Дорогою до дитячого садка. І не тільки…

Консультація для батьків

Тема : «Дорогою до дитячого садка. І не тільки…»

Жовтень, 2021

Дорогою до дитячого садка.

І не тільки…

Варіант перший. Пригодницький

Діти вранці люблять ходити неквапливо, по-господарськи оглядаючи світ, що ледь змінився за ніч. У них зо­всім інший відлік часу, і те, що для нас — тільки дорога, у дитячій уяві може перетворитися на велику подорож.

Скажіть дитині, що сьогодні ви — дослідники (турис­ти, мандрівники, екстремали) і ваше завдання — неушкодженими дістатися до наміченої мети. А отже, вам необхідно бути дуже уважними: розгледіти — відмітити — подолати всі небезпеки, всі пастки і капкани, що зустрі­нуться дорогою. Такий захід миттю розбудить дитячу уя­ву, і дитина вже не просто йтиме поряд, озираючись на всі боки, але й думатиме, охоче відповідатиме на ваші питання, ставитиме свої.

Варіанти. Ви можете розподілити ролі: малюк — до­свідчений мандрівник, а ви — новачок. Новачки нічого до ладу не знають і зазвичай усе плутають. За ними по­трібно пильно стежити! Малюк із задоволенням візьме над вами шефство, попереджатиме, стежитиме, опіка­тиме. Він почуватиметься важливою і потрібною лю­диною, без якої вам не обійтися (а це і приємно, і ко­рисно: навчитися відповідати за когось). Коли необхід­но переходити дорогу, «помилково» ви попрямуєте не до «зебри» (або підземного переходу), спробуйте обійти ав­тобус спереду, а трамвай — ззаду. Якщо дитина приєд­нується до ваших помилкових дій, то ви тепер напевне знаєте, на що слід звернути увагу найближчим часом, вивчаючи техніку безпеки.

Ви можете йти зовсім іншим, незвичним шляхом (новим маршрутом). Дитина навчиться орієнтуватися в просторі, шукати знайомі орієнтири, зупинятися і спо­стерігати, щоб не заблукати. (Дорогою з дитячого садка робити це ще корисніше: дитина повинна знати дорогу додому, навіть не одну.)

А якщо ви ще і призначите її головною у вашій па­рі, а самі перетворитеся на новачка, який уперше йде цим маршрутом, навчання і закріплення правил безпе­ки відбуватиметься ще швидше.

Варіант другий. Ситуативний

Ви просто користуєтеся ситуацією, принагідним ви­падком для того, щоб вивчити або повторити з ди­тиною всілякі правила безпеки. Відразу всі прави­ла вивчати і повторювати їх, звісно, не варто, дійте залежно від обставин. Ось біжить собачка — ви прига­дали, обговорили-повторили, чи можна махати палицею перед носом собаки. Проходите повз невідому величез­ну калюжу — зміряйте палицею її глибину (дивися, під водою яка глибока яма, дуже просто провалитися мож­на!). Підішли до дороги: «Дай мені руку, я щось забула, як необхідно через дорогу переходити...» Малюк поба­чив на будинку знайому цифру: «Чотири!» — кричить. — «Правильно. А у нас який номер будинку? А вулиця?»

Дітвора — народ імпульсний, скористайтеся і цим. Ви йдете через скверик, і дитина раптом робить стрибок убік і лізе на дерево. Причому не звертає жодної уваги на те, що нижні гілки підозріло тонкі або сухі. Замість то­го щоб кричати: «Не можна! Ти куди поліз?!» — ухопіться самі за суху вітку. Нехай побачить, як вона зламається, як ви впадете на землю. І нехай це буде трішки навмис­но, але маленька людина побачить наочно, чим небез­печні сухі гілки, чому спочатку слід подумати, як підстра­хуватися.

Не намагайтеся зробити (і вивчити) все відразу. Як­що малюкові набридла ваша гра — не нав'язуйте. Що­дня, помалу, «чіпляючись» за випадок — і результати не примусять себе довго чекати.

Грайте. Звертайте увагу на те, що дитина не знає. Щоб повправлятися наступного разу.

Що необхідно знати дитині-мандрівникові:

• свою адресу;

• домашній номер телефону;

• номери телефонів мами і тата;

• як переходити дорогу;

• як не впасти до ями і як долати інші перешкоди;

• як покликати на допомогу.

Чому не можна:

• сідати у машину без батьків; ходити з незнайомою людиною; брати у незнайомців ласощі;

• ходити безлюдною дорогою, навіть якщо це ближче, ніж в обхід

Чим небезпечні:

• каналізаційні люки;

• залізні огорожі з гострими піками вгорі;

• будівництва;

• бомжі, алкоголіки та інші сумнівні особистості;

• темні вулиці;

• вода під льодом.

Як поводитися:

• під час зустрічі з тваринами;

• якщо ти загубився;

• до кого можна і до кого не можна звернутися (не до будь-якого перехожого! підійти до кіоска, де декілька продавців, до міліціонера);

• якщо до тебе чіпляються (необхідно кричати: «Ні, ти не мій тато, ні!», «Не чіпай мене, ти чужий... я з тобою не піду!.. «Ні!», «Ні, ти не мій брат! (сестра, мама, дідусь...)».

Цей перелік ви можете доповнювати і розширювати. Ви можете завести зошит (або файл у комп'ютері) і від­значати в ньому, що вивчено, що повторено, що ще на­лежить вивчити.

Як ви вже зрозуміли, так можна грати (і займатися) не тільки дорогою до дитячого садка.

Вирушаючи подорожувати в незнайоме місце, вам необхідно домовитися::

1. Якщо загубився (наприклад у великому магазині), стій на місці і чекай: я тебе обов'язково знайду. З ди­тиною старшого віку ви можете наперед з'ясувати, де вам зустрітися, якщо раптом загубитеся. Просто, заходячи до крамниці (або у кінотеатр, або в торговий, ігро­вий центр), зверніть увагу: «Ось головний вхід, біля цих дверей...», «Подивися: у центрі зали фонтан, якщо щось трапиться — чекай на мене саме тут...»

2. Не вір, якщо незнайома людина скаже: «Підемо зі мною, онде тебе мама чекає, я відведу...» — із ним мож­на піти? А якщо скаже, що «мама наказала»?

Програвайте наперед різні ситуації, в які може потра­пити дитина. Озброєна таким досвідом, вона не зляка­ється, не розгубиться. Вона зможе поводитися грамотно.

Давно відмічено: чим більше варіантів неприємно­стей вивчено — тим менше зустрінеться їх у житті ди­тини.

Зазвичай діти ображаються, коли мама повторює їм одне і те саме постійно. Щодня одне і те саме: «На коло­дязі не наступай, із двору не вибігай...» Мама сама вже бачить, що ці повторення не на користь, дитина вважає, що вони її принижують, і, можливо, в якийсь момент во­на навмисне зробить саме так, як не можна.

Адже так просто було зробити ці правила цікавими:

• разом скласти «пісеньку безпеки»;

• зробити так, щоб малюк сам ці правила розповідав мамі;

• попросити його повторити ці правила кому-небудь із молодших сусідів;

• намалювати картинки-правила і повісити їх на холо­дильнику (або віднести до школи на виставку);

• існує багато іншого, що здатні придумати батьки ра­зом із дитиною.

Міні-тест на «стійкість до затуплення»

Важливо не тільки навчити, але й переконатися у то­му, що дитина все це запам'ятала і може поводитися відповідно до вивчених правил.

«Загубіться» в магазині та постежте, як малюк пово­дитиметься. Не доводьте, звісно, його до відчаю і, якщо бачите, що зовсім розгубився, терміново «знайдіться». Але в ідеалі дитина повинна зробити все, чого навчила­ся від вас: не бігати, не панікувати, а відійти осторонь (але не йти від цього місця далеко) — стояти і чекати. Або (якщо дитина старша за шість років) зорієнтувати­ся і підійти до місця зустрічі, про яке ви наперед домо­вилися. І також чекати.

Добре, щоб у неї був мобільний телефон, але й, окрім цього, щоб вона знала свій і ваш номер напам'ять —як­що, загубивши телефон, доведеться телефонувати з чу­жого.

Перевірте, як реагує малюк на умовлення сто­ронніх людей. Можете навіть наперед домовити­ся з кимсь (кого дитина не знає), щоб чужа лю­дина (добра, симпатична, така, що викликає прихильність до себе) зваблювала його, на­магаючись відвести кудись.

Порада. Не ховайтеся тривалий час. І не проводьте відразу дві перевірки (і губитися самій, і тітоньок насилати). Ваше завдан­ня — не перелякати дитину, а навчити її на практиці користуватися засвоєними зна­ннями. Не пройшовши «тестування» (загартовування на міцність), дитина може сильно злякатися і запанікувати. А ось маленький стрес (і маленький перший пере­ляк, який вона зуміє перемогти, коли зрозу­міє, що мама загубилася, а вона залишилася на самоті) тільки піде на користь. Якщо дитина зробила все правильно — оці­ніть це належним чином, нагородіть, розкажіть, повернувшись додому, як мужньо вона поводила­ся. Як правильно вона поводилася! Ця мить перемо­ги над страхом допоможе дитині вийти переможцем і зі складнішої ситуації.