До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
5
міс.
2
1
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Дослідницько-пошукова робота " Постать П.Сагайдачного в історії України "

Опис документу:
В історії України є чимало імен, які навічно вкарбувалися у народну пам'ять. До таких видатних особистостей належить Петро Конашевич Сагайдачний. Обрана нами тема є надзвичайно цікавою. Переконані в тому, що історію відомих людей держави треба знати, любити і берегти. Обрана нами тема є надзвичайно цікавою. Переконані в тому, що історію відомих людей держави треба знати, любити і берегти.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Дослідницько-ошукова робота

Ковальчук Ганна Михайлівна

вчитель українознавства

закладу ЗСО І-ІІІст.

м .Заставна Чернівецької обл.

Постать П.Сагайдачного в історії України

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….2

1.Актуальність вибраної теми………………………………………….2.

2. Джерела дослідження………………………………………………...3

Розділ 1.Постать П.Сагайдачного в історії України………….5

1.1.Історія козацтва та роль в ньому П.Сагайдачного……...5

Розділ 2. Історичний портрет гетьмана Сагайдачного……….8

2.1.Славний син Галичини ………………………………………8

2.2. Головні походи П. Сагайдачного………………………….9

2.3.Хотинська війна……………………………………………..11

Висновки………………………………………………………….15

Список використаної літератури…………………………….18

Додатки ……………………………………………………………20

Вступ

1.Актуальність вибраної теми

В історії України є чимало імен, які навічно вкарбувалися у народну пам'ять. До таких видатних особистостей належить Петро Конашевич Сагайдачний. [ 1] Д.1 Які б сторони політичного життя України початку XVII ст. ми не торкнули, всі вони більшою чи меншою мірою пов'язані з діяльностю цієї людини. Серед інших діячів того часу П. К. Сагайдачний виділявся гострим аналітичним розумом, палким патріотизмом, глибоким розумінням завдань і перспектив боротьби, послідовністю і непохитністю у досягненні поставленої мети, а також дуже розвинутим почуттям власної гідності. Водночас у документах, на сторінках вітчизняних літописів та у спогадах сучасників ми знаходимо характеристики Петра Сагайдачного, як найвидатнішого полководця Європи, державного діяча, дипломата, захисника української культури й духовності. Хто ж він був, цей славнозвісний і легендарний проводир українських козаків? Що переважало в його військово-політичній діяльності, яке місце займає він серед інших українських гетьманів. На ці й інші запитання спробуємо відповісти далі.

Актуальність теми дослідження

Обрана нами тема є надзвичайно цікавою. Переконані в тому, що історію відомих людей держави треба знати, любити і берегти. Працюючи з історичними джерелами , дослідили, що Сагайдачний уславився передусім морськими походами на турецькі володіння.Один із найгеніальніших полководців Європи, державний діяч, дипломат, захисник української культури і духовності, поборник освіти — він був людиною Відродження. Як і інші ренесансні особистості, Петро Сагайдачний піднісся до найвищих щаблів тодішньої освіченості, був людиною могутніх пристрастей, кипучої, невтримної енергії. Дуже важливим є той факт,що народ, не маючи власної держави, мобілізував усі свої матеріальні й духовні можливості та історичні резерви і сформував козацтво — потужні збройні сили — одну з ознак держави. Козацтво створило Запорозьку Січ, яка розвинулася у політичний і військовий центр усієї України. І ось високоосвічений патріот відродження України Петро Сагайдачний на рубежі XVI і XVII ст. став козаком-запорожцем, відразу ж взяв активну участь у козацьких походах

Мета роботи.

Виходячи з актуальності теми, ми поставили перед собою мету: на основі зібраного матеріалу дослідити і описати величний образ славного сина українського народу Петра Сагайдачного, який усі свої сили, розум і непересічний талант віддав служінню святій справі визволення України й здобуття їй незалежності, духовному розвиткові українського народу..

Мета роботи обумовлює вирішення наступних завдань:

  • створити Історичний портрет гетьмана Сагайдачного;

  • показати роль П.Сагайдачного в Історії козацтва.

Структура наукової роботи зумовлена метою та націлена на розвязання завдань дослідження

Робота складається зі вступу , двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків,додатків

2. Джерела дослідження

Процес формування Війська Запорозького не залишався поза увагою істориків-дослідників, які з самого початку намагалися з'ясувати для себе історію цієї своєрідної військової організації і ролі в ній П.Сагайдачного.[1] Одними із перших це намагалися зробити П.Куліш, Д.Яворницький,М.Грушевський. Їх праці і на сьогодні залишаються найгрунтовнішими про походження козацтва, формування Запорозького війська та його гетьманів.

На широкому історичному тлі ці історики проаналізували і розкрили роль П.Сагайдачного в історії України.

Цікаві роботи по темі В.Смолія,Ю.Мицика,П.Саса, В.Степанкова,які незважаючи на утиски тих часів, посильно намагалися утвердити історичну правду про бойове минуле українського козацтва і П.Сагайдачного.

В історичному нарисі Д. І. Яворницького «Петро Конашевич Сагайдачний» значне місце відводиться об'єктивному описові політичного становища в Речі Посполитій. Історик докладно розповів про ті часи (1575—1586),аналізу діяльність П.Сагайдачного.

Гуржій, О. у науково-популярній книжці «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний » висвітлює політичну і військову діяльність славетного гетьмана реєстрового козацтва кін. 16 - перших десятиліть 17 ст. Петра Конашевича-Сагайдачного.

Науково-популярне видання, яке висвітлює в хронологічній послідовності історичний розвиток України видали А. В. Толстоухов, В. і О. Зубанов у 2009р., а Лепко, В.  у книзі «Українське козацтво» розповідає про визначне явище в українській історії — козацтво.[ 1.2]. Д.2.

Про діяльність П.Сагайдачного ще дуже багато досліджень,монографій виданих провідними науковим співробіт­никами Інституту історії України НАН, використовуючи архівні документи, досягнення вітчизняної та зарубіжної історичної науки.

Розділ 1.Постать П.Сагайдачного в історії України

Один із найвидатніших полководців Європи, державний діяч, дипломат, Таким постає в нашій історії Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний.

В історії України є чимало імен, які навічно вкарбувалися у народну пам'ять. До таких видатних особистостей належить Петро Сагайдачний Які б сторони політичного життя України початку XVII ст. ми не заторкнули, всі вони більшою чи меншою мірою пов'язані з діяльності цієї людини. Серед інших діячів того часу П. К. Сагайдачний виділявся гострим аналітичним розумом, палким патріотизмом, глибоким розумінням завдань і перспектив боротьби, послідовністю і непохитністю у досягненні поставленої мети, а також дуже розвинутим почуттям власної гідності.Водночас у документах, на сторінках вітчизняних літописів та у спогадах сучасників ми знаходимо характеристики Петра Сагайдачного, як найвидатнішого полководця Європи, державного діяча, дипломата, захисника української культури й духовності.

Хто ж він був, цей славнозвісний і легендарний проводир українських козаків? Що переважало в його військово-політичній діяльності, яке місце займає він серед інших українських гетьманів. На ці й інші запитання спробуємо відповісти далі.

    1. Історія козацтва та роль в ньому П.Сагайдачного

Петро Конашевич-Сагайдачий  є найвідомішим і найславетнішим гетьманом Війська Запорізького до часів Богдана Хмельницького.На Запорізьку Січ прибув у 1601 році. Гетьманування Петра Сагайдачного (з незначними перервами з 1616 по 1622 рр.) стало цілою епохою в історії українського козацтва. Маючи знамениту Острозьку Академію за плечима, П. Сагайдачний зробив величезний внесок в зміцнення позицій козацтва в Україні, а головне - в перетворенні Війська Запорізького на виразника устремлінь українського народу та на потужну військову силу, з якою мусили рахуватися усі сусіди та на потужну військову силу, з якою мусили рахуватися усі сусіди.

Передовсім Петро Сагайдачний постає перед нами відважним полководцем та неперевершеним тактиком, генієм військової думки того часу. На Запоріжжі, у цій «школі життя» Сагайдачний швидко здобуває високий авторитет: стає обозним та керує всією артилерією Січі. згодом очолює січове товариство - стає кошовим отаманом, а потім гетьманом Війська Запорозького. Розташована на межі християнського і мусульманського світів Січ стала природним заслоном проти татарських і турецьких набігів. Сагайдачний же почав не лише захищатися, а й організовувати походи на Крим і Туреччину. Він реформує козацьке військо, на базі окремих загонів організовує регулярне військо з суворою дисципліною, розробляє стратегію та тактику антитурецької боротьби.

Морські походи під началом Сагайдачного, коли козацькі чайки з'являлися раптово у стін Стамбула та "скурювали мушкетним димом столицю турецького султана",- як писав сучасник, викликали справжній жах у ворога.

І що найважливіше - козацький десант звільняв православних полонених, що томилися в тяжкій турецько-татарській неволі.

З середини першого десятиріччя XVII ст. Сагайдачний керував майже всіма значними походами - як сухопутними, так і морськими, що досягли на той час особливої сили, розмаху і масштабів.

Із запорозької січової гавані виходило іноді понад 300 "чайок",[ ] в яких розміщувалося до 20 тисяч козаків.

Добою героїчних походів назвали історики ці морські козацькі експедиції, керовані Петром Сагайдачним.

Із запорозької січової гавані виходило іноді понад 300 "чайок",[ ] в яких розміщувалося до 20 тисяч козаків. Добою героїчних походів назвали історики ці морські козацькі експедиції, керовані Петром Сагайдачним.

Не менш успішним ніж на морі був Сагайдачний у сухопутних кампаніях. Апофеозом козацької звитяги стала Хотинська війна 1621 р.

Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту.

Динамічна й гнучка тактика бою козацького війська, на противагу позиційній, неповороткій тактиці польського війська, була вирішальним фактором у цій блискучій перемозі, яка принесла козакам європейську славу.

Проявляв гетьман турботу і про розвиток національної освіти та культури. Він з усім Військом Запорізьким увійшов до складу Київського братства, взявши його під свою протекцію. Сагайдачний прагнув відновити значення Києва як православного та культурного центру,підтримував діяльність лаврського митрополита Єлисея Плетенецького і створеного ним навколо друкарні Києво-Печерської лаври гуртка учених, друкарів та письменників.

У 1620 року завдяки своєму авторитету гетьман домігся того, що Єрусалимський патріарх Феофан висвятив на єпископів кількох українських священиків, і відновив Київську митрополію.

Розділ 2. Історичний портрет гетьмана Сагайдачного

2.1.Славний син Галичини

Петро Конашевич-Сагайдачний (бл.1570–1622) походив зі шляхетського православного роду, який мав свій герб.[1,3,4,5],Д.14
Народився гетьман українського реєстрового козацтва 1570 року в селі Кульчиці на Львівщині в родині українського шляхтича Конона . Його дід та батько мали свій герб «Побог». У 589–1592 р. здобував початкову освіту у Самборі, в школі Львівського братства та знаменитій на той час Острозькій академії (1592 -1598 ) . Після випуску Сагайдачний переїхав до Львова, згодом — до Києва, де працював домашнім вчителем, також помічником київського земського судді. [ 1,6,9 ] Під час навчання в Острозькій школі Сагайдачний визначався із приєднанням до запорожців. Д.6,Д.7.

Сучасники про нього писали, що ”змалку привчився натягати лук, зброї та коня з рук не випускав, з негодою боротися витривалістю; легко переносити всяку тяготу, голод, труд, не боятися ворога і в небезпеці проявляти мужність”.

Наприкінці 1590-х років розпочав службу у Війську Запорозькому, де отримав від козаків прізвисько Сагайдачний. Незважаючи на своє перебування у Війську Запорозькому, молодий козак одружився зі шляхтянкою Анастасією Повченською. У вільний від військових справ час сім'я Конашевичів-Сагайдачних проживала у Києві, на Подолі. Петро й Анастасія мали сина Лукаша, який навчався у Замойській академії й дуже гордився своїм батьком. Адже той брав участь у багатьох військових походах і кровопролитних січах з ворогами України-Русі. А однією з найяскравіших сторінок біографії Петра Конашевича-Сагайдачного стала участь у знаменитій Хотинській війні 1621 року, коли об'єднане польсько-литовсько-українське військо перемогло багатотисячну армію Османської імперії.

У козацьких походах виявив себе як хоробрий та умілий воїн. Він швидко завоював авторитет серед запорожців.

Проявляв гетьман турботу і про розвиток національної освіти та культури. Він з усім Військом Запорізьким увійшов до складу Київського братства, взявши його під свою протекцію. Сагайдачний прагнув відновити значення Києва як православного та культурного центру, він підтримував діяльність лаврського митрополита Єлисея Плетенецького і створеного ним навколо друкарні Києво-Печерської лаври гуртка учених, друкарів та письменників.

Хотинська битва стала останньою для гетьмана. Від численних ран, отриманих на полі бою, Петро Конашевич-Сагайдачний помер у Києві в квітні 1622 року.

Пам’ять про Сагайдачного український народ зберіг у багатьох козацьких думах іпіснях, найвідомішою з яких є "Ой на горі та женці жнуть". У Києві на Подолі найого честь названо одну з вулиць.

2.2. Головні походи П. Сагайдачного

Наприкінці 1590-х років П. Сагайдачний розпочав службу у війську Запорозькому, де отримав від козаків прізвисько Сагайдачний.

Освічений, талановитий і хоробрий Сагайдачний незабаром зайняв помітне місце серед козацької старшини.

Участь Сагайдачного у битвах розпочалася з походу до Молдавського та Волоського князівств, що відбувся восени 1600 року. Протягом 1601-1603 років Петро Конашевич-Сагайдачний брав участь у Лівонській кампанії Речі Посполитої та разом зі своїми побратимами на чолі з гетьманом Самійлом Кішкою воював із шведами на берегах Балтійського моря. Після цього Петро Сагайдачний відзначився у морському поході 1606 року до завойованої турками Варни, в 1608 році штурмував у лавах запорозького козацтва Перекоп, а в 1615 році — Білгород (Акерман). Військові звитяги, природна вправність та неабиякі особисті амбіції козака Сагайдачного не пройшли повз увагу січового товариства і в 1616 році, під час чергового походу на османську фортецю Кафа (суч. Феодосія в Криму), йому вперше довірили гетьманську булаву. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» — швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 року неприступної турецької фортеці в Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених.[1,6,7],Д.10,12.

Походи запорозьких козаків проти Османської імперії сприяли перетворенню козацтва на впливову міжнародну силу. Вони сприяли авторитету й популярності запорожців у Європі, а також істотно послаблювали Османську імперію і Кримське ханство.

У жовтні 1617 р. в урочищі Суха Ольшанка під Білою Церквою Сагайдачний, вступивши з поляками в переговори, зумів підписати з ними угоду.

1618 р. українське козацтво взяло участь у польсько-російській війні.

Річ Посполита розпочала війну з Московською державою і закликала козаків взяти в ній участь. Сагайдачний, погодившись надати допомогу королевичу Владиславу,який прагнув здобути московську корону. Сагайдачний висунув перед керівництвом Польщі вимоги про розширення прав українського народу і припинення утисків православної віри. Влітку 1618 року гетьман, очоливши 20 тисячна козацьке військо, виступив в похід.

На шляху до Москви козаки захопили Путивль, Лівни, Єлець та інші міста. Об’єднавшись під Тушино, поляки і козаки підійшли до Москви, але міста так і не взяли. Тим не менш, в грудні 1618 р. Росія змушена була підписати в Деулино під Москвою перемир’я на 14 років, поступившись Речі Посполитої
Смоленську, Стародубську і Чернігово-Сіверську землі. Після закінчення військових дій польський уряд, незважаючи на значну допомогу, надану козаками, не мало наміру задовольняти вимоги, висунуті на початку війни про розширення прав українського народу і припинення утисків
православної віри. Штурм Москви успіху не приніс. Козаки ж, замість подяки за допомогу, отримали від польського уряду наказ скоротити свій реєстр до 3 тис. чол. та відмовитися від походів у Чорне море. Це призвело до скинення П. Сагайдачного з гетьманства та обрання на його місце представника нереєстрового козацтва Яцька Бородавки (Неродича).

У 1620 Сагайдачний зробив вдалий похід на Перекоп і звільнив багато
полонених, захоплених татарами під час нападу на землі Московської держави.

2.3.Хотинська війна

У польсько-турецькій війні, яка розпочалася 1620 року, війська султана
розгромили поляків у Молдові й готувалися до походу на Річ Посполиту. На
допомогу їй знову прийшов Сагайдачний із сорокатисячним козацьким військом. Саме він відіграв вирішальну роль у розгромі трьохсоттисячної турецької армії під Хотином, продемонструвавши бездоганне уміння керувати піхотою і кавалерією, налагоджувати їхні спільні дії в обороні та в наступальних діях проти супротивника. [ 1,7] Д.12.

1 вересня 1621 р. козацьке військо прибуло під Хотин. Наступного дня сюди підійшли турки й татари, які зразу ж ударили на позиції козаків, сподіваючись, що ті ще не встигли як слід укріпитися. Проте, зазнали великих втрат і змушені були відступити. Надалі турецька армія практично безперервно здійснювала атаки на козацький табір, небезпідставно вважаючи, що розбивши його, легко впорається з поляками. Козаки ж, у свою чергу, робили сміливі вилазки у ворожий стан і навіть мали можливість під час однієї з них цілковито розгромити турків, але у вирішальний момент коронний гетьман Ходкевич, який очолював польське військо, наказав припинити бій, посилаючись на наближення ночі.

Талант українського гетьмана як полководця в усій повноті проявив себе вже 3 вересня при перегрупуванні козацького війська під час бою з метою переходу від оборони до контратаки. Згідно з дослідженнями істориків, того дня, щоб уникнути втрат від щільного гарматного і рушничного вогню противника, П. Конашевич-Сагайдачний зосередив сили на правому і лівому флангах, при цьому оголивши позицію в центрі. Збільшення чисельності військ на флангах посилювало запланований удар на основних напрямках контратаки. Турки, опинившись у вогняному «кільці» між двома угрупованнями козацької армії і не витримуючи інтенсивногго рушничного вогню запорозьких піхотинців, почали спішно відступати. У результаті таких дій українських козаків турецький султан Осман II втратив близько десяти тисяч добірного війська.

«Не буду ні їсти, ні пити, доки того Сагайдачного не приведете», — гніваючись, віддав наказ султан Османської імперії. Але цей наказ так і не був виконаний турецькими воєначальниками — гетьман Сагайдачний на чолі елітних підрозділів Війська Запорозького несподівано увірвався до ворожого табору. «Після раптового вторгнення запорожців у табір Османа турками оволоділа паніка: люди всіх звань і станів були в несказанній тривозі, сам Осман, який ще недавно гадав, що немає нікого у світі могутнішого за нього, тепер на власні очі побачив усю хиткість свого становища...», — засвідчував очевидець тих подій.

Окрім уміло організованих наступальних операцій, Петро Конашевич-Сагайдачний багато уваги приділяв оборонній тактиці й особливо — тогочасній воєнній інженерії. За досить короткий термін козаками були збудовані незвичні, як на той час, споруди «бліндажного» типу, що витримували більш ніж п'ятигодинний гарматний обстріл. Це сталося 4 вересня. Ефективною була й система оборонного рушничного вогню, яку чи не вперше у таких масштабах запропонував козацький гетьман під Хотином. Вона полягала у застосуванні масового залпового вогню з мушкетів по ворогу з максимально близької відстані. Так було 8 вересня, коли відбірні яничари атакували козацький табір. Коли турки подолали оборонний рів, козаки одночасно по команді підвелися по всій лінії оборони і впритул розстріляли атакуючих з мушкетів. Внаслідок цього в рову залишилося лежати близько трьох тисяч «бусурман».Також Сагайдачним використовувалася традиційна козацька тактика нічних атак. Вони були здійснені ночами з 6 на 7, з 16 на 17, з 19 на 20, з 22 на 23 вересня. В останній вилазці брали участь три тисячі козаків, які знищили турецькі намети, вбили декілька сот турків (серед них — відомого турецького воєноначальника Черкес-башу), захопили багато зброї та цінностей. Такі дії козацького війська примушували турків до постійної бойової готовності і не давали можливостей для повноцінного відпочинку. Про значення козаків у воєнних діях свідчить той факт, що султан оголосив, що не буде ні їсти, ні пити, поки не покінчить з ними, та пообіцяв за кожну козацьку голову нагороду в 50 злотих (для порівняння: у 1572р. реєстровим козакам було призначено річну плату в 10 злотих). Майже цілий вересень велися кровопролитні бої поблизу Хотина, але турки, втративши бл. 80 тис. чол., так і не змогли взяти фортеці. 29 вересня почалися переговори про укладення миру, котрий був підписаний 9 жовтня. Загалом умови Хотинського миру були вигідні для поляків: 1) кордон Польщі з Туреччиною встановлювався по Дністру; 2) турки й татари зобов'язувалися не чинити грабіжницьких походів на територію Речі Посполитої; 3) польський уряд погодився заборонити козацькі експедиції проти Криму і Туреччини.

Парадоксально, але факт: козацтво, яке своїм безприкладним героїзмом , великою мужністю і самопожертвою не тільки врятувало від розгрому Річ Посполиту, а й розвіяло міф про непереможність Туреччини та, значно послабивши останню, примусило її відмовитися від планів завоювання Європи, не отримало від своєї перемоги жодних здобутків. Польща не виконала навіть скромних козацьких вимог щодо виплати сталої платні,забезпечення воєнних інвалідів, виведення коронного війська з Київського воєводства тощо, не кажучи вже про заборону виходити в Чорне море. Підступність польського уряду, а також отримане на початку війни поранення прискорили смерть П. Сагайдачного, який помер 10 квітня 1622 р., заповівши перед тим усе своє майно українським братствам Києва і Львова.

Після смерті гетьмана Сагайдачного зміцнене ним військо продовжило його справу. Походи на Туреччину та Крим здійснювалися майже кожного року, а то й по кілька разів на рік Однак, починаючи ще з кін. XVI ст., українське козацтво, яке поступово перебирало на себе роль провідної сили суспільства, вже не обмежувалося лише захистом від турецько-татарської агресії, а й цілеспрямовано боролося за соціальні та національні права свого народу. Ігнорування польським урядом козацьких прав лише загострювало цю боротьбу.Д.10

Висновки

З ім’ям Петра Кононовича (Конашевича) Сагайдачного пов’язана славна стрінка нееркнуючої історії Укрвїни. Виходець з дрібномаєткової Галицької шляхти здобув славу високоосвіченого полководця. Його молодість припала на час українського ренесансу — відродження культури, освіти і науки на Україні.

У м. Острозі на Волині діяла Острозька греко-слов'янська школа (70-ті роки XVI — 40-ві роки XVII ст.) — перша на Україні вища школа, заснована князем Костянтином Острозьким для навчання дітей. В цій школі Петро Сагайдачний здобув високу на той час освіту.Вчителюючи у Києві, написав твір «Пояснення про унію», де виступив на захист православної церкви, що зазнавала утисків внаслідок Брестської церковної унії (1596 p.), духовної культури українського народу, його права на свою державність і незалежність.Д. [1,5]

Так визначилися суспільно-політичні погляди Петра Сагайдачного в кінці XVI ст. Тоді Україна стікала кров'ю селянсько-козацьких повстань під проводом Криштофа Косинського і Северина Наливайка, які першими повели повсталий народ на бій за визволення від панування Речі Посполитої. І це визначило дальший життєвий шлях Петра Сагайдачного, який зв'язав свою долю з українським козацтвом і його військово-політичною твердинею — Запорозькою Січчю, що відіграла визначну прогресивну роль у формуванні української народності і державності, духовному відродженні людності України, захисті її від іноземного плюндрування й неволі. [ 2,4,10],Д.13.

Людина нестримної, кипучої енергії, патріот своєї землі, освічений, талановитий і хоробрий Сагайдачний зайняв помітне місце серед козацької старшини.

Ім'я українського гетьмана Петра Сагайдачного було широко відоме на Україні, в Польщі, Кримському ханстві, Туреччині, Росії та інших країнах. «...Особа Сагайдачного,— писав відомий український історик Д. І. Яворницький,— незвичайна, видатна, велика особа в південноруській історії. Цей гігант з усіх гетьманів найбільш гідний славного народного монумента. Та якщо немає досі такого монумента, то хай його великий образ та його великі подвиги вічно житимуть у серцях тих, кому дорога вітчизняна історія, кому дорогий рідний народ, кому дорога його мова, кому дорога його віра і кому дорога ненька Україна...» '. Не судилося великому гетьманові визволити український народ від польсько-шляхетської неволі та здобути незалежність Україні. Та його ратні подвиги як козацького полководця, турботи про долю України та її багатостраждального народу, просвітительство, захист православної віри і української народності дають усі підстави для того, щоб ім'я Петра Конашевича Сагайдачного було навіки вписане в історію українського народу.

На загальноукраїнське значення діяльності Петра Сагайдачного вказував видатний український історик М. С. Грушевський: «В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного як дуже розважного, глибокого політика, що вмів поставити козаччину на службу загальнонародним справам і зробив з козацького війська опору національного українського життя... Сагайдачний відкрив цим нову добу в історії українського життя».

Історики й письменники зуміли створити величний образ славного сина українського народу Петра Сагайдачного, який усі свої сили, розум і непересічний талант віддав служінню святій справі визволення України й здобуття їй незалежності, духовному розвиткові українського народу. Вони відобразили усю складність і суперечливість вчинків цієї людини, яка знаходила часом звивисті й малопомітні шляхи до поставленої великої мети, готувала грунт для своїх наступників і продовжувачів справи відродження України.

Список використаної літератури

  1. Гетьмани України [Текст]: історичні портрети: збірник / Під ред.
    М.А.Шудрі, К.: "Україна", 1991.

2. Грушевський, Михайло Сергiйович. Ілюстрована історія України.
К. Ззвін. 1990.

3. Гуржій О. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. — К. :

Україна, 2004.

4.Дяченко С. Образ гетьмана Петра Сагайдачного в українській

літературі: За романами Д.Мордовця, А.Чайковського,

С.Черкасенка //Дивослово. - 2003. - № 5.

5.Згурець Г. "Умів мудро тим сильним військом

керувати..."До 375-річчя від дня смерті Петра Конашевича

Сагайдачного //Дзвін. - 1997.

6. Коломоєць С. Морські походи запорозького козацтва під

проводом Петра Конашевича-Сагайдачного //Історія України.

2001. - № 21-24.

7.Комарницький, Сергій Іванович. Козацький полководець [Текст]: кн.

про Петра Сагайдачного: науково-популярне видання / Комарницький,

Сергій Іванович. - К.: Золоті литаври, 2005. - 128 с

8. Слабошпицький, Михайло Федотович. З голосу нашої Кліо [Текст]: події

і люди в Українській історії: навчальне видання /Слабошпицький,

Михайло Федотович ; Під ред. О.Вітра; Худож. оф. К.Сулими. – К
Махаон-Україна, 1999.

9.Сас П. М. Петро Конашевич-Сагайдачний: молоді роки / НАН

України; Інститут історії України. — К., 2006.

10. Яворницький Д.І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний

Дніпропетровськ : Січ, 1991.

Додатки

Д.1

Джерела дослідження

Д. 2.

Д.3

Д.4.

Д.5.

П.Сагайдачний у бою з турками

Д.6. Стародавній Самбір

Д.7. Острозька Академія

Д.8.Схема козацької чайки

Д.9.

Д.10

Д.11.

Д.12.

Д.13. Пам ’ятник П. Сагайдасному

Д.14

Д.15 Герб

27

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Психологічні особливості навчання вчителів у системі формальної і неформальної освіти»
Швень Ярослава Леонідівна
24 години
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.