До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
5
міс.
2
2
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Додатковий матеріал "Велика Британія в 20-30-х рр. ХХ ст."

Опис документу:
Вчителі можуть використати матеріал при підготовці до уроку, а учні, як опорний конспект з теми. Становище країни після війни. Реформи кабінету ліберала Д. Ллойд Джорджа. Розвиток Великобританії за консервативним урядів. Лейбористські уряди при владі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Становище країни після війни: усунення в ході війни головного конкурента – Німеччини; отримання великої частини репарацій; перехід більшості німецьких та турецьких колоній до Великобританії; зміцнення позицій в Африці та на Близькому Сході; демографічні втрати (743 тис. вбитими та 1 млн 693 тис. пораненими); скорочення промислового виробництва на 20 %, видобутку вугілля на 21 %, суднобудування на 32 %; припинення житлового будівництва; посилення залежності від ввозу сировини і продовольства; скорочення експорту готової продукції; зростання державного боргу; перетворення з кредитора США на їх боржника; порушення традиційних зовнішніх зв'язків (неспроможність зберегти свої економічні позиції на Сході, особливо в Китаї та в Латинській Америці, де зросла конкуренція з боку Японії та США); участь в інтервенції проти Радянської Росії через борги царського та Тимчасового урядів; загострення суперечностей між Великобританією, з одного боку, і Францією та США – з іншого.

Реформи кабінету ліберала Д. Ллойд Джорджа

У 1918-1922 рр. при владі перебувала коаліція консерваторів лібералів і лейбористів на чолі з лібералом Д. Ллойд Джорджем.

Ллойд Джордж Девід (1863-1945) – один із найвідоміших політичних і державних діячів Великої Британії, першокласний оратор, гнучкий політик. Народився у родині шкільного вчителя. В 1890 р. – вперше обраний до парламенту. Під час Першої світової війни виступав за війну до остаточної поразки Німеччини. Один із основних учасників Паризької конференції 1919 -1920 рр., творець Версальської системи. До кінця життя зберіг політичний вплив у країні. Недооцінював небезпеку німецького фашизму. Переконавшись у помилковості своїх оцінок, активно обстоював створення антигітлерівської коаліції.

Заходи уряду Д. Ллойд Джорджа: переведення економіки на мирні рейки; зменшення державного регулювання економікою; часткове відновлення урядового контролю над залізницями (1921); закон про відмову від золотого стандарту фунта стерлінга (1919), що призвело до перетворення держави на єдиного контролера випуску паперових грошей; зміна торгівельно-промислового піднесення 1919-1921 рр. на економічну кризу; курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини у сільському господарстві; прийняття закону, який гарантував фермерам ціни на пшеницю й овес не нижче їх собівартості (1920); це не вирішило усі проблеми сільського господарства; виборча реформа (1918): виборчі права одержали жінки віком понад 30 років та чоловіки, що досягли 21 року, мали місце проживання та задовольняли вимогам майнового цензу; соціальні заходи: допомога безробітним, житлове будівництво, розвиток системи освіти (обов'язкове навчання дітей до 14 років, загальна початкова освіта була безплатною); 1921 р. – підписання британо-ірландського договору: надання незалежності південній частині Ірландії, шість графств на півночі з переважно протестантським населенням залишились у складі Великобританії, країна дістала назву Королівство Великої Британії і Північної Ірландії.

Розвиток Великобританії за консервативним урядів

Уряди консерваторів: 1) Ендрю Бонар-Лоу (голова уряду) (1922-1923); 2) Стенлі Болдуїн (голова уряду) ( 1923-1924); 3) Стенлі Болдуїн (голова уряду) (1924-1929)

Загальна характеристика

1922-1923 рр. – застій в економіці, незважаючи на подолання кризи 1920-1921 рр.

Отримання прибутків переважно від «невидимого експорту» – вивезення капіталу, міжнародних банківських операцій, вигідного використання морського транспорту тощо.

Нехтування капіталовкладеннями в промисловість спричинило відставання провідних галузей – вуглевидобувної, металургійної, машинобудівної промисловості.

Падіння конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку.

Втрата позицій лібералів та зростання впливу лейбористів.

Стабілізація економічного становища 1924 р.

Відновлення золотого еквіваленту фунту стерлінга.

Зміцнення приватної власності: закон про приватну власність; закон про купівлю землі; – закон про реєстрацію власності на землю. Соціальні конфлікти (шахтарська проблема).

Загальний страйк 1926 р.

Причини: намагання шахтовласників знизити високу собівартість вугілля та підвищити його конкурентоспроможність на зовнішніх ринках шляхом зниження зарплатні гірникам (на 1.5 %) та збільшення робочого дня; загроза локауту – одночасного закриття підприємств і масового звільнення робітників з метою примусити їх відмовитись від висунутих вимог і страйків.

Хід подій

Відхилення вимог власників шахт федерацією гірників. Підтримка шахтарів залізничниками, транспортниками та машинобудівниками.

Спроба уряду пом'якшити конфлікт шляхом виплат шахтовласникам субсидій для підтримки зарплатні протягом 9-ти місяців. По закінченню 9-місячного терміну власники шахт оголосили локаут.

4 травня 1926 р. – проголошення Генеральною радою британського конгресу тред-юніонів загального страйку, участь у якому взяли 18 млн чоловік (понад 40 % населення країни).

Визнання страйку незаконним Верховним судом країни.

12 травня 1926 р. – проголошення керівництвом Генеральної ради тред-юніонів припинення страйку. Продовження страйку шахтарями, що не підкорилися цьому рішенню, до листопада 1926 р.

Результати: поразка страйкарів: зарплатню гірників знижено, робочий день збільшено; 1927р. – прийняття парламентом закону «Про промислові конфлікти і профспілки», за яким загальні страйки та пікетування фактично заборонялися.

Лейбористські уряди при владі

Перший лейбористський уряд (1924 р. Р. Макдональд)

Макдональд Рамсей (18661937) – видатний політичний діяч Великобританії. У 1894 р. вступив до лав Незалежної робочої партії, але згодом прийшов до розуміння необхідності створення власної Лейбористської партії, яка спиралася на підтримку тред-юніонів. У 1906 р. Макдональд був обраний у парламент від лейбористів; того ж року став головою Лейбористської партії. У 1914 р. Макдональд виступав проти вступу Англії у війну, але не отримав підтримки своєї партії. У 1922 р. лейбористи стали другою партією за кількістю місць у парламенті й Макдональд був обраний лідером партії. В січні – листопаді 1924 р. він був першим лейбористським прем'єр-міністром Великобританії, обіймав також посаду міністра закордонних справ. Переважно завдяки його зусиллям Франція вивела свої війська із Рурської області, погодилась з умовами про репарації, а Великобританія визнала де юре радянську державу. У 1929 р. більшість місць у парламенті знову отримали лейбористи, і Макдональд обійняв посаду прем'єр-міністра.

В 1931 р. через серйозні фінансові труднощі, з якими не зміг впоратися лей бористський уряд, Макдональд разом з кількома лейбористськими лібералів вийшов із партії і сформував так званий Національний уряд разом із консерваторами та лібералами. Макдональд залишався на посту прем'єр-міністрі до 1935 р.

Основні заходи

Часткові поступки як робітникам, так і підприємцям з метою вві реження стабільності в суспільстві.

Стимулювання розвитку підприємництва: надання певних пільг промисловцям; зниження податків на прибуток корпорацій.

Невиконання передвиборних обіцянок про націоналізацію шах т і залізниць, про введення прогресивного податку з капіталу.

Підтримка підприємців під час трудових конфліктів, домагання припинити страйки.

Соціальні реформи: збільшення розмірів допомоги безробітним і пенсій; – поліпшення системи соціального страхування; збільшення державних асигнувань на житлове будівництво. Результат: наростання політичної нестабільності в країні, наслідком чого став розпуск парламенту.

Другий лейбористський уряд (1929-1931 рр., Р. Макдональд)

Основні заходи: 1928 р. – новий виборчий закон надав жінкам однакові з чоло віками виборчі права; балансування економічної політики на межі інтересів трудящих і підприємців; надання великим підприємствам субсидій і пільгових кредитів; 1930 р. – покращення становища безробітних завдяки закону про страхування; загострення економічних і політичних проблем в умовах світової кризи: зменшення допомоги безробітним; підприємцям надано право знижувати зарплатню робітникам, щоб призупинити зниження прибутків; 7-годинний робочий день на шахтах не відновлено; антипрофспілковий закон 1927 р. не скасований.

Результат: початок урядової кризи, яка призвела до відставки другого лейбористського уряду.

Особливості світової економічної кризи 1929-1933 рр. у Великій Британії

Почалася трохи пізніше, ніж в інших розвинутих країнах – у перші місяці 1930 р. Найбільшої глибини криза досягла навесні 1932 р.

Економічне падіння не таке велике порівняно з США, Францією та Німеччиною, оскільки економіка Великобританії не зазнала «процвітання» у роки стабілізації.

Найбільше постраждали традиційні галузі промисловості: вуглевидобувна, металургійна, суднобудування, текстильна).

Важке становище сільського господарства, зниження ціни на сільськогосподарську продукцію на 34 % .

Скорочення зовнішньоторговельного обігу більш ніж удвічі.

Падіння вартості фунта стерлінга на одну третину. 1 (.)30Безробіття (3 млн чол.).

Національний уряд при владі

Лідери: лейборист Р. Макдональд (1931-1935 рр.), консерватор (С. Болдуїн (1935-1937 рр.), консерватор Я. Чемберлен (1937- 1940 рр.).

Формування уряду: серпень 1931 р: – формування Національного уряду Р. Макдо-нальдом, до складу якого увійшли лейбористи, консерватори та ліберали; це призвело до виключення Р. Макдональда з лейбористської партії за компроміс з іншими політичними силами; новим лідером лейбористів, які залишилися на колишніх позиціях, став А. Гендерсон. Його прихильники перейшли в опозицію до нового кабінету.

Характерні риси розвитку країни

Подолання економічної кризи та її наслідків.

Відмова від золотого забезпечення національної валюти з метою ліквідації бюджетного дефіциту.

Ставка на державне втручання в економіку і політику протекціонізму.

Створення стерлінгового блоку – валютного об'єднання держав на чолі з Великобританією, що вели між собою розрахунки у фунтах стерлінгів і підтримували певний курс своїх валют стосовно англійського фунта і своїх валютних резервів.

1931 р. – прийняття парламентом Вестмінстерського статуту, який надавав домініонам суверенні права у сфері внутрішньої та зовнішньої політики.

Об'єднання метрополії та домініонів у Британську співдружність націй: двосторонні угоди з домініонами про торгівлю, які запровадили пільгову систему митних тарифів для ввозу товарів.

Зростання військового виробництва.

Зростання капіталовкладень у різні галузі економіки, покращення умов зовнішньої торгівлі."

Нестабільність та нерівномірність економічного піднесений (вугільна, будівельна і текстильна промисловість на 1937 р. не змогли досягти докризового рівня).

Активізація уроки кризи радикальних політичних сил – комуністів і фашистів:

компартія підбурювала до радикальних методів боротьби мім. ти урядового курсу, однак така позиція не зустріла підтримки більшості трудящих;

створення О. Маслі 1932 р. Британського союзу фашистів (БСФ), цілями якого були проголошені боротьба проти демократії, підтримка гітлерівської Німеччини і підготовка до війни проти СРСР.

Заходи, спрямовані проти радикальних рухів: – «Про підбурювання до заколоту» (1934) та «Акт про громадський порядок» (1937), унаслідок чого британські фашисти поставлені поза законом, а комуністи втратили свій і без того незначний вплив.

1935р. – Р. Макдональд поступився прем'єрським кріслом лі деру Консервативної партії С. Болдуїну.

Це цікаво! У1935 р. Велика Британія пережила гучний політичний скандал, пов'язаний із королівською родиною. Після смерті короля Георга V новим королем стає принц Уельський Едуард VIII. І все було б добре, якби не намір нового короля одружитися з простолюдинкою – американкою Волліс Симпсон. Від імені уряду і більшості британців прем'єр-міністр С. Болдуїн поставив короля перед вибором: або кохана, або корона. І Едуард прийняв рішення: 10 грудня 1936 р. він звернувся до нації по радіо і заявив про те, що він зрікається трону на користь свого брата герцога Йоркського. Останній у травні 1937 р. став королем Георгом VI, а Едуард зі своєю коханою виїхав до Франції, де вони через місяць одружилися.

1937р. – формування уряду консерватором Н. Чемберленом, який був прихильником політики «умиротворення» нацистської Німеччини і підписав Мюнхенську угоду 1938 р. Наслідком цієї угоди стало розчленування Чехословаччини.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Соціальне партнерство закладу позашкільної освіти та сім’ї»
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн