Доповідь з досвіду роботи на тему : “Виховання духовної культури шляхом здійснення туристично-краєзнавчої діяльності у дошкільному закладі”

Я і Україна

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

27.01.2020

249

1

0

Опис документу:
Духовно – патріотичне становлення особистості і починається з любові й поваги до своєї малої Батьківщини. З раннього віку дитина повинна пізнати і полюбити своє рідне середовище та історичне довкілля, аби потім, на цій основі, розширювати свій світогляд.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Ясла-сад №6

Теремок

Доповідь

на тему :

Виховання духовної культури шляхом

здійснення туристично-краєзнавчої

діяльності у дошкільному закладі

З досвіду роботи Куриленко О.М.

м. Нова Каховка

Дитинство – це повсякденне відкриття

світу, і дуже важливо , щоб це відкриття

ставало перш за все пізнанням людини

і Батьківщини, щоб у дитячий розум і сер-

це входила краса справжньої людини

та велич краси рідної “ Вітчизни “ .

В.О.Сухомлинський

Де бере початок Батьківщина ?

Може ,у колисці з немовлям ?

З матусиної пісні солов`їної,

Що ніжно заколихує дитя ?

А може, вона починається

З калини, барвінка в росі ,

З верби, що Дніпру усміхається ,

Чи лісу в осінній красі?

А може вона починається

У полі з безмежних ланів,

Чи в луках з волошками синіми,

Чи з славних козацьких синів ?

А може, вона починається

Із друзів моїх в дитсадку ,

Із книжок яскравих з картинками ,

Що змалку нас вчили добру ?

А справді , де бере початок Батьківщина ? Де її знаходиться душа? З чого починається виховання духовної культури? Навіщо воно? Духовність – те головне, що становить фундамент поняття людина " , і від того, якою мірою вона стане основою життя кожної української родини, залежить майбутнє нації. Саме тому особливої уваги потребує проблема формування духовної культури особистості дитини.

Від народження до п’ятирічного віку дитина бере з навколишнього світу для свого розуму, почуттів, характеру у багато разів більше , ніж від п’ятирічного і до кінця життя.

Неусвідомлене малюком патріотичне почуття відкривається перед ним і у квітучих садах, і у зелених луках та гаях, і у співі пташок, у похиленій над струмком вербиці, а найголовніше – у зустрічах з людьми, які створюють чарівний природний дивосвіт і піклуються про його примноження та збереження. Духовно – патріотичне становлення особистості і починається з любові й поваги до своєї малої Батьківщини. З раннього віку дитина повинна пізнати і полюбити своє рідне середовище та історичне довкілля, аби потім, на цій основі, розширювати свій світогляд.

Входячи у життя дитини з її найпершими відчуттями, природа стає для неї безпосереднім мірилом цінностей, багатим джерелом емоційних, естетичних і духовних багатств. Природа – це джерело невичерпаних і різноманітних знань. Пізнаючи довкілля, діти вчаться любити і берегти природу, насолоджуватися її красою, любити рідні місця, свою Батьківщину . Життя щедро дарує нам красу, яку можна побачити щомиті. Від здатності відчувати цю красу залежить духовне ставлення особистості. Спілкуючись з природою, вивчаючи, досліджуючи її дитина почувається першовідкривачем, навчається знаходити нове у відомому і знайоме у новому. Діти відчувають красу природи, свою причетність до неї, знайомляться з легендами, перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи. Ніщо не може так збагатити внутрішній світ дитини, як рідна природа.

Цінністне ставлення до природи сприяє формуванню екологічної свідомості, цінністне ставлення до довкілля, створеного руками людини – розвитку духовності, цінністне ставлення до людей – формуванню моральної свідомості, цінністне ставлення до власного Я “ – формуванню самосвідомості. Саме природа – це невичерпане джерело до пошуку нових орієнтирів, освітніх технологій, своєрідних форм роботи.

Залучення дитини до рідної національної культури – важливе завдання розвитку дитини – це і є першою складовою патріотичного виховання, виховання громадянина своєї країни, громадянина цивілізованого суспільства. Тому наш педколектив поставив перед собою мету виховання патріота, формування духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо – естетичної, трудової, екологічної культури. Ці завдання в повному обсязі розв`язуються за допомогою туристично – краєзнавської діяльності, яка забезпечує наукове, дослідницьке, всебічне вивчення рідного краю.

Наш дитячий садок розташований неподалік від паркової зони, яка знаходиться на березі Дніпра і невеличкого соснового бору. Тому дуже часто організовуються екскурсії, спостереження, пішохідні переходи, прогулянки – походи ознайомчого, пізнавального та розважального характеру з метою закріплення знань про довкілля, організації суспільно – корисної праці, збагачення новими враженнями, ознайомлення з суспільними об’єктами. На березі нашого могутнього Дніпра діти спостерігають чудові краєвиди плавнів у різні пори року, потім зображаючи їх у своїх малюнках.

Слухаючи спів струмочків, яких дуже багато на березі Дніпра, діти складають вірші, творчі розповіді про наш рідний край. Мандруючи берегом Дніпра, вони знайомляться з історією рідного міста, яке побудоване на місці села Ключове.

З берега Дніпра добре видно споруду Каховської ГЕС, спостерігаючи за якою діти отримують інформацію про її будівництво, про видатних людей нашого міста. Ці знання закріплюються і розширюються під час екскурсій у історичний музей Нової Каховки, відвідування картинної галереї, роздивляючись альбом “ Моє місто – Нова Каховка “

Дуже частими і улюбленими дітьми стали пішохідні походи до соснового бору. Під час таких походів діти навчаються техніки туризму, оволодівають навичками орієнтування на місцевості, етикою мандрівника, правилами, законами, традиціями туристів, пізнаючи свій рідний край.

Туризм і краєзнавство нерозривно повязані між собою . Краєзнавство – це золотий запас нашої духовності, своєрідна батьківська скринька , сукупність спадщини, залишеної нам минулим поколіннями. Це – звичаї рідного краю, багатство земних надр, полів, лісів, досвід господарчого освоєння краю та його вікова культура. Це спадщина, яку ми повинні берегти і передавати із покоління в покоління.

Сидячи навколо багаття, роздивляючи краєвид, діти чують від вихователя розповідь про те, що колись, дуже – дуже давно на місці цього соснового бору були тільки піски, які називалися Олешківські . Тому, що неподалік знаходилася Олешківська Січ, де за певними законами жили славні козаки. Так діти поринають в історичне минуле свого краю. Це знайомство продовжується на заняттях, ранкових зустрічах, де діти отримують інформацію про інші козацькі січі на території області, про їх побут, славні традиції . Із легенд діти дізнаються про історію виникнення та назви села Козацьке, про існуючий там козацький курінь, організовуються зустрічі з представниками козацтва села Козацьке, де діти дізнаються про заповіді козаків, регалії, проводяться змагання з використанням народного фольклору . І вже стало традицією, своєрідною “ стежинкою духовності “ , що 14 жовтня, на День українського козацтва, наших хлопчиків урочисто, з промовлянням присяги, приймають у справжні козачата мужні козаки Козацького куріня Херсонської об’єднаної паланки спілки Козаків війська Запоріжського. Свято закінчується врученням “ Заповідей козачат “ .

Поступово, мандруючи історичним минулим рідного краю, підводимо дітей до історії виникнення міста Нова Каховка, будівництва Каховської ГЕС, громадськими об’єктами, пам’ятними місцями, та архітектурними спорудами.

Під час цільових екскурсій знайомимо дітей з вулицями рідного міста, їх назвами, з видатними людьми на честь яких було названо вулиці, розглядаємо будинки, вчимо помічати їх архітектурні особливості. Підводимо до висновку, що всі будинки відрізняються один від одного. І звичайно спостерігаємо за зеленим насадженням наших вулиць, звертаємо увагу на те, що дуже багато посаджено фруктових дерев на вулицях міста, тому і називають його місто – сад “.

Особливу роль ми приділяємо також організації екскурсій прогулянок – походів пізнавально – ознайомлюваючого характеру до парку імені Семена Марковича Фалдзинського. На території паркової зони знаходяться чудові архітектурні споруди – Будинок культури, Літній кінотеатр, міській стадіон . Коло трьох могутніх дубів встановлено пам`ятник чудовому садівнику С.М. Фалдзинському, який приїхав на будівництво Нової Каховки у 1952р. Під його керівництвом було висаджено 50 тис. саджанців. Зараз в парковій зоні висаджено близько 90 видів дерев і кущів.

Ми маємо цілковиту змогу поринути у загадковий світ природи, доторкнутися до невідомого, таємничого, шляхом спостережень, досліджень, аналізу і творчої праці. Хіба не серед «зеленої казки» дитина може відчути себе людиною, особистістю, найрозумнішим творіння природи, невід`ємною частиною. У природі немає нічого зайвого – все розумне, корисне і потрібне. Спілкуючись з довкіллям під керівництвом дорослого, дитина починає розуміти, що природа піклується про кожну тваринку, комашку, щоб вона не загинула, росла і розвивалася, а людина сама вчиться у природи. Природа може існувати і без людини, а людина без природи не може.

Цікаві розповіді й повідомлення про рослин і тварин, які занесені в Червону книгу, спряють вихованню дбайливого ставлення дітей до всього живого . Ми вчимо дітей правил поводження у природі, природокористуванню, дбайливому ставленню до неї, що є однією із складових екологічного виховання . Починаючи з молодшої групи діти вивчають екологічні знаки, вчаться спілкувати з природою, слухати її, вітатися з нею, висловлювати компліменти . Разом з вихователем діти ведуть книгу скарг природи.

На території садочка екологічна стежинка з різноманітними зупинками, які мають певну назву і допомагають урізноманітнити напрямок маршруту і спостережень, в залежності від поставленої мети: «Чарівна галявина» (квітник); «Смачна ділянка» (город); «Галявина мрій і бажань»; «казкова галявина»; зупинка «Каштанчик – помагайчик». Тому з перших кроків починаючи з елементарного ми вчимо слухати і чути звуки довкілля, помічати і розповідати, милуватися красою природи, спілкуватися з нею, з людьми, бажати всім здоров’я, допомагати всьому живому, охороняти природу, створювати красу для інших, бути самостійним, піклуватися про себе і про інших, сприймати, відчувати. Виховувати таке ставлення до природи, як до чогось вищого, досконалого. У нас існує таке правило: «Ти прийшов у гості до природи – ні роби нічого, що на твою думку, непристойно робити в гостях».

Якщо дитина, всупереч своєму бажанню, не зірве квітку, залишаючи можливість і іншим людям помилуватися цією красою, співчуватиме комашці без крильця, почує «скаргу» забрудненого струмочка і розчистить його, пожаліє і поллє рослинку, яка від спраги сохне, не кине пакет або обгортку на землю, бо під ним не буде рости травинка, пожаліє старших, допоможе товаришу – це буде високим досягненням в моральному, екологічному і духовному вихованні дитини.

Наступною сходинкою вивчення історії рідного краю є знайомство з нашою областю і обласним центром – містом Херсоном. За допомогою бесід, репродукцій, листівок ми знайомимо дітей з історією виникнення міста, цікавими об’єктами, архітектурними пам’ятниками. Поступово підводимо дітей до розуміння того, що село Козацьке, міста Нова Каховка і Херсон все це є лише маленькою часточкою великої держави, яка називається Україна. Ми живемо на Україні, ми – українці, наша рідна співуча мова – українська. Використовуючи різні форми роботи, знайомимо дітей з походженням українського народу, звідки пішла назва «Україна», з трудовими традиціями українців, з різними промислами. Дуже цікаво в ігровій формі проходить знайомство дітей з традиційним українським одягом, українським житлом, предметами побуту та вжитку, видами та призначенням рушників, посудом, стравами української кухні, народними прикметами, обрядами, традиціями, звичаями. Підсумком роботи у цьому напрямку є проведення фольклорно – музичних розваг «Хата моя біла хата», «Український віночок», «Козацькі забави», обов’язковими є розваги Різдвяного циклу, Стрітення, Святого Миколая.

Увійшло в традицію 9 листопада відзначати «День української писемності», у березні проводити Шевченківські дні.

Мандруючи по мапі України, знайомимо дітей з видатними містами нашої Батьківщини. Звичайно, велику увагу приділяємо знаходження на мапі головного міста нашої держави – Києва, де знаходиться Президент нашої країни. Знайомимо дітей з символікою нашої країни, розповідаючи історію створення символів і гімну нашої держави.

Окремий блок у нашій роботі присвячується вивченню природних зон України, знайомство з ландшафтом, рельєфом, рослинним і тваринним світом, природоохоронними заходами, створення заповідників, національних парків. Дуже цікаво проходить знайомство з заповідником Асканія Нова.

Наступним кроком в роботі є ознайомлення з природою Космосу, всесвітом за допомогою дослідів, експериментів, моделей планет, різноманітних ігор, географічних атласів, дитячих енциклопедій. Ознайомлюючи дітей з глобусом, ми формуємо уявлення про водний простір та сушу, континенти, океани і моря, рослинний і тваринний світ різних материків, життя морів і океанів, мандруючи географічною картою разом з улюбленими героями казок і мультфільмів.

Народознавство у вихованні духовної культури – це особливе питання. Формування почуття належності до рідного народу, його традицій, історії, формування особистості, людини - творця, відчуття гордості за державу, свій народ – важливе завдання патріотичного виховання, яке не може бути відокремлене від найріднішого, найближчого для дитини – родини. Найважливішим для дитини є пізнання дитиною своєї родини, ознайомлення з традиційними відносинами в українській родині, проведення сімейних свят, відтворення «родового дерева», яке діти малюють разом з батьками. Діти дізнаються як звали їх рідних, як треба вшановувати пам'ять померлих, про домашні традиції, обов’язки в родині, про своє житло.

Дитинство починається з любові до рідних, тому на перший план ставимо виховування любові до батька – матері, інших членів сім ї і в цьому нам дуже допомагають бесіди, розгляд сімейних альбомів.

Автор «Школи радості» В.О. Сухомлинський зазначав необхідність з наймолодшого віку вчити дитину жаліти інших, співчувати їм, допомагати, при чому робити це щиро від душі. Духовний світ дитини він порівнював образно з ніжною квіткою троянди, на який мерехтливо тремтить краплина ранкової роси.

Любов, доброчинність, милосердя – це сфери прояву людського духу, слід прагнути до того, щоб діти могли проявляти ці чесноти повсякденно. Справа вихователя – знаходити адекватні засоби впливу на вихованців, які сприяли б пробудженню у них вищіх духовних почуттів.

Дитина, яка відчуває серцем іншу людину, стає доброзичливою. Дуже важливо і те, що вона стає сприятливою до доброзичливості дорослого: відчуває її, платить добром за добро – важливість цієї обставини у виховній роботі не можливо переоцінити.

В.О.Сухомлинський

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили