Диференційоване навчання на уроках української мови

У рамках традиційного підходу до навчання вважалося , що знання самі по собі мають розвивальний потенціал. Це призводило до постійного відриву знань від практики. Навчання мало споглядально-репродуктивний, нагромаджувальний характер. Здобуваючи певну масу знань учень чи студент часто не розуміли, де і як саме вони будуть ці знання використовувати у своєму житті. Ефективним, на думку К. Д. Ушинського було диференційоване навчання, яке передбачало поділ класу на групи, що відрізнялися б одна від одної рівнем підготовки і розвитку учнів. Водночас він підкреслював, що вчитель повинен спочатку навчити дитину навчатися, а вже потім доручати їй самій займатися цією справою. А для цього необхідно застосовувати різноманітні форми навчальної діяльності на окремих етапах навчання.