Здивовано дивилися туристи на цього дивака, якому раптом заманулося зупинити автобус серед пустелі. Чоловік рішуче простував піщаними хвилями й зупинився біля піраміди. Зосереджений, заглиблений у себе, він раптом заспівав. Це була українська пісня - відомий романс на слова Лесі Українки.
Туристи, висипавши з автобуса, слухали. Певно, мало кому в житті доводилося слухати такий спів. Душа співака була наодинці не з Лівійською пустелею, а сам на сам з душею Лесі Українки. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси й переконати вже не здивованих, а зачарованих випадкових супутників своїх в абсолютній необхідності такого виклику. Треба було любити так її Лесю Українку. Цим актором був народний артист Борис Гмиря.
Борис Гмиря носив у душі образ поетеси завжди, але звучання гарячого вітру пустелі мимоволі змусило його заспівати "Стояла я і слухала весну" (За І. Драчем).
Знайдіть у тексті слова, ужиті в переносному значенні. Яка їхня роль у прочитаному?
Колективно складіть і запишіть складний план тексту. Прочитайте текст удруге. Усно перекажіть прочитане за планом.
