У 1941–1942 роках територія України стала ареною найбільш запеклих боїв Східного фронту Другої світової війни.
Основні події 1941 року:
22 червня 1941 року: Напад нацистської Німеччини на СРСР. Україна однією з перших потрапила під удар німецької групи армій «Південь».
Танкова битва в районі Луцьк–Ровно–Броди: Найбільша танкова битва початкового періоду війни, де радянські війська намагалися зупинити просування ворога, але зазнали поразки.
Київська оборонна операція: Завершилася катастрофою для Червоної армії у вересні 1941 року — у оточення («котел») потрапило понад 600 тисяч солдатів. Київ був окупований 19 вересня.
Оборона Одеси: Тривала 73 дні, після чого радянські війська були евакуйовані до Криму.
Початок окупації: До кінця року більша частина України була захоплена німцями.
Основні події 1942 року:
Керченсько-Феодосійська операція: Спроба радянських військ десантуватися в Криму, що закінчилася поразкою та втратою Керченського півострова у травні.
Харківська операція (травень): Масштабний наступ радянських військ, який завершився оточенням і розгромом радянських сил. Це відкрило шлях німцям на Сталінград та Кавказ.
Падіння Севастополя: Після 250 днів героїчної оборони у липні 1942 року місто було залишене радянськими військами.
Повна окупація: 22 липня 1942 року, після захоплення міста Свердловськ (нині Довжанськ) на Луганщині, вся територія України опинилася під німецькою окупацією.
Наслідки періоду:
Встановлення жорсткого окупаційного режиму («Новий порядок»), масові страти (Бабин Яр), вивезення населення на примусові роботи до Німеччини (остарбайтери) та зародження організованого руху опору (УПА та радянські партизани).
