Диктант
Після дощу
Після сильної грози місто вмить змінилося. Асфальт блищав, немов поліроване скло, а повітря було напоєне запахом вологи, трави й свіжості. На тротуарах залишилися дрібні калюжі, у яких, мов у дзеркалах, відбивалися хмари й ліхтарі.
Юрко повільно йшов додому, насолоджуючись тишею. Грім затих, блискавки вже не лякали, а небо на заході поволі прояснювалося. На душі було легко, навіть радісно. Здавалося, що разом із дощем зникли всі турботи.
Він зупинився біля старого каштана — дерева, яке пам’ятало ще його дитинство. Листя крапотіло, але вже не капризно, а м’яко. Юрко усміхнувся й подумав: після кожної бурі приходить спокій, а після темряви — світло.
