Духовність і література – поняття невіддільні

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

С. В. Веремійчук

(формування громадянських компетентностей на уроках української літератури у 6 класі)

Ізяслав

2018 р

Хто є духовною людиною?

Сьогодні слово «духовність» згадують дуже часто, але, мабуть, не всі розуміють, його значення. Одні вважають, що духовність — це розумність. Інші — що це щось церковне. Усе в людині від душі. Вихованої душі. І кохання, і біль, і страждання. Це вміння співчувати, бачити. Ми живемо у світі майже сліпими. Ми перестали слухати вірші та музику, вдивлятися в гарні картини, милуватися краєвидами... Очі митця вміють побачити найголовніше. Побачити й показати іншим. У Достоєвського князь Мишкін каже: «Невже можна бачити дерево і не бути щасливим?..». Гортаючи в альбомах сторінки, милуєшся творами Моне, Сислея, Ван Гоґа. Вони вміли бачити красу і передавати свої відчуття. Дивлячись американські бойовики, де герої спочатку діють, а вже потім думають, ми вже не хвилюємося, розкриваючи твори Паустовського чи Пришвіна.
Для людини дуже важливо почувати себе одним цілим з усім світом. Більшість людей зайняті все життя зароблянням грошей — щоб їсти, пити, в щось вдягатись, потім краще їсти, краще пити, краще вдягатись,.. Це не є і не може бути метою життя. Усе це — засоби його підтримки. Не менше. І не більше. Слова Е. Хемінгуея про людину, яка не є островом в океані, бо вона не самотня, бо вона єдина з усім світом, дуже влучні. Можливо, «з погляду вічності» (слова Спінози), так і є. І все ж кожна інтелігентна людина, духовна людина, відчуває себе саме як той острів в океані, до якого підступає каламутна вода світу майже тваринного, в якому бути порядним — не вигідно, не модно, не престижно. Це притаманне не тільки нашому часові. В Англії 1601 року В. Шекспір вклав в уста Гамлета такі слова: «Боже! Боже! Яке нікчемне, марне, недолуге на світі діється. Тьху! Тьху!»

Духовність — та верхівка гори, з якої далеко видно, але ж яка власне й обумовлює самотність духу. У всі часи людину, яка живе за законами духу, зраджували, продавали. Але людина духовна завжди мала велику силу протистояти Злу, виступати на боці Добра. Так було і в часи імператорів, так є і сьогодні. Китайський імператор серед інших титулів діставав такий: «самотня людина». Він не мав права спілкуватися з тими, хто не дорівнював йому за рангом. Сьогодні духовна людина почуває себе, немов той китайський імператор. Вона не може спілкуватися з тими, хто не думає і не відчуває, як вона.
Духовність — це моральна сила, яка дозволяє не приєднуватися до натовпу, який продається за кращий шмат, дозволяє собі брати хабарі, дивиться на світ через дірку у своїй кишені. Духовній людині не вистачає повітря у світі, де руйнується все — і краса, і почуття. Але вона знаходить у собі силу жити й любити цей світ. Духовна людина — це лагідність і вдячність. Так жили давні філософи, які знали, що люди слабкі, тож їм треба простити і зле перевернути на добре. Духовність — це освіченість, яка дає найголовніше — світогляд, позитивне світосприйняття. Освіченість завжди починається з книг і бібліотек. Вивчаючи визначні твори, людина почуває себе порошинкою у Всесвіті. Читаючи безперервно, за списками і без них, інтелігентна людина з жахом усвідомлює, що майже нічого не знає. Аджее читання — це велика насолода. Це спілкування з людьми великими та духовними. Це велика пристрасть, жагу від якої важко втамувати. Бо книги завжди надихають, дають силу жити. А ще — це можливість завжди почувати себе учнем. 

З Інтернету

Формування громадянських компетентностей

на уроках української літератури

Загальна духовна культура

особистості, культура почуттів

людини, система її власних критеріїв

оцінки дійсності безпосередньо

залежить від культури читання…

О. Ісаєва

Ми живемо в сучасному світі, де відбувається прискорений розвиток науки і техніки, досягнення в освоєнні космічного простору, проникнення в таємниці явищ, про природу яких до певного часу могли будувати здогадки лише люди-фантасти – все це яскраві докази сходження людської думки, необмежених можливостей людини в пізнанні світу. На цьому фоні особливо непривабливим, дивним і навіть страхаючим здається стан духовності людини, стан моральних стосунків у сучасному суспільстві, відчуженість, грубість, невміння, небажання зрозуміти іншого, проявити повагу, толерантність, співчутливість, милосердя, справедливість – незаперечні докази дефіциту моральності, гуманності, який, на жаль, все частіше проявляється у поведінці дітей, підлітків, молодих людей і вже збагачених життєвим досвідом старших осіб. Пізнання людиною самої себе, таємниць свого життя – один з її духовних пошуків, що сягає в глибину століть. Потрібно допомогти дитині пізнаючи світ, пізнати себе як людину і сприяти тому, щоб вона була суб’єктом життєтворчості. Навчити мистецтву життя, бути конкурентноспроможним в сучасному світі, оволодіти культурою життя. Потрібно ставити собі за мету розвивати особистість, розумові здібності, творчі вміння, самостійно здобувати знання, логічно мислити.

У процесі життєтворчості, подолання кризових явищ зростає роль школи, яка покликана допомогти дитині знайти зміст життя, створивши для цього повноцінні умови для її фізичного, інтелектуального, духовного розвитку і саморозвитку. У системі педагогічної освіти саме урокам літератури належить особлива роль, бо вони відтворюють духовний світ української людини і тим саме сприяють активному встановленню особистості. Засобами мистецтва слова література допомагає впливати на учнів, формувати й збагачувати їх внутрішній світ, розвивати інтелект та творчі здібності, адже література передає загальнолюдські цінності від покоління до покоління. Отже, провідна роль уроків літератури як засобу формування всебічно розвиненої й духовно багатої особистості в навчально-виховному процесі зумовлює необхідність постійного вдосконалення її вивчення в школі. Сучасний стан національної освіти вимагає підвищення ефективності навчального процесу, створення сприятливих умов для розвитку учнів.

З уроку починається навчально-виховний процес, уроком він і закінчується.

Українська література – унікальний навчальний предмет, своєрідна візитна картка української школи, один з найцікавіших предметів гуманітарного циклу. Його зміст логічно продовжує матеріал з мови та світової літератури, розширює межі засвоєння школярами духовних скарбів людства і слугує учням містком до

культурного збагачення ідейно-художніми цінностями, що їх створили генії усіх часів і народів.

Тільки від переліку імен видатних представників української літератури, з творчістю яких вчитель має ознайомити учнів, дух захоплює. І за кожним іменем – різні історичні часи та культурні епохи, неповторні людські характери і долі, боротьба ідей та світоглядів, загальнолюдські ідеали добра і совісті, правди і милосердя, працелюбства і прощення, краси і свободи, шедеври літератури.

Це все намагаються донести до молодого покоління громадян України вчителі літератури. Справа ця надзвичайно захоплююча, відповідальна та непроста, особливо в умовах сільської школи, яка відрізняється від міської не тільки розташуванням, а насамперед умовами життя та навчання школярів, кількістю та якістю джерел інформації (так, на даний час у селах Кам’янка та Антонівка лише шість сімей мають комп’ютери, а це – лише п’ятеро дітей, які мають доступ до них). Тому питання рівного доступу до якісної освіти на селі багато в чому залежить від учителя, його особистості, вміння знайти оптимальні технології, форми і методи роботи.

До того ж корективи вносить і наш непростий час. Сьогодні знецінюється все – і духовне, і матеріальне. Тому на вчителя літератури суспільством покладена важлива

місія: сформувати людину високої читацької і загальної культури, духовно багату, громадянськи активну, наполегливу у здійсненні поставленої мети, розвивати людську особистість як рівновелику цінність, фундаментальним

надбанням якої є література, адже духовність і література – поняття нерозривні, бо література – невичерпне джерело духовності.

Активно долучаючись до світу літератури, дитина набуває людяності. Спілкування з Гомером, Данте, Шевченком, Лесею Українкою, Пушкіним та іншими геніями людства дає можливість відкрити в собі здатність любити, співчувати, розуміти себе і навколишній світ. Кожен урок «Української літератури» – це урок гуманізму, незалежно від того, чи він відбувається в 5 класі за казкою «Хуха-Моховинка», чи в 9 – за сторінками творів Т. Шевченка.

Як зацікавити предметом? Що зробити, щоб кожний урок став сходинкою до духовного розвитку особистості? Які опанувати технології навчання, щоб підвищити рівень ефективності уроку? Адже сільського школяра після навчальних занять в школі вдома чекає і самопідготовка, і нелегка буденна праця по господарству.

Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію. Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації.

Відтак громадянське виховання ґрунтується на ідейному багатстві народу, його

морально-етичних цінностях, виховній мудрості, що трансформовано в його педагогічному досвіді. Для того, щоб діти стали народом, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім’ї, школі міцно засвоїли історію розвитку своєї держави, духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися

його національним духом, способом мислення і буття.

Формування громадянської компетентності – одне головних завдань формування адаптованої до сучасних умов людини. Ця компетенція формується в умовах безпосередньої взаємодії , тому є результатом досвіду спілкування.

Читання художнього тексту, його осмислення, логіка художнього аналізу здатні звільнити сучасного школяра від надміру агресії, тиску комплексів; спілкування з вершинними творами може, зрештою, відвернути учня від дешевих принад, маскультури, відкрити перед ним справжні, незамулені естетичні горизонти.

Тому у своїй роботі, залежно від віку учнів, варіюю види і прийоми роботи: у менших дітей (п’ятий, шостий класи) це читання і переказ, проте і тут процес можна пожвавити, використовуючи:

  • переказ ланцюжком;

  • читання у ролях;

  • формулювання запитань літературному герою (письменнику);

  • переказ від імені …(скажімо, від імені Сіроманця чи Сторожа з твору «Захар Беркут)

  • читання з передбаченням (головне, щоб текст був незнайомим);

  • поділ на пари, особливо ефективний в процесі опрацювання теоретико-літературних понять;

  • ігрові прийоми;

  • прийом відновлення порушеної послідовності;

  • прокоментуй малюнок;

  • анаграми;

  • «закінчи речення»;

  • «Разом із героєм» (наприклад: явіть, що ви разом із Михайликом збираєте гриби. Розкажіть про те, як вам вдалося відшукати кілька з них. Намалюйте усну картину);

  • цікаві відомості «Чи знаєте ви що…», «Най…най…»;

  • виділи зайве;

  • «чарівний квадрат» (знайти в квадраті слова, що стосуються теми) та под..

Старшим підліткам притаманне «сприйняття … літературного твору лише у співвіднесенні з власним внутрішнім світом». Це час у розвитку дитини, коли дуже важливо не підмінити аналіз твору «аналізом власних переживань». Тут важливо сфокусувати увагу учня на проблемних запитаннях і шляхах їхніх вирішень. Із цією метою доцільно використовувати, окрім наведених вище, такі види роботи:

  • прийоми «гронування», «вільне письмо», асоціативний кущ;

  • проблемні запитання;

  • «мозковий штурм»;

  • «дерево рішень» (порушення проблеми й обговорення варіантів рішень, з’ясування можливих позитивних та негативних наслідків);

  • «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших думок щодо порушеної проблеми, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

  • «сенкан».

Під час читання твору прагну привчати учнів виділяти у творі епізоди й описи, важливі для подальшого аналізу та характеристики героїв, відокремлювати головне та другорядне щодо провідної думки твору, складати план характеристики героя. У процесі такого поглибленого читання та аналізу формуються уміння і навички, без яких не може бути кваліфікованого читача. Аналіз твору організовую таким чином, щоб постійно підтримувати інтерес учнів до художнього тексту.

На уроках створюю ситуацію успіху, коли дитина почувається особистістю, яку сприймають, слухають і розуміють. Учні сперечаються, помиляються і самі доходять у суперечках певних висновків, долучаються до вічних загальнолюдських цінностей милосердя, щирості, відданості, благородства, чуйності, великодушності.

Надзавдання вчителя – допомогти учневі визначитися у ставленні до самого себе, інших людей та навколишнього світу через осмислення художнього тексту.

Використання компаративістики або окремих елементів виховує молодь людьми, відкритими до діалогу з представниками інших культур. Способів залучення на уроки української літератури фактів і явищ з світового культурно-літературного життя безліч. Тут і аналіз можливих художніх і образних перегуків, розгляд побутування «світових» тем і образів, дослідження впливу особистості письменника чи його творів на культурний процес в Україні і в світі: дослідження українських мотивів у творчості авторів світової літератури. Таке вивчення сприяє глибшому осягненню теми, розширює можливості естетичного виховання, підвищує інтерес учнів до предмета, до художнього слова, вчить всебічно сприймати світ і самостійно віднаходити своє місце в ньому. Елементи компаративістики вводжу вже в 5 класі під час вивчення теми «Літературна казка». В 8 класі проводимо зустріч народних месників Устима Кармалюка та Робіна Гуда. В 9 класі, вивчаючи «Енеїду» Котляревського , обов’язково порівнюємо з «Енеїдою» Вергілія та ін..

На уроках я також практикую обговорення проблеми в загальному колі. Метою цього прийому є зясування певних тверджень, звернення уваги школярів на складні, неоднозначні питання у навчальному матеріалі. Проблемний виклад цього матеріалу стимулює їхню пізнавальну активність, тому що він поєднаний з неочевидним, здогадкою, дивом, загадковим

З метою зацікавлення використовуємо фонове знання з історії, музики, образотворчого мистецтва, художньої культури. На уроках, де розглядаються біографії письменників, звертаємося до їхніх портретів, які дають учням необхідні уявлення про зовнішність, а також розкривають складний духовний світ художників слова .

У молодшому і середньому віці дитина мислить конкретними художніми образами і живе у грі, перебуваючи в стані творення власних фантазій та їх переживання. Тому на уроці використовую гру, елементи ейдетики. Граючись, дитина будує свій багатовимірний світ, у якому живе, почувається психологічно розкутою, що сприяє прояву її творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об’єктивно важкої навчальної праці. Позитивний досвід вона повторює на вищому рівні складності завдань. При цьому непомітно для себе дитина «втягується» у навчальну працю, пізнає її радість. На своїх уроках знаходжу час, щоб порозгадувати кросворди ( не раз це були кросворди складені їхніми старшими друзями), чи провести конкурс на кращого декламатора, чи розглянути дитячі малюнки.

Мабуть, немає потреби переконувати когось у тому, що ілюстрації до художніх

творів поглиблюють сприйняття тексту, доповнюють його. Тому я їх використовую доволі часто. Так, на уроці у 5 класі під час вивчення казки «Хуха-Моховинка» чи «Фарбований Лис» І. Я. Франка застосовую прийом «словесне малювання»: учні розглядають ілюстрації, порівнюють зі своїм усним описом, уточнюють, чи такими вони уявляли героїв. Навіть важко уявити вивчення творчості Тараса Шевченка без його малюнків. Нерідко учні (5-7 класів) намагаються створити власні ілюстрації. Деякі з них досить вдалі і їх використовую як наочність.

Найважливішим моментом на уроці, на мою думку, є логічний підсумок. Кожен учень має щось взяти для себе з уроку літератури. Підсумковий етап є не лише підбиттям підсумків того, про що йшлося на попередніх уроках. Це важлива сходинка на шляху особистісного росту дитини, збагачення його внутрішнього світу, розширення уявлення про загальнолюдські цінності та моральні якості, набуття життєвого досвіду. Саме цей етап дає змогу художньому твору на тривалий час закарбуватися в пам'яті читача, наближаючи таким чином його до духовного зростання та розуміння місця людини в житті.

На цьому етапі найчастіше пропоную:

  • створити сенкан;

  • узагальнити знання за допомогою гронування;

  • закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів …», «Від сьогодні я …», «Образ … допоміг висловити письменнику думку …», Я хотів би бути схожим на …, тому що …», «Найкраще мені запам’яталося …», «Я хотів би мати такі риси характеру, як …, бо ...», «Найактивнішим на уроці був …», «Свою роботу під час уроку я оцінюю …» та ін..;

  • поставити запитання письменнику або герою (варіант – написати листа);

  • прийом «Спіймай помилку» (виправлення фактичних помилок у тексті, у визначенні теоретико-літературних понять та фактів із життя та творчості письменника);

  • «вільне письмо;

  • «запитай товариша»;

  • Мікрофон;

  • завдання “Зміни трагічну долю героя, перепиши кінцівку твору”;

Велику роль у вихованні духовно багатої, соціально зрілої і національно свідомої особистості відіграють уроки розвитку зв'язного мовлення. Так, підсумком  вивчення творчості Г.Сковороди стало написання твору-роздуму на тему: « В чому суть життя? Для чого ми живемо?»

Під час вивчення п’єси І.Котляревського «Наталка Полтавка»  розглядалися проблеми духовності людини, доброти, чесності, вірності в коханні.  Я намагалася  вміло підбирати  питання, які заохочували до диспуту всіх учнів класу: « Як би ви повелися, якщо опинилися б у ХІХ ст. на місці Наталки ? У чому полягає моральна краса головної героїні? Мій ідеал дівчини або хлопця.»

За повістю І. Франка «Захар Беркут» у 7 класі учні розкривали загальнолюдські проблеми в повісті, усвідомлювали вагу справжніх духовних цінностей у житті людини. Підсумком досліджень учнів стали міркування на тему: «Чи витають сьогодні поміж насТугари Вовки? Чи актуальна проблематика повісті нині?»

Крім того теми для учнівських висловлювань, письмових творчих робіт підбираю відповідно до поставленої виховної мети. Наприклад: «Якою я уявляю справжню людину», «Все починається з добра», «Що для мене значить батьківщина», «Що таке національна свідомість», «Мова - душа народу» та ін.

Сьогодні важко уявити свою роботу без комп’ютера, Інтернету… Хоча ще і сьогодні у школі немає мультимедійної дошки, але є можливість працювати на комп’ютерах. Тому вже звичними стали презентації, відео, фільми, буктрейлери … А телефони дітей сьогодні стають помічниками – це і хрестоматія, і фотоапарат, і можливість виконати різні вправи, користуючись різними сайтами, скажімо Learning Apps..

Показовим у плані виховання духовності є позакласна робота з української мови та літератури, яка включає в себе різноманітні заходи, проведення яких позитивно впливає на формування особистості учнів і їх всебічний розвиток. Щороку організовую проведення в школі предметних тижнів з української мови та літератури, які учні надзвичайно люблять. Наприклад, в цьому році тиждень української мови та літератури, присвячений Дню писемності, став у школі справжнім святом. 

Використання вище згаданих технологій, методів і форм навчання роблять учнів активнішими, невимушеними у спілкуванні. Вони не бояться висловлювати власну думку, ділитися міркуваннями. Якісно покращується їхня комунікативна компетенція. Учні свідомо засвоюють навчальний матеріал, творчо мислять, фантазують, залучаються до пошукової діяльності. Саме такий підхід дає змогу запалити смолоскипи дитячих душ, заохотити учнів до творчого самовияву і цим

вивести їх н а шлях розвитку власної особистості. Поєднання навчальної роботи з постійним нарощуванням обсягів прочитаного сприяє вихованню уважного,

допитливого, чутливого читача, людини, для якої читання є життєвою потребою, формує гуманістично спрямовану особистість.

Проте існує в роботі немало труднощів. Головна проблема – діти перестають читати книжки, віддаючи перевагу мас-медіа, візуальну інформацію сприймають легше і швидше, ніж художні тексти. Боротися мені, сільській вчительці, із

засобами масової інформації – безглузда праця. Це битва Дон Кіхота з вітряками. Проте щодня створюємо з учнями маленьке диво – Його Величність Урок, на якому плекаємо Слово у долонях серця, намагаючись відчути його аромат і силу. І якщо це вдається – переживаємо духовне очищення.

Зануртесь в літературний світ!

Там все і справжнє, і несправжнє:

Там війни, радощі, страждання,

Любові щирий первоцвіт.

Про кого прочитали ви?

А чи побачить ваше око

Пелюстку, що лягла до ніг,

Чи старця в тиші кабінету,

Чи золоту оту монету,

Що багатьом урвала вік?

Питанням цим утратиш лік…

Та доки сонця, доки хліба,

Допоки нас милує цвіт,

Ввійдіть в літературний світ

Світлана Горобець

Література

1.     Забезпечення формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти (Підсумковий документ робочої групи з розробки планів і програм проекту «Громадянська освіта – Україна» / ред. кол. // Історія в школах України. - 2006. - № 8. - С. 5

2.     Компетенісний підхід у сучасній українській освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О.Овчарук. - К. :”К.І.С.”, 2004. - С. 23

3.     Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти, 2001.

4.     Пометун О.І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки / Пометун О.І. // Вісник програм шкільних обмінів. – 2005. – № 23. – С. 18

         

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!