До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
5
міс.
0
7
дн.
0
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Додатковий матеріал "Німеччина в 20-30-х рр. ХХ ст."

Опис документу:
Вчителі можуть використати матеріал при підготовці до уроку, а учні, як опорний конспект з теми. Наслідки поразки у Першій світовій війні. Соціал-демократичний рух. Листопадова революція 1918 р. Основні періоди історії Веймарської республіки. Нацистська диктатура.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

НІМЕЧЧИНА

Наслідки поразки у Першій світовій війні: великі демографічні втрати (2 млн убитими, 4,5 млн пораненими); втрата життєво важливих ресурсів, територій; розруха в промисловості та сільському господарстві; дезорганізація фінансів; дорожнеча, голод; загострення суспільно-політичної обстановки в країні; зростання робітничого руху. Основні політичні сили: монархісти, ліберали, соціалісти.

Соціал-демократичний рух

Праві соціал-демократи (СДПН Соціал-демократична партія Німеччини) Лідери: Ф. Еберт, Ф.Шейдеман.

Основні засади: здійснення демократичної революції; встановлення демократичної форми правління; утвердження демократичних свобод; проведення соціальних реформ; поступова побудова демократичного суспільства.

Центрист (НСДПМ — Незалежна соціал-демократична партія Німеччини). Лідери: К. Каутський, Г. Гаазе.

Основні засади: здійснення демократичної революції; заперечення ідеї диктатури пролетаріату; прихильники участі соціал-демократів у парламентській боротьбі, профспілках, громадських організаціях.

Ліві соціал-демократи («Союз Спартака») Лідери: Р, Люксембург, К. Лібкнехт.

Основні засади: прагнення до насильницького захоплення влади; встановлення диктатури пролетаріату; здійснення світової соціалістичної революції; вихід у грудні 1918 р. із НСДПН та створення Комуністичної Партії Німеччини (КПН).

Листопадова революція 1918 р.

Причини: соціально-економічна криза внаслідок вичерпання внутрішніх резервів: брак продовольства, інфляція тощо, відсутність дієвої влади, національне приниження як наслідок поразки Німеччини у Першій світовій війні.

Хід подій:

3 жовтня 1918 р. призначення імператором Вільгельмом II канцлера принца М. Баденського, якому було доручено звернутися до президента США В. Вільсона з проханням про перемир'я та укладення мирного договору.

3 листопада 1918р. – повстання моряків в Кілі, яке перекинулося на інші міста.

9 листопада 1918р. – початок збройного повстання в Берліні;

зречення Вільгельма II від престолу, заявка про відставку уряду М. Баденського;

формування коаліційного уряду – Ради народних уповноважених (РНУ), до складу якого увійшли представники СДПН та НСДПН. Очолив уряд Ф. Еберт.

10 листопада 1918р. втеча Вільгельма II до Голландії; припинення існування Німецької імперії.

11 листопада 1918 р. – підписання Німеччиною Комп'єнського перемир'я з країнами Антанти.

12 листопада 1918 р. – публікація урядом програми дій РНУ.

Січень 1919 р. – спроба КПН продовжити революцію – організація збройного повстання з метою повалення уряду Ф. Еберта; Придушення виступу урядовими військами, вбивство лідерів КПН – Р. Люксембург та К. Лібкнехта.

13 квітня 1918 р. – проголошення Баварської Радянської республіки, яка проіснувала лише 3 тижні.

19 січня 1919р. – вибори до Установчих зборів, на яких соціал-демократи здобули перемогу (38 % голосів виборців).

Результати: Німеччина визнала поразку у І Світовій війні, підписавши перемир'я; Німеччина оголошена республікою, устрій якої мали визначити Установчі збори, що почали роботу в липні 1919 р.

Веймарська конституція ухвалена Установчими зборами у Веймарі 31 липня 1919 р. Проголошувалися свободи слова, преси, зібрань, союзів, загальне і рівне виборче право для громадян обох статей з 20 років, закріплювалася ліквідації монархії та встановлювалася республіка, зберігався поділ Німеччини на «землі», кожна з яких мала свій ландтаг і уряд.

Законодавча влада належала рейхстагу – загальнонаціональному парламенту. Широкі повноваження мав президента: обирався на 7 років; був головнокомандувачем збройних сил; мав право на видання надзвичайних законів в обхід парламенту; призначав уряд, очолюваний рейхсканцлером і відповідальний перед рейхстагом. Гарантувалася недоторканність приватної власності, визнавалися профспілки, права на колективний договір. Президентом Німеччини обрано Ф. Еберта. Сформовано коаліційний уряд, очолюваний Ф. Шейдеманом,

Основні періоди історії Веймарської республіки

Веймарська республіка – німецька держава в 1919–1933 рр., яка відповідно до конституції Німеччини, прийнятої 31 липня 1919 р. у Веймарі Національними зборами, була конституйована у формі демократичної парламентської федеративної республіки.

І етап (1919-1923) період утвердження Веймарського режиму.

Характеристика періоду:

Економічна криза 1919–1923 рр., безробіття, інфляція.

Укладення принизливого Версальського договору (28 червня 1919 р.).

1919 р. – створення НСДАТІ Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини.

Січень 1923р. – рурський конфлікт.

Боротьба з правими і лівими радикалами: 1920р. «каппівськийпутч» – невдала спроба захопити владу представниками монархо-націоналістичних кол під керівництвом прусського поміщика Каппа і генерала Людендорфа; 1923 р. озброєний виступ КПГ у Гамбурзі під керівництвом Е. Тельмана, який був придушений урядовими військами; листопад 1923р. «пивний путч» – невдала спроба нацистів здійснити державний переворот, який був швидко ліквідований.

II етап (1924-1928) «золоті роки» Веймарської республіки.

Характеристика періоду:

Стабілізація економіки завдяки послабленню репараційного пресу після запровадження плану Дауеса.

Потужні іноземні інвестиції в німецьку економіку (260 млрд дол.).

Посилення процесів монополізації.

Прискорений розвиток важкої промисловості, оновлення капіталу, модернізація виробництва.

Вихід Німеччини за обсягом промислового виробництва на друге місце у світі після США.

1926р. – вступ до Ліги Націй.

Військово-політична співпраця з СРСР.

Це цікаво!

У 1919-1933 рр. (час існування Веймарської республіки) в Німеччині змінився 21 кабінет міністрів, 8 разів переобирався рейхстаг, утому числі 4 рази в 1930-1933 рр.

III етап (1929-1935) «велика депресія» і крах Веймарської демократії.

Характеристика періоду:

Німеччина — одна з найбільш постраждалих країн від світової кризи 1929 р.

Безупинне падіння виробництва з кінця 1929 р. до 1932 р.

Зменшення обсягу промислової продукції на 40 %.

Європейський рекорд за рівнем безробіття (9 млн. чол.).

Скорочення сільськогосподарського виробництва на 31 % .

Впровадження плану Юнга (1930).

Політична та урядова кризи.

Послаблення позицій центристських партій.

Перетворення НСДАП на парламентську партію та зростання її популярності.

Нацистська диктатура

Причини встановлення закріплення у свідомості німців ідеї про приниження Німеччини у І Світовій війні; негативні наслідки світової економічної кризи; майже повна відсутність політичних сил, що виступали б за збереження Веймарської республіки; жорстка боротьба між комуністами і соціалістами, які не бажали об'єднання навіть перед загрозою приходу до влади нацистів; формування навколо нацистів ореолу єдиної сили, що здатна вивести країну з кризи і відновити могутність Німеччини; підтримка нацистів великим бізнесом; використання нацистами будь-яких засобів у боротьбі за владу (насильство, залякування, провокації тощо); невтручання провідних країн світу, зайнятих власними проблемами.

У 1932р. на парламентських виборах нацисти здобули 33,1 % голосів.

30 січня 1933 р. президент Німеччини П. фон Гіндебург призначив А. Гітлера рейхсканцлером та доручив йому сформувати коаліційний уряд.

Гітлер Адольф (1889-1945) народився в родині австрійського митного чиновника Алоїза Шикльгрубера. Прізвище Гітлер А. Шикльгрубер успадкував від румунського нафтопромисловця Гітлера, з дочкою якого мав одружитися, отримавши при цьому великий капіталі успадкувавши прізвище тестя. Проте Софія Гітлер померла до укладення шлюбу. Незважаючи на це, нове прізвище перейшло до батька майбутнього фюрера. Одружившись зі служницею родини Гітлерів Кларою Пінц, А. Шикльгрубер, взяв нове прізвище – Гітлер. Саме в цій сім'ї й народилася дитина, яку назвали Адольфом. А. Гітлер не здобув якоїсь закінченої освіти. Реальне училище покинув, вступити до Вищої Академії мистецтв не зміг. Його погляди сформувалися під впливом крайнього націоналіста професора Петша і відомого антисеміта обербургомістра Відня К. Люгера. Гітлер вороже ставився до слов'ян і ненавидів євреїв. Він вірив у велич і особливу місію німецької нації. На початку Першої світової війни Гітлер записався добровольцем у німецьку армію. Служив рядовим, потім єфрейтором, брав участь у бойових операціях. Був двічі поранений. Повернувшись 1919 р. до Мюнхена, він примкнув до партії войовничих націоналістів, а пізніше став її лідером. У листопаді 1919 р. зробив спробу захопити владу в Баварії (так знаний «пивний путч»), за що суд засудив його до п'яти років ув'язнення. У грудні 1924 р. був достроково звільнений і повернувся до активної політичної діяльності. Із січня 1933 рр. – рейхсканцлер Німеччини. Покінчив життя самогубством 30 квітня 1945 р. у підземному бункері імперської канцелярії.

Основні заходи

1 лютого 1933 р. – достроковий розпуск парламенту, призначення нових виборів на 5 березня 1933 р.

У ніч з 27 на 28 лютого 1933р. – організація нацистами підпалу рейхстагу з метою компрометації політичних супротивників – комуністів.

Заборона комуністичної і соціал-демократичної преси, ліквідація недоторканності особи, свободи слова, зібрання.

Перемога нацистів на виборах 5 березня 1933 р. завдяки оголошенню недійсними 81 мандата комуністів.

Надання урядові Гітлера надзвичайних повноважень парламентом.

Заборона нацистами вільних профспілок.

Закон про заборону діяльності будь-яких політичних партій, крім НСДАП.

2 серпня 1934 р, – суміщення посад канцлера та президента Гітлером після смерті П. Гіндебурга.

19 серпня 1934 р. – надання плебісцитом виняткової влади Гітлеру.

Затвердження в усіх структурах влади вертикальної системи фюрерства – підпорядкування нижчих за рангом фюрерів вищим.

Злиття апарату НСДАП з державними органами.

Насильство і терор: створення концтаборів для противників нацистського режиму; діяльність спеціальних органів насильства і терору – СА (штурмові загони), СС (охоронні загони), гестапо (таємна поліція), СД (служба безпеки).

Антисемітизм: бойкот єврейських підприємств і установ; серія законів, які позбавляли євреїв німецького громадянства і забороняли їм обіймати посади в держустановах; створення гето; вигнання євреїв з країни; заборона навчання у загальноосвітніх школах та університетах; масштабний єврейських погром у ніч з 9 на 10 листопада 1938 р. (так звана «Кришталева ніч»).

Державне регулювання економіки: створення Генеральної ради німецького господарства; запровадження контролю над цінами та зарплатами; започаткування поступового переходу до карткової системи розподілу.

Мілітаризація економіки: прискорений розвиток військової промисловості; підпорядкування економіки приготуваннями до війни.

Скорочення безробіття.

Створення міністерства пропаганди на чолі з Й. Геббельсом, встановлення контролю над усіма засобами масової культури, намагання поставити їх на служіння нацистському режиму.

Агресивна зовнішня політика: аншлюс Австрії 1938 р.; приєднання до Німеччини Судетської області Чехословаччини завдяки Мюнхенській угоді).

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток ключових компетентностей педагога Нової української школи в умовах безперервної освіти»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
30 годин
590 грн