Під час Другої світової війни на окупованих територіях було встановлено жорсткий режим, що супроводжувався масовими репресіями та системним винищенням населення.
Окупаційний порядок
Нацистська Німеччина запровадила на захоплених землях так званий «Новий порядок». Основні характеристики:
Адміністративний поділ: Україна була розчленована на зони управління: Рейхскомісаріат «Україна», дистрикт «Галичина» (у складі Генеральної губернії), «Трансністрія» (під управлінням Румунії) та прифронтові зони під владою Вермахту.
Економічний грабунок: Вивезення продовольства, сировини та промислового устаткування до Німеччини.
Примусова праця: Вивезення мільйонів цивільних осіб (остарбайтерів) на роботу до Третього Рейху.
Колабораціонізм
Це співпраця місцевого населення або громадян окупованих країн з окупаційною владою. Причини були різними:
Ідейні: Надія на відновлення незалежності або боротьба проти комуністичного режиму.
Побутові: Бажання вижити, страх перед розправою або прагнення отримати привілеї.
Форми прояву: Служба в допоміжній поліції, робота в окупаційних органах самоврядування, господарська допомога загарбникам.
Голокост (Шоа)
Систематичне переслідування та масове знищення євреїв нацистами та їхніми спільниками.
Гетто: Створення закритих районів (наприклад, у Львові, Варшаві), де євреї утримувалися в жахливих умовах перед відправкою до таборів смерті.
Бабин Яр: Символ «Голокосту від куль», де у вересні 1941 року в Києві було розстріляно понад 33 тисячі євреїв лише за два дні.
Табори смерті: Аушвіц-Біркенау, Собібор, Треблінка, де застосовувалися газові камери для індустріального вбивства людей.
Праведники народів світу: Люди (наприклад, митрополит Андрей Шептицький), які ризикували життям, щоб рятувати євреїв від загибелі.
