Десь-колись, в одному краю,
Україною що звався,
Жили-були проживали
Дітки Божі, Янголятка.
Їх будило зранку сонце,
Місяць пісеньки співав,
І чарівну колисанку
На сопілці вигравав.
У чудовім краю жили,
Де дзвеніли з гір річки,
Де пташки пташат ростили,
Де співали пісеньки,
Де блакить ясного неба,
Переплелася з колоссям,
І волошки заплітали
У тугі та пишні коси...
Жили Діти, не тужили,
Працювали, веселились...
Ось якось сусід Диявол
Придивився до них збоку,
Люта заздрість поселилась
В Його серці й лютим скоком
Якось зранку Він послав
Своїх воїнів страшенних
Та до Божих, до Дитят.
Він вбивав усе живе,
Руйнував міста та села,
Так Диявол, як та мла,
Чорна, грізна і всесильна,
Покривала крок за кроком
Вільні землі, били й били...
Дітки дуже налякались,
Бо не знали, що робити...
І до Бога всі взивали,
Уставали на молитву,
В руки вервички узяли,
Богу несли молитви
І просили, і благали,
Щоб від лиха захистив,
Щоб послав їм Свого Сина,
Утішителя їм дав,
Щоб минула зла година,
Щоби їм подарував
Віру, силу і надію,
Єдність, мужність в боротьбі...
І Господь почув молитви,
Об'єднав Дітей Своїх,
Згодою й миром-любов'ю
Їх з'єднав... Забув про гріх...
Їм простив всі прогрішення,
Дав їм сили, дав снаги,
І тоді Диявол грізний
З переляку швидко втік,
Бо таких Дітей Господніх
Він не бачив і не знав,
Єдністю вони й любов'ю
Об'єдналися в одне:
В мову, у молитву й віру,
В армію, що зло лиш б'є:
У молитві й дусі - сила,
В Господі - життя усе.
З Богом - мир і перемога!
З Богом - віра і надія!
З Богом - ворога лихого
Пересилимо! Авжеж!
Й зацвітуть сади вишневі,
Й заспівають солов'ї,
Й потече вода джерельна,
І земля почне радіти:
Забуяє різнотрав'я,
Посміхнуться квіточки,
Божим сонечком умиті,
Запалають зірочки
В мирному, ясному небі,
Ну а місяць, красень наш,
Заспіває колискові:
"Спи-засни... Вже мирний час..."
Ось і казочці кінець...
Мир хай принесе Отець
В нашу землю, в Україну,
Хай же будемо єдині
З нашим Господом Ісусом...
Я до Бога помолюся...
