З часом в українську мову увійшла велика кількість іншомовних слів. Правопис деяких із них відрізняється від правопису власне українських слів. Щоб правильно написати запозичені слова загальної назви, треба запам’ятати так зване «правило дев’ятки». Дев’ять літер, після яких перед літерами, які позначають приголосний звук (окрім «Й»), у словах іншомовного походження пишемо «И». Це літери Д, Т, З, С, Ц, Ч, Ш, Ж, Р. У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера, а також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
И пишемо також у запозичених словах, що є географічною назвою:
• які закінчуються на -иди, -ика — Атлантида, Корсика, Мексика;
• після ж, ч, ш, щ, ц — Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг;
• зі сполученням -ри- перед буквою на позначення приголосного — Крит, Париж, Мадрид, але Австрія;
• у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою — Аргентина, Бразилія, Ватикан, Сирія, Сицилія, Братислава.
Букву і пишемо:
• на початку слів — ідея, Іліада;
• у кінці невідмінюваних слів — журі, таксі;
• перед буквами на позначення голосних звуків та [й] — геніальний, аудієнція;
• після букв, що не входять до «дев’ятки» — бізнес, фініш;
• у власних назвах після букв на позначення приголосних, крім шиплячих — Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Грімм.
Дидактична гра "И та І в словах іншомовного походження" допоможе здобувачам освіти правильно писати слова
