Одним із напрямків діяльності вчителя, що дозволяє розв’язати значну кількість педагогічних задач навчання, являється використання історичного матеріалу. Знайомство з історією науки взагалі і фізики зокрема, дає змогу показати учням, що наші знання про навколишній світ безперервно розвивається і удосконалюється, що сучасна наука, настільки віддалена від завершення, як і сто років тому, так як перед нею стоїть багато нерозв’язаних проблем.
Фізика – дуже цікавий, але серйозний предмет і потребує розумових зусиль для його опанування. Багато учнів кажуть, що цей предмет для них складний, тому вони не здатні його опанувати. Учень упереджено ставиться до навчання, не бажає вчитись, бо важко. За роки навчання фізики, я стараюсь змінити ставлення учнів до предмета, розвинути інтерес до пізнання фізики, створити умови, щоб учень мав право і можливість обирати обсяг та глибину засвоєння навчального матеріалу, враховуючи свої здібності, можливості, інтереси, нахили і потреби.
В сучасних умовах школа вимагає вчителя, який не просто йде на урок відпрацювати програмовий матеріал, а вчителя, який творчо підходить до організації навчально-виховного процесу, вчителя, який стає цікавою особистістю для учнів, викликає в них потік позитивних емоцій та зосереджує увагу на найцікавіших фактах науки, яка вивчається. Тому в системі своєї роботи, для більш ефективного засвоєння учнями знань із фізики я намагаюсь не тільки викладати відповідний фактичний матеріал, формулювати закони і правила, але й «прив’язувати» його до конкретних історичних осіб, розповідати про цікаві факти їх життя, про обставини в яких ті чи інші відкриття здійснювались. В цьому випадку відповідні знання міцніше закріплюються в свідомості учнів.
Вивчення історичних фактів із життя вчених фізиків дає змогу мисленню встановити у можливій повноті картину розвитку наукового знання від його джерел до сьогоднішніх днів й в основі вивчення теоретичних праць, експериментальних досліджень, епістолярної спадщини видатних вчених та інших матеріалів, що стосуються наукових відкриттів, генерації нових ідей тощо. Все це дає можливість, осмислити і зрозуміти розвиток науки як цілеспрямований закономірний історичний процес, дослідити внутрішню логіку розвитку. Однак, лише цим справа не обмежується. Вивчення минулого може і повинно служити засобом не тільки для того, щоб правильно зрозуміти і оцінити сучасний стан розвитку науки, але й для того, щоб передбачити майбутнє і накреслити перспективи її розвитку.
У сучасну епоху нечуваного в історії людства прогресу науки вивчення закономірностей її розвитку стає настійливою необхідністю. Інтерес до історії науки зовсім не випадковий. Він зумовлений тією величезною роллю, що набуває наука в усіх галузях суспільного життя, намаганням протидіяти все зростаючій диференціації науки, вузькій спеціалізації окремих дослідники, яка знаходиться у різкій суперечності з взаємним проникненням різноманітних наук, стиранням кордонів між ними, з виникненням багатьох суміжних наук.
Знайомство з історією розвитку фізики дає можливість учителю знаходити цікаві факти з біографії видатних вчених і ефективно їх використовувати при викладанні фізики в школі і в позакласній роботі. Ознайомлення з життям, науковою і громадською діяльністю видатних вчених минулого, знання громадянської позиції окремих вчених, їх стосунків до найбільш актуальних проблем сучасності знаходження в їх діяльності прикладів для наслідування є дійовим засобом формування позитивних рис характеру учнів.
Для мене вчителя фізики цікаві історії з життя і діяльності визначних вчених світу є важливим засобом розвитку інтересу учнів до фізики, оскільки звертаючись до історії фізики, можна пожвавити урок, зробити його цікавим, можна показати учням фізику в історичних курйозах та легендах, в потішних та цікавих відомостях про окремих вчених і зовнішньо ефективних історичних епізодах. Звичайно, внесення в урок такого типу відомостей є корисним. Учні, наприклад, з цікавістю слухають відому легенду про “Еврику!” Архімеда чи про те, яку роль в народженні класичної механіки відіграло яблуко, яке впало в саду Ньютона. Однак такого типу відомості “ б’ють на зовнішній ефект” і, як будь-які сенсації, можуть викликати лише короткочасну цікавість. Щоб пробудити стійкий інтерес у школярів до фізики-науки, потрібно розкрити еволюцію фізичних ідей, причини, що спонукали прийняти ту чи іншу ідею, механізм наукового пошуку, атмосферу творчого процесу. Це потрібно робити не фрагментарно, а по можливості систематично, не академічно строго, а з особистим захопленням. Адже цікаво саме по собі не буває, можна і про роботи Марії та П’єра Кюрі, і про революцію в фізиці на перетині 19-20ст.ст., і про створення теорії відносності розповісти так, що розповідь буде давати користь розуму і насолоду серцю. Звичайно, дуже важливою при цьому є форма викладання. А в змісті історичних повідомлень головну увагу потрібно звертати не стільки на те, хто, що, коли відкрив, скільки на те, чому і як виникла у вченого та чи інша ідея, який хід його думки при обґрунтуванні ідеї, який його метод дослідження. Не випадково Д.К.Максвелл говорив: «Наука нас захоплює тільки тоді, коли, цікавлячись життям великих дослідників, ми починаємо слідкувати за історією розвитку їх відкриттів.»
Ознайомлюючи школярів з історією науки, я показую, як створюються фізичні теорії, яка роль гіпотез в розвитку фізики, в чому особливості наукового експерименту і т. д. На матеріалі історії фізики даю школярам уявлення про методи фізичного дослідження, що дуже важливо для формування світогляду. Нарешті, світогляд включає в себе не лише знання, але і переконання. Знання ж стають переконаннями, коли вони самостійно осмислені, а не взяті на віру в готовому вигляді, коли вони – плід напруженої роботи думки. І саме матеріали історії науки дозволяють хоча б в певній мірі сформувати окремі елементи наукового мислення, такі, наприклад, як повага до фактів, здоровий скептицизм, всебічність розгляду явища, вміння засумніватися в очевидному і т.д. Ознайомлення учнів з життям, діяльністю та поглядами видатних вчених як вітчизняних, так і зарубіжних, дозволяє поставити на уроці ряд важливих проблем: сенсу життя, національної гідності і т. д.
Таким чином, я вважаю, що інтерес до вивчення фізичної спадщини минулого необхідно активно і цілеспрямовано розвивати шляхом залучення учнів до використання першоджерел, до спеціалізованої літератури з історії фізики. Саме цікаві історії з життя і діяльності визначних вчених світу є важливим засобом інтересу учнів до фізики. Дізнавшись про особистості тих, ким пишається фізична наука, учень зможе краще зрозуміти ( і зуміє зрозуміти) суть науки, дізнавшись про те, якими людьми були основоположники фізичної науки, учень зуміє зрозуміти саме життя і своє місце в ньому, зрозуміє, що є добро і зло, в чому істинні цінності життя. Адже не заради лише знань ми навчаємо учнів. Не менш, а можливо, і більш важливо сформулювати в кожній дитині кращі людські риси, які визначають образ гідної людини суспільства.
Залучення до історії науки збагачує інтелект і духовний світ наших учнів. А головну “методичну рекомендацію”, що забезпечує успіх в цій справі, можна сформулювати словами Л.Д.Ландау: “Головне робіть все з захопленням, це дуже прикрашає життя.”
Впевнений, що використання даного матеріалу педагогами, фрагментами робіт окремих вчених із історією виникнення найбільш важливих фізичних ідей і теорії, із проведеними ними експериментами можливого відтворення на базі сучасного лабораторного устаткування, буде потужним засобом сильного емоційного впливу на свідомість учнів, прищеплення любові до фізики.
