щоб ви усміхнулись, послухавши гуморески.

Конкурс " Усміхнись ".

1учень. На уроці вчителька запитала:

- Якого кольору їжачок?

- Колючого, - тихо відповіла Оленка.

2 учень. Стоїть хлопчик біля клітки з вовком. Побачив його працівник зоопар­ку й каже:

- Хлопчику, відійди від клітки.

- Не бійтеся, дядечку, я йому нічого не зроблю.

3 учень. - Що ти знаєш про сову?

- Сова корисний птах, але для декого страшний.

- Для кого?

- Для мишей.

4 учень. - Розкажіть, як добуває дятел собі їжу?

- Він стукає дзьобом по дереву, а шкідливі комахи лякаються і виходять з-під кори.

Вчитель. Нині природі загрожує небезпека внаслідок нерозумного втручання людини в святині природи. Тож мусимо берегти її. Від кожного з нас залежить, якою ми передамо землю (з квітами, птахами, чистою водою, лісами) своїм дітям і внукам, майбутнім поколінням людей.

Весна: Людської треба доброти,

Щоб цвіт з’явився на калині,

Щоб ночі в ранок перейти,

Щоб соловейко тьохкав нині, -

Природі, звірові, людині

Людської треба доброти.

1уч. Кожного дня і кожну хвилинку

Оберігаймо всяку звіринку,

Тільки добра їм потрібно бажати

І намагатись не ображати.

2 уч. Зупинімось – останній є шанс,

Оглянімось – благаємо вас,

Все задумано мудро в природі:

Жити в усьому у мирі й злагоді.

3уч. Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку…

Зупинімось – останній є шанс,

Ця планета не тільки для нас.

4уч. Ми діти вкраїнського поля

З блакиті його висоти,

Тому то нам випала доля:

Не гнутися, до сонця рости.

5уч. То ж будемо вищими, вищими!

Нехай нам загубиться лік,

Якщо ми себе не понищимо,

Ніхто нас не знищить повік.

(Звучить пісня «Буду я природі другом»).

Інтернет-ресурси

  1. http://www.refine.org.ua/pageid-4173-1.html

  2. https://ru.calameo.com/read/0049694009fbd914f3a1c

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Всеосвіті 3 роки!

Святкуємо гучно та з подарунками!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

до розіграшу подарунків залишилось
00
00
00
00