Дослідження аналізує еволюцію стосунків людини й Землі через призму антропоцентризму та біоцентризму. Автор обґрунтовує коеволюцію (гармонійне співіснування) та сталий розвиток, як єдиний шлях порятунку біосфери. Висновок доводить: людина не є володарем планети, а лише її частиною, відповідальною за збереження спільного дому.









