Український театр ХІХ століття став важливим явищем національної культури та центром духовного життя народу. У часи заборон української мови саме сцена зберігала народні традиції, звичаї, пісню та рідне слово. Театр об’єднував людей, пробуджував національну свідомість і сприяв розвитку українського мистецтва.
Особливістю українського театру ХІХ століття була реалістичність образів. Герої вистав були близькими до глядача: селяни, козаки, закохані юнаки й дівчата, мудрі матері, чесні трудівники та жадібні багатії. Через сценічні образи митці показували справжнє життя суспільства.
Український театр ХІХ століття став основою сучасного сценічного мистецтва України. Він не лише розважав, а й виховував, навчав і формував любов до рідної культури.
