Дослідницька робота " Я так ніжно їх любив" ( музи великого генія - Тараса Шевченка)

Опис документу:
Це учнівська робота, що містить дослідження життя великого генія - Тараса Шевченка. У роботі висвітлюються постаті коханих жінок поета. Розкривається доля кожної жінки, що полонила серце Тараса, додається портрет та опис.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

К р а с н о с і л ь с ь к а З Ш І -ІІІ ст.

(Музи великого генія)

Дослідницька робота

Стежками долі Кобзаря”

Виконала учениця 8 класу

Красносільської ЗШ І-ІІІ ступенів

Ульянич Аліна

Керівник Ульянич В. Б.

План

І.Вступ.

ІІ. Основна частина.

  1. Оксана Коваленко- Шевченкова Беатріче.

  2. Амалія Клоберг – дівчина-натурщиця.

  3. Ганна Закревська – « Ганна вродлива».

  4. Варвара Репніна – княжна його серця.

  5. Катерина Піунова – вишневий цвіт зрілого кохання.

  6. Лукерія Полусмак – остання соломинка чи скептичний об’єкт?

ІІІ. Висновки.

Література.

Вступ.

Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці – Тарасом Шевченком. Він, безсмертний Тарас, для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне. Але постать Кобзаря досить часто настільки зміфологізована, що за нею досить важко побачити звичайну людину, яка колись так само кохала і зраджувала, боялась і ненавиділа.

Історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса. Не завжди почуття поета лишали слід у поезії. Але ж і сказати, що жінки і світлі почуття до них не відіграли значної ролі в житті і творчості Шевченка - це, значить, погрішити проти істини.

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру, що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою. Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої

приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, мякий і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його".

1. Оксана Коваленко – Шевченкова Беатріче.

Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до Оксани Коваленко. Вона стала Шевченковою Беатріче, а її особиста трагічна доля стала трагедією його серця.

Мені тринадцятий минало

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло…

Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний "козачок" Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусів поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати.

У віршах, присвячених Оксані, ''Мені тринадцятий минало'', ''Ми вкупочці росли'', ''Не молилася за мене'', створених на засланні, доторкаємося до особисто пережитого Шевченком. …Оксана Коваленко не стала дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Зрештою, до Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років — уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже три роки була одруженою і бавила двох доньок, народжених від кріпака з Педиківки К.Сороки.

2. Амалія Клоберг – дівчина-натурщиця.

Будучи студентом Академії мистецтв у Петербурзі, Шевченко переживає захоплення Амалією Клоберг, дівчиною-натурницею, яку вивів під ім'ям Паші в повісті ''Художник''.

3. Ганна Закревська – « Ганна вродлива».

''Ганні вродливій'' (так називав Тарас дружину полковника Платона Закревського, власника села Березова Рудка, що на Полтавщині) поет присвятив поему ''Слепая'', а також поезії ''Г.З.'' та ''Якби зустрілися ми знову...'', своєму ''єдиному великому коханню''. В цих віршах і відвертість, і щедрість серця поета, і шляхетність почуття, і зрілість майстра слова. У рядках любові звучить біль самотності. Зболене тугою любові серце зберегло чарівне почуття до заміжньої жінки, ''свята чорнобривого''.

4. Варвара Рєпніна – княжна його серця.

Закохане серце Варвари Рєпніної, дочки російського державного діяча, відчуло великий поетичний талант Шевченка. Варвара Рєпніна була гідна любові Тараса. її інтелект, духовне багатство, поетичне світосприймання сповнили хвилюванням серце поета, але не спричинили бурі. У листі до Шарля Ейнара княгиня пише: «...щораз більше виявлявся мій потяг до нього: він відповідав мені деколи теплим почуттям, але пристрасним — ніколи».

Княжна першою назвала його генієм нехтуючи людськими забобонами, сміливо простягла руку через соціальну безодню між нею і поетом. Чи соціальна нерівність, чи відсутність справжнього почуття з боку Шевченка стали на шляху до поєднання його долі з долею В. Рєпніної? Ця таємниця назавжди схована в їхніх серцях. Але вже той факт, що Шевченко подарував їй свій автопортрет, присвятив поему російською мовою «Тризна», є свідченням глибокої симпатії до цієї неординарної жінки.

У фіналі «Присвяти» йдеться про її вплив на поета:

Для вас я радостно сложил Свои житейские оковьі, Священнодействовал я снова И слезьі в звуки перелил. Ваш добрмй ангел осенил Меня бессмертньїми крилами И тихоструйньїми речами Мечтм о рає пробудил.

Уперше 35-літня Варвара Рєпніна побачила Тараса Шевченка у своєму родовому маєтку в Яготині навесні 1843 року. Він справив на неї сильне враження.

«Як багато він має такту, доброти й пошани до всього святого. З усіма він увічливий, із старшими шанобливий і тому його всі люблять. Носив модний тоді сірий довгий сурдут "у талію" з оксамитовим коміром і модний, високо, аж під підборіддя, зав'язаний шаль — крават. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Русявий. На перший погляд, його обличчя видавалося звичайним. Однак кожного, хто хоч раз бачив Шевченка, чарували його невеликі, але виразні очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою. Очима тими він підкорив собі вже не одне серце. У товаристві тримався вільно і з тактом».

Таким постав він перед родиною Рєпніних і яготинським товариством, де всі вже знали про його дитинство і молодість.

5. Катруся Піунова –вишневий цвіт останнього роману.

Після всього пережитого на засланні почуття самотності ще більше заполонило душу Кобзаря, і він остаточно наважився одружитися. В дорозі до Петербурга і Москви обставини змусили Тараса Григоровича зупинитись у Нижньому Новгороді. Він дуже швидко знайомиться з оточенням, зокрема, з молодою і дуже вродливою 16-річною артисткою Катрусею Піуновою.

Закохавшись, Шевченко попросив батьків віддати за нього дочку. Мати намагалася довести, що Катруся ще дитина, а Шевченко значно старший, щоб пом'якшити відмову. Змучений самотністю, поет мріє про пару. Боляче і сумно перегортати сторінки останніх його романів.

6. Ликера Полусмак - остання соломинка чи скептичний об’єкт?

Останнім почуттям, що спалахнуло в серці Шевченка, була любов до Ликери Полусмакової, колишньої наймички, кріпачки. Сучасники поета скептично ставилися до цього об'єкта його кохання. Ликера для Шевченка була останньою соломинкою, яка мала врятувати його від самотності, останньою надією на створення свого маленького раю. Але не судилося стати Ликері Шевченковою долею. Згодом вона виходить заміж за перукаря Яковлева.

Висновки.

Серце митця було напрочуд чутливим до краси. А жінку Кобзар вважав «самым блестящим перлом в венце созданий». Тому й не дивно, що поет захоплювався жінками, вони хвилювали його уяву, викликали любов, прагнення створити свій куточок раю серед житейського пекла.

Прагнення простого людського щастя виявилося в Тараса Григоровича таким жагучим, що навіть в останній строфі останньої поезії, вміщеній у «Кобзарі» («Чи не покинуть нам, небого...»), за кілька днів до того, як відійти у вічність, він пише:

...над Стіксом, у раю,

Неначе над Дніпром широким,

В гаю — предвічному гаю,

Поставлю хаточку, садочок

Кругом хатини насаджу...

Скільки в цих рядках туги від усвідомлення того, що доля так жорстоко обділила його сімейним щастям

Звичайно, мало мажору в інтимній ліриці поета, бо крізь призму власної долі, крізь біль зраненого серця пропустив він свою поезію. Самотність, нерозділеність кохання — ось ті струни, на яких звучить Шевченкова пісня печалі. Серце митця було напрочуд чутливим до краси. А жінку Кобзар вважав «самьім блестящим перлом в венце созданий». Тому й не дивно, що поет захоплювався жінками, вони хвилювали його уяву, викликали любов, прагнення створити свій куточок раю серед житейського пекла.

Література.

1. Автобиография. Дневник / Т.Г. Шевченко. - К. : Дніпро, 1988. - 343 с.

2. Белозерова Л. И любви последней благодать... : Ее звали Лукерья Полусмак / Л. Белозерова // Правда Украины. - 1993. - 12 августа. - С. 4.

3. Біографія Т.Г. Шевченка за спогадами сучасників / Упоряд. В.Х. Косіян та ін. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. - 440 с.

4. Блажко Э. ''Невеста моя зовется Ликера...'' : (Последние надежды великого Кобзаря, которым не суждено было сбыться) / Э. Блажко // Зеркало недели. - 1996. - 7 марта. - С. 11.

5. Блиндар Ю. Жінки Кобзаря / Ю. Блиндар // Культура і життя. - 2002. - 6 березня.

6. Бондар М. ''Дівча любе, чорнобриве...'' / М. Бондар // Слово і час. - 1999. - № 3. - С. 11-15.

7. Бондаренко С. Музы Кобзаря : Какие женщины волновали душу Тараса Шевченко / С. Бондаренко // Киевские ведомости. - 2002. - 12 марта. - С. 14.

8. Доля : Кн. про Тараса Шевченка в образах та фактах / Авт.-упоряд. В. Шевчук. - К. : Дніпро, 1993. - 779 с. : іл.

9. Зайцев П. Перше кохання Шевченка / П. Зайцев // Петров В. Романи Куліша; Аліна і Костомаров. - К., 1994. - С. 3-14.

10. Зінчук Л. Мрія, що збулась : Історія останнього кохання Т. Шевченка / Л. Зінчук // Жінка. - 1995. - № 3. - С. 8-9.

11. Зоре моя вечірняя... : Т. Шевченко й одвічна жіноча тайна / Упоряд. В.А. Оваденко ; передм. М. Жулинського. - К. : Слов'ян. град, 2002. - 136 с.

12. Єзерський В.В. Шевченко : роман / В.В. Єзерський ; пер. з рос. В. Мацько . - Хмельницький, 2007. - 259 с.

13. ''І стежечко, де ти ходила'' : наук.-попул. та літ.-худ. вид... / Упоряд. В.А. Оваденко. - К. : Слов'ян. град, 2002. - 32 с. : іл.

14. Кирилюк В. Ті 79 днів у Нижньому... : [ про кн. В. Пеунова ''Гіркі ліки від кохання'', присвяч. стосункам Т. Шевченка і актриси К. Піунової ] / В.Кирилюк // Літ. Україна. - 2002. - 6 червня. - С. 2.

15. Климчук Л. Жінки у житті Кобзаря / Л.Климчук // Нар. армія.- 2001. - 7 березня.- С. 7.

16. Ковтун Ю. Тарасові музи : [жінки у житті Т. Шевченка] / Ю. Ковтун.- К. : Україна, 2003. - 206 с.

17. Косничук Э. Любовь для гения – всегда любовь : [про останнє кохання Т.Г. Шевченка] / Э. Косинчук // Кінокур'єр. - 1998. - № 2. - С. 2.

18. Любимые женщины Кобзаря. Украина знает его как политического бунтаря. А современницы – боготворили : [памяти поэта Т.Г. Шевченко] // Всеукр. ведомости. - 1995. - 24 марта. - С. 14.

19. Любовик І. ''Як билиночка в полі'' : [про нещасливе кохання Т. Шевченка до Ф. Кошинець] / І. Любовик // Подолія. - 1995. - 24 жовтня.

20. Петрик Т. ''Мій ангел-хранитель'' : [Т. Шевченко та Варвара Рєпніна] // Т. Петрик // Дивослово. - 2000. - № 3. - С. 37-41.

21. Попель С. Ще один близький доторк : [Мар'яна – черниця] / С. Попель // Слово і час. - 1999. - № 3. - С. 32 – 33.

22. Пригоровський В.М. З переказів про Ликеру Полусмакову : [стосунки з Т. Шевченком] / В.М. Пригоровський // Нар. творчість та етнографія. - 1989. - № 2. - С. 85 – 87.

23. Терлецький В. Яготинське знайомство : штрих до біографії Т. Шевченка / В. Терлецький // Київ. - 1996. - № 3/4. - С. 145 – 146.

24. Хаджинов Б. Невеста Шевченко / Б. Хаджинов // Донбасс. - 1991. - № 2. - С. 172 – 175.

25. Чемерис В. Я любила Шевченка : повість-феєрія / В. Чемерис. - К. : Б-ка українця, 1997. - 137 с.

26. Чикаленко Г. Шевченко і родина князів Рєпніних в Яготині // Освіта. - 2004. - 3-10 березня. - С. 7.

27. Чуб Д. Жінки в житті Тараса Шевченка / Д. Чуб // Укр. культура. - 1991. - № 3. - С. 2 – 4.

28. Шевченко Т. ''Я так її, я так люблю'' : (Вірші). - К., 2004.

50. Шевченко Т. Вибране / Т. Шевченко ; упоряд. текстів та передм. В.О. Шевчука . - К., 2004. - 448 с. : іл.

29. Шевчук В. Про любовну драму Тараса Шевченка / В. Шевчук // Укр. мова та література. - 2004. - № 18 (трав.). - С. 1 – 4.

30. Шевчук В. Любов, що розійшлася сном : [про роман Т. Шевченка з Феодосією] / В. Шевчук // Укр. мова та література. - 2001. - № 18 (трав.). - С. 4 – 8.

31. Ширацький К. Шевченкова наречена : [Л. Полусмакова] / К. Ширацький // Літ. Україна. - 2003. - 26 червня. - С. 3 : портр.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
2
міс.
2
8
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!