До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
5
міс.
3
0
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Додатковий матеріал "Міжнародні відносини в 30-х роках ХХ ст."

Опис документу:
Зростання агресивності Японії, підготовка Німеччини та Італії до війни, політика "умиротворення агресора", Мюнхенська угода, претензії Німеччини до Литви та Польщі, англо-франко-радянські перемовини, Пакт Молотова-Ріббентропа.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

ЗРОСТАННЯ АГРЕСИВНОСТІ ЯПОНІЇ

Загострення суперечностей Японії із США і Великобританією: прийняття в США плану воєнних дій проти Японії – «Оранжевого плану» (1924); спрямування меморандуму Танака проти США та усунення їхньої присутності і впливу на Далекому Сході.

Початок агресії у Південно-Східному Китаї 1931 р. Окупація японськими військами Маньчжурії та створення маріонеточної держави Маньчжоу-Го на чолі з Пу І. 1933 р. – вихід Японії зі складу Ліги Націй.

ПІДГОТОВКА НІМЕЧЧИНИ ТА ІТАЛІЇ ДО ВІЙНИ

Німеччина

Курс на форсовану мілітаризацію країни.

Цілеспрямована підготовка до війни: надання широких військових замовлень концернам, здатним швидко нарощувати виробництво озброєння; будівництво нових військових заводів.

Створення нової боєздатної армії всупереч положенням Версальського договору.

Запровадження загальної військової повинності. Військова підготовка молоді й виховання її в мілітаристсько-нацистському дусі.

Нарощення будівництва військово-морського і військово-повітряного флотів.

1933р. – вихід із Ліги Націй.

1936р. – операція «Шулунг» – введення військ вермахту в демілітаризовану Рейнську зону.

1935р. – розробка плану війни проти Франції («Рот»), планів вторгнення в Австрію («Отто») та Чехословаччину («Грюн»).

1936 р. – затвердження «чотирирічного плану», завданнями якого були підготовка до війни армії рейха до 1940 р. і повний перехід економіки країни на воєнний лад.

Італія

Мілітаристська пропаганда (нав'язування «виключність» італійської нації тощо).

1934 р. – ухвалення закону про воєнізацію італійської нації: військове навчання у примусовому порядку для всього населення.

Щорічне збільшення збройних сил.

1935р. – вторгнення в Ефіопію. Зближення з нацистською Німеччиною: спільна агресія проти республіканської Іспанії; укладення угоди між Італією та Німеччиною про розмежування сфер впливу в Європі і на Середземному морі; сприяння Гітлеру в насильницькому приєднанні Австрії і розчленуванні Чехословаччини; підписання між Муссоліні та Гітлером 1939 р. договору «Про політичний та військовий союз» так званого «Сталевого пакту».

1937р. – виключення Італії із Ліги Націй.

«Вісь Берлін-Рим-Токіо»

Вісь Берлін-Рим-Токіо – це агресивний блок, створений ініціаторами гонки озброєнь і насильницького переділу світу Німеччиною, Італією та Японію.

Основні етапи формування «Осі Берлін-Рим-Токіо»:

Жовтень 1936 р. – підписання італо-німецького протоколу про співробітництво, який дістав умовну назву «Вісь Берлин-Рим».

Листопад 1936р. – укладення між Німеччиною та Японією «Угоди про боротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу» (Антикомінтернівський пакт).

Антикомінтернівський пакт – договір, укладений в Берліні між Німеччиною та Японією, який оформив створення блоку цих держав з метою завоювання світового панування.

Листопад 1936р. – приєднання до Антикомінтернівського пакту Італії, що завершило формування «Осі Берлін-Рим-Токіо».

Розростання агресії

Напад Італії на Ефіопію

1928 р. – невдала спроба анексувати Ефіопію мирним шляхом за допомогою договору про дружбу.

1935 р. – початок воєнних дій, що викликали героїчний опір місцевого населення.

1936 р. – захоплення італійцями столиці Ефіопії Аддис-Абеба, наслідком чого стала капітуляція Ефіопії.

Вторгнення Японії в Центральний Китай

1937 р. – початок широкомасштабної війни в Китаї.

Кінець 1937р. – захоплення японськими військами Тянцьзіня, Пекіна, Шанхая і Нанкіна. Бої відбувалися в Центральному і Південному Китаї. Підтримка Японії з боку її союзників: визнання Гітлером маріонеткової держави Маньчжоу-Го; схвалення дій японських військ у Китаї; припинення Німеччиною продажу зброї Китаю.

Загарбання Німеччиною Австрії

Аншлюс – у широкому значенні політика «ненасильного» приєднання до Німеччини заселених німцями земель, що проводилася з 1918 р. німецькою «ржавою після Версальського мирного договору, особливо після приходу до влади нацистів, і була спрямована головним чином проти Австрії і Чехословаччини; у російській літературі під терміном «аншлюс» розуміється включення Австрії до складу рейху 13 березня 1938 р.

Курс А. Гітлера на переділ кордонів з метою приєднання до складу Німеччини всіх населених німцями країн.

12 березня 1938 р. вторгнення німецьких сухопутних і повітряних сил в Австрію: захоплення країни без жодного пострілу; формування нового австрійського уряду з нацистів; проголошення Австрії «німецькою землею»; ліквідація дипломатичних місій у Відні Великобританією, Францією та США, наслідком чого стало фактичне визнання цими країнами аншлюсу Австрії.

Політика «умиротворення» агресора

Політика «умиротворення» агресора – це спроби Великобританії та Франції, з мовчазної підтримки США, не застосовуючи рішучих дій проти Гітлера і роблячи йому всілякі поступки, запобігти війні

Ініціатори проведення: Великобританія (прем'єр-міністр II. Чемберлен) та Франція.

Причини проведення:

Суперечності між Францією та Великобританією, яка остерігалася надмірного посилення Франції на континенті і тому шукала їй противагу в Німеччині.

Пом'якшення найбільш жорстких умов Версальського договору, що призвело до досить спокійної реакції західних держав на їх порушення Гітлером.

Підтримка цієї політики суспільною думкою західних країн.

1937р. – виключення Італії із Ліги Націй.

Нерозуміння західними державами небезпеки політики та постаті Гітлера. Західним політикам здавалось, що з лідером Німеччини можна вести справи на дипломатичній основі.

Наслідки: стратегічна поразка Великобританії та Франції" в Мюнхені 1938 р.; перетворення Німеччини на наймогутнішу державу в Центральній Європі після окупації Австрії, а згодом й Чехословаччини; посилення впевненості Гітлера у безкарності своїх дій, наслідком чого стала втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.

Мюнхенська угода 1938 р.

Мюнхенська угода («мюнхенська змова») – угода про приєднання прикордонних земель Чехословаччини, населених німцями, до нацистської Німеччини, яка була підписана 30 вересня 1938 р.; стала результатом агресивної політики А. Гітлера.

Учасники Мюнхенської конференції: Німеччина (А. Гітлер), Італія (Б. Муссоліні), Великобританія (Н. Чемберлен), Франція (Е. Даладьє). Привід: вимога Гітлера передати Німеччині Судетську область Чехословаччини, заселену переважно німцями.

Основні положення

Передача Судетської обл. Чехословаччини Німеччині у термін з 1 до 10 жовтня 1938 р.

Заборона Чехословаччині руйнувати споруди на території, що передавалася Німеччині.

Окупація Судетської області німецькими військами.

Задоволення протягом 3-х місяців територіальних претензій Угорщини на Закарпатську Україну та Польщі на місто Тешин у Сілезії.

Гарантія нових кордонів Чехословаччини учасниками угоди.

Наслідки: втрата Чехословаччиною третини території (50 млн населення), 50 % виробничих ресурсів, першокласних укріплень, значної частини армії; призначення рейхскомісаром Судет лідера місцевих фашистів К. Генлейна; загарбання та розчленування Чехословаччина: окупація німецькими військами чеських земель у березні 1939 р.; проголошення Богемії та Моравії німецьким протекторатом; проголошення Словаччини «незалежною» державою на чолі з католицьким священиком Й. Тісо, який у своїй політиці повністю орієнтувався на Німеччину; окупація південної Словаччини хортистською Угорщиною; отримання доступу Німеччини на Балкани та укріплення її промислової бази; нехтування Німеччиною політикою «умиротворення» західних держав, наслідком чого став повний крах цієї політики.

Німецькі претензії до Литви та Польщі

Литва. Перетворення м. Мемеля (сучасна Клайпеда), в якому німецьке населення становило більшість, на оплот нацизму в Литві. Сили, які виступали за об'єднання з рейхом, отримали більшість мандатів у місцевому органі влади. Окупація німецькими військами м. Мемель з прилеглою областю та їх відторгнення від Литви. Березень 1939р. – проголошення ультиматуму Литві про передачу Німеччині міста і порту Мемель – єдиного виходу литовської держави до моря. Задоволення німецьких вимог Литвою.

Польща. Вимога Німеччини віддати Данциг (сучасний Гданськ) та дати згоду на будівництво залізниці й автостради, які б зв'язали Німеччину зі Східною Пруссією, відхилено польським урядом. Заява Великобританії та Франції про надання Польщі гарантій її незалежності. 3 квітня 1939р. – підписання Гітлером плану «Вайс», який передбачав вторгнення до Польщі. 28 квітня 1939 р. – проголошення Гітлером недійсним німецько-польського пакту про ненапад.

АНГЛО-ФРАНКО-РАДЯНСЬКІ ПЕРЕГОВОРИ 1939 р.

Зближення СРСР із Великобританією та Францією – останній шанс запобігти новій світовій війні і створити систему колективної безпеки в Європі.

Квітень 1939 р. – початок тристоронніх переговорів у Москві, на яких кожна зі сторін діяла винятково у своїх інтересах, не турбуючись про колективні дії і прагнучи передусім відвести удар від себе.

Приєднання СРСР до «гарантій» західних країн Польщі. Наполягання СРСР на розширенні свого впливу в Східній Європі і праві проходження радянських військ через Польщу та Румунію для боротьби із Німеччиною.

Згода Великобританії та Франції включити балтійські країни у сферу «східних гарантій» за умови «західних гарантій» для Голландії, Бельгії й Люксембургу.

Кінець липня 1939 р. – початок переговорів про укладення військової конвенції.

Затягування переговорів: включення до складу англійської та французької делегацій другорядних осіб, які не мали повноважень для підписання документів; неспроможність вирішити питання про пропуск Червоної армії через територію Польщі та Румунії тощо.

Пропозиція СРСР перенести переговори на пізніший час. Зрив переговорів, відповідальність за який несуть усі країни учасниці переговорів.

РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ПАКТ ПРО НЕНАПАД ТА ТАЄМНИЙ ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ ДО НЬОГО (ПАКТ МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА) ВІД 23 СЕРПНЯ 1939 Р.

Пакт Молотова-Ріббентропа – укорінена в суспільно-політичній та історичній літературі назва радянсько-німецького договору про ненапад від 23 серпня 1939р., особливо його таємного додатку.

Існування таємного протоколу тривалий час заперечувалося радянською стороною, і тільки наприкінці 1980-х років минулого століття цей факт був визнаний і став надбанням світової громадськості.

Учасники переговорів: міністр закордонних справ Німеччини – Й. Ріббентроп, нарком закордонних справ СРСР – В. Молотов та И. Сталін.

Зміст договору:

Укладення договору терміном на 10 років з автоматичним продовженням його дії на наступні 5 років за взаємним бажанням.

Зобов'язання сторін не нападати одна на одну як окремо, так і разом з іншими державами.

Гарантія взаємного нейтралітету у разі війни однієї з країн.

Зобов'язання СРСР і Німеччини не брати участі у коаліціях держав, спрямованих відповідно проти Німеччини чи СРСР.

Зміст таємного протоколу:

Розподіл Європи на сфери впливу: до радянської сфери належали Фінляндія, Естонія, Латвія та Бессарабія, до німецької сфери – Литва.

Розділ Польщі між СРСР та Німеччиною по лінії Нарев Вісла Сян.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності практичного психолога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.