Додатковий матеріал на тему "Національний та етнічний склад населення України"

Опис документу:
Корінним народом на території України є українці. Детально питання раціонального складу населення дізнаються з результатів переписів. Тому для того, щоб скласти собі певне уявлення з цього питання, порівняємо статистичні дані перепису населення 1989 та 2001 років. Отже, на кінець 80-х XX ст. частка українців у населенні держави становила 73 %, а станом на 2001 р. - 77,8 %. Вони є більшістю в усіх областях України. джерело: ынтернет-ресурси

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Національний та етнічний склад населення України

Корінним народом на території України є українці. Детально питання

раціонального складу населення дізнаються з результатів переписів. Тому для

того, щоб скласти собі певне уявлення з цього питання, порівняємо

статистичні дані перепису населення 1989 та 2001 років. Отже, на кінець 80-х

XX ст. частка українців у населенні держави становила 73 %, а станом на 2001

р. - 77,8 %. Вони є більшістю в усіх областях України.

Серед областей найменша частка українського населення у Донецькій,

Луганській і Одеській (52-58 %) областях, ав Автономній Республіці Крим

вона становить менше 25 %. Найбільша частка українців у Тернопільській,

Івано-Франківській, Волинській областях (96-97 %).

Чисельність українського населення помітно змінювалася протягом різних

етапів історичного розвитку. Колоніальний статус України в XVIII-XX ст. мав

трагічні наслідки для корінного населення. Вони проявлялися як у

цілеспрямованій боротьбі метрополії проти української мови і

культури (етноциді), так і фізичному винищенні українців (геноциді).

Нищення колонізаторськими режимами української культури, створення

атмосфери непрестижності і безперспективності української мови призвели до

того, що частина українців втратила свою мову, записувалася росіянами в

паспортах тощо. Так, під час перепису населення у 1989 році 4,6 млн. українців

(12 %), які проживають в Україні, назвали в анкеті рідною російську мову, а 2

млн. відповіли, що не володіють українською навіть зі словником. Причому

порівняно з 1959 роком кількість таких українців практично подвоїлася, що

було наслідком жорсткої русифікаторської політики у 70-80-х роках XX ст.

За підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року рідною назвали

українську мову 67,5 % громадян України (на 2,8 % більше, ніж у 1989 р.), але

частка українців, які назвали в анкеті рідною російську мову, зросла з 12,2 %

до 14,8 %.

Представників інших народів, які проживають на території даної країни,

називають національними меншинами. В Україні їх понад 100.

Найчисельнішими серед них є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари,

болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки та ін.

Росіян в Україні проживає понад 8,3 млн. осіб, або 17,3% від усього населення.

Міграційна політика метрополії, яка була спрямована на збільшення їхньої

чисельності, призвела до того, що кількість росіян тільки за 1926-1989 рр.

зросла більше, ніж у 3,5 рази. Підвищилася також їхня частка у населенні

країни, а в окремих областях вона становила понад третину: Донецькій,

Луганській, Харківській, Автономній Республіці Крим. Заселяти українські

землі росіяни почали ще з XV ст. Зараз більшість росіян (88 %) проживає в

містах.

Представники інших національностей проживають переважно в районах

України, прилеглих до їхніх національних держав. Білоруси живуть на Поліссі,

поблизу кордону з Білоруссю, а також у містах Донбасу й Придніпров'я, селах

Миколаївщини й Криму. Молдавани проживають, в основному, в селах

Одеської та Чернівецької, а також Кіровоградської і Миколаївської

областей. Поляки найбільшу частку становлять у населенні міст

Житомирської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької

областей. Болгари проживають в селах південно-західних районів Одеської

області та у Приазов'ї.

У західних областях (особливо Закарпатській) поряд з українцями

живуть чехи, угорці, румуни, словаки. У Донецькій області

проживають греки, у Запорізькій - албанці.

На теренах України є і три корінні національні меншини, тобто ті народи, що

проживають на своїй етнічній території. Найбільші серед них кримські

татари, що проживають у Криму й повертаються зараз на свою батьківщину

після депортації 1944 р. Корінними національними меншинами є

також караїми у Криму та гагаузи в Одеській області.

У процесі становлення незалежної Української держави, демократизації всіх

сфер життя в країні виникають національні культурні товариства,

створюються умови для духовного розвитку представників національних

меншин.

Поряд з єдиними загальнонаціональними ознаками серед певних груп

українського населення зберігаються деякі особливості у побуті, мові,

традиціях, матеріальній та духовній культурі. Формувалися вони в умовах

певної територіальної відособленості, під впливом природного середовища,

взаємозв'язків з іншими народами, специфіки історичного розвитку.

Такі складові частини народу називають етнографічними групами. Терит

орії, які заселені окремими етнографічними групами чи відрізняються

певними культурно-побутовими ознаками населення,

називаються етнографічними землями (районами).

Етнографічні групи українців, що найкраще зберегли свою самобутність,

проживають у Карпатському районі. Це гуцули, бойки, лемки, які утворюють

у гірській місцевості своєрідні етнографічні підрайони.

Гуцульщина займає східну частину Карпат на південь від річки Лімниці в

Івано-Франківській та Чернівецькій областях, а також Рахівський район

Закарпатської області. Бойки проживають у гірських районах Івано-

Франківської, Львівської та Закарпатської областей між річками Лімницею і

Сяном. Землі Лемківщини знаходяться в межах Словаччини і Польщі, а на

Закарпатті - території між річкою Уж і державним кордоном. Лемки в

результаті етноциду, який проводився у 40-х рр. XX ст. на теренах Польщі,

змушені були залишити свої батьківські землі. Проживають вони зараз

переважно на землях, які до Другої світової війни належали Німеччині.

Переселені в Україну лемки живуть у західній її частині. На рівнинних

просторах Карпатського району проживають покутяни (в межиріччі Прута і

Дністра в Івано-Франківській та Чернівецькій областях), а також українське

населення, на традиційно-побутовій культурі яких позначився вплив інших

народів (румунів і молдаван на Буковині; угорців, румунів, словаків, німців на

Закарпатті).

До другого етнографічного району

- Поділля

- входять Вінницька,

Хмельницька, Тернопільська, а також прилеглі частини сусідніх областей.

Жителів цього району називають подолянами.

У Поліському етнографічному районі (Волинська, Рівненська Житомирська,

Київська, Чернігівська, Сумська області) за деякими рисами культури і побуту

виділяють дві етнографічні групи українців: литвини, що проживають у

середньому Придесенні (північ Чернігівської та Сумської областей)

та поліщуки (північні райони Волинської, Рівненської областей).

До Центрального, або Середньонаддніпрянського району входять південні

частини Київської та Чернігівської, а також більшість територій Полтавської,

Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей. Це регіон, де

проходив процес зародження і формування української нації. Мовний діалект

його мешканців покладений в основу української літературної мови.

Слобожанщина охоплює східну частину території України: повністю

Харківську й Луганську області, а також прилеглі райони Сумської,

Полтавської, Дніпропетровської та Донецької областей. У культурі й побуті

населення тут поєднуються особливості українців з різних місць переселенім,

а також росіян.

Південний етнографічний район, який охоплює більшість території

українського степу разом із Кримським півостровом, характеризується

специфічними рисами культури, що сформувалися в останні століття, коли

тривало заселення "Дикого поля". Вони зумовлені як взаємодією культур

поселенців різних національностей (українців, росіян, білорусів, болгар,

сербів, греків), так і особливо жорсткою русифікаторською політикою у цьому

регіоні.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток життєво-професійної ефективності особистості в освітньому процесі НУШ: технології, методики, вправи »
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн