Додатковий матеріал Вишуканість і простота: як вишивали на Волині

Опис документу:
Волинь. Прадавня українська земля, край задумливих небесно чистих озер, віковічних лісів, смарагдових лугів. Тут на кожному кроці - подих історії, опо¬витий древніми легендами й переказами Мистецтво ви¬шивки широко розповсю¬джене на Волині і є найдавнішим ви¬дом орнаментації тканин, в яких віддзеркалюється висока художнякультура, побут цього краю, творчість його народу

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

WordArt 5

WordArt 5

Ой, чи  так кросно, в якій країні,                

Як тут, на нашій  рідній Волині!

                             Леся Українка

Волинь. Прадавня українська  земля, край задумливих небесно чистих озер, віковічних лісів, смарагдових лугів. Тут на кожному кроці - подих історії, опо­витий древніми  легендами й переказами. Волинь завжди була колискою духовної скарбниці українського народу. У цьому краї   черпали натхнення геніальна Леся Українка, Олександр Купрін, Микола Костомаров, Ігор Стравинський, Агатангел Кримський, Улас Самчук, Євген Сверстюк та ще сотні  відомих  і невідомих земляків.

Мистецтво ви­шивки широко розповсю­джене на Волині і є найдавнішим ви­дом орнаментації тканин, в яких віддзеркалюється висока художнякультура, побут цього краю, творчість його народу.

Археологи міркують, що орнаментація  відноситься до часів неоліту. По шматочках кераміки, знайдених на території, яку об'єднувала Волинь, можна зробити висновок, які орнаменти хара­ктерні для даного регіону.

Напівзотлілі кла­птики полотна, в яких ще можна роз­гледіти ледь помітну деталь якогось ор­наменту - це послання нащадкам з глибини віків. Найпростіші мотиви ор­наментів «в ялинку», «в ромби», «три­кутники», «хрест» зустрічаються і в су­часному декорі народних тканин. Соля­рні знаки древніх сюжетів перенесені на тканину, віддзеркалюють дух народу, його віковий досвід, безмежну фантазію, невичерпну глибину поезії.

Упродовж  століть  народні  майстри   створили  своєрідну   мову, якою вміло користувалися. Окремі види і елементи  орнаменту мали власну, лише їм  притаманну, техніку виконання. Високий ху­дожній смак виявився в умінні застосо­вувати орнамент відносно розміру тка­нини, її форми та призначення, підби­рати матеріал, ритміку чергування смуг, ширину, співвідношення між собою та щодо тла

Помітне місце в орнаментах посідають символи сонця, землі і води, які творять життєдайну трійцю. Унікальними є також давньослов'янські образи Берегині -покровительки життя, рослинні мотиви, дерево життя, на гілках якого симетрично сидять птахи -символи людських душ, незахищеності роду.

Тут вишиванкам притаманні чіткі, геометричні візерунки. Такі композиції виглядають просто, але вишукано. На біло-сірому полотні вишивають червоною ниткою. На півдні області надають перевагу рослинним мотивам.

Крій чоловічих і жіночих сорочок принципово не відрізнявся, однак за нанесенням орнаменту можна було ідентифікувати молодих хлопців — власників вишитого вбрання: їхні сорочки розшиті на комірі, пазусі та чохлах. Жіночі ж сорочки були довгими, ніж у чоловіків: по кісточки. Розшивалися вставки, рукави, іноді комір та пазуха. Для цього використовували переважно червоні нитки з вкрапленнями чорних барв. А чого варті самі лишень назви, подекуди романтичні, подекуди екзотичні: “хмелик”, “хрести гречкою”, “безконечник”, “кукурузка”, “огірочки на дві половинки”, “кошички”, “баранячі роги”, “сокирки”, “копита”, “сливочуки”, “дубове листя”, “рутка”, “очка”, “ягідки”, “цимбали”, “звізди”. І сьогодні волинські майстрині-рукодільниці полюбляють називати власні творіння, переосмислюючи давні назви або ж створюючи авторські. Відомі нині на Волині вишивальниці сестри Махонюк знані не лише своїм оригінальним почерком, а й іменами, які дають полотнам: “Гранатове намисто”, “Ще треті півні не співали”, “Вечірня серенада”, “Зацвіли ромашки в полі” тощо

У цій частині України жіночі сорочки щільно призбирують навколо шиї, оздоблюють аксесуарами. Чоловічий гардероб більш стриманий щодо прикрас. У регіоні існує традиція прикрашати сорочки візерунковим ткацтвом. Під його впливом утворилася техніка шитва, що зветься занизуванням. Воно полягає в тому, що вишивальна нитка протягується через усю довжину орнаменту, як у шві “вперед голку”. Згідно з орнаментом, вишивається горизонтальними паралельними стібками справа наліво до кінця ряду, а відтак у зворотному напрямку.

Популярну червону або насичену вишневу барву тут зазвичай відтіняють синім або чорним кольором. Геометричні або рослинні орнаменти часто прикрашають всю площу рукава — “так багатше”, скажуть вам місцеві рукотворниці. 
Краса волинської вишивки захоплювала видатну українку, вихідця цього краю — письменницю Лесю Українку. Мало хто знає, та ще в 6 років вона сама навчилася шити й вишивати, а відтак взяла мережити сорочку своєму татові. В дитинстві, у селі Колодяжному, вона залюбки носила народні строї, вишиванки. 
Цю любов розділяла й мати поетки Олена Пчілка. Вона першою в Україні видала альбом орнаментів вишивки Полісся, що побачив світ у 1877 році.

Як бачимо, волинська вишивка має свою особливу душу, давні традиції й сучасне переосмислення. На Волині живе чимало відомих майстрів і майстринь-вишивальниць, фахівців своєї рукодільної праці.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.