Автор використовує композиційний прийом «розповідь у розповіді». Це дозволяє тримати читача в напрузі завдяки зіткненню трьох світосприймань:
Містичне (Джупітер): бачить у жуку реальне золото та «прокляття», що викликає страх.
Скептичне (Оповідач): вважає Леграна божевільним, що створює атмосферу тривоги за друга.
Аналітичне (Легран): сприймає знахідку як логічну загадку, що зрештою розвіює таємницю.
Характеристика образів
Вільям Легран: головний герой, нащадок збіднілого аристократичного роду. Він поєднує в собі риси вченого-самітника, ентомолога та геніального аналітика. Його образ — це втілення сили людського інтелекту, здатного розгадати будь-яку таємницю за допомогою логіки та дедукції.
Джупітер: вірний слуга та колишній раб, який залишився з господарем навіть після його банкрутства. Він уособлює практичність, забобонність і щиру відданість. Його коментарі часто вносять у твір елементи комізму, але водночас підсилюють таємничість подій через його віру в надприродне.
Оповідач: близький друг Леграна, чия роль — бути «містком» між генієм та читачем. Він не володіє проникливістю Леграна, тому його сумніви в психічному здоров'ї друга стають основним рушієм емоційної напруги до самого моменту виявлення скарбів.
Таємнича атмосфера підкріплюється готичними деталями: пустельний острів, малюнок черепа на пергаменті, нічні пошуки та старе дерево з прибитим черепом.
