Джон Бойн. «Хлопчик у смугастій піжамі». дітей (німецький хлопчик Бруно, єврейський хлопчик Шмуль), їхня дружба і взаємодопомога.

Джон Бойн розповідає історію двох німецьких дітей (Бруно і Гретель), батька яких призначили комендантом концтабору, де знищують євреїв із різних куточків Європи. Маючи гострий і допитливий розум, дев’ятирічний Бруно, який сумує за друзями і мріє бути дослідником, випадково знаходить дорогу до табору. Біля огорожі він зустрів однолітка – єврейського хлопчика Шмуля, з яким затоваришував. Прагнучи допомогти тому знайти батька, Бруно надягає смугасту піжаму, принесену другом, перелізає через огорожу і зникає в страшному горнилі печі, яка стала символом знищення цілого народу. Бо це не гра, а реальність війни. Бойн навмисно уникає зайвих деталей, назви й імена «вимовляє» в книжці так, як вимовляла б дитина, – це робить текст простим, навіть інколи примітивним і в той же час додає реалістичності дитячого сприйняття, за яким «ховається» сам автор. Бруно здебільшого не розуміє того, що відбувається навколо – ні війни, ні правди про табір, ні, тим більше, правди про фашизм. Читач має поглянути на дійсність через призму цього дитячого нерозуміння, наївних уявлень. – Як ви гадаєте, чи насправді діти тоді були настільки наївними, як Бруно? Бруно і Шмуль – два відображення дитинства у війні через антитезу: безпечність одного і недитяча серйозність іншого. Шмуль – одноліток Бруно, але він вже багато побачив і багато через що пройшов за свої дев’ять років. Він виявляється набагато мудрішим за свого друга, прощає його і любить усім своїм серцем, хоч і знає, хто його батько!