Додатковий матеріал "Італія в 20-30-х рр. ХХ ст."

Опис документу:
Вчителі можуть використати матеріал при підготовці до уроку, а учні, як опорний конспект з теми. Наслідки Першої світової війни для Італії. Прихід фашистів до влади. Основні заходи уряду Б. Муссоліні та фашизація країни.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ІТАЛІЯ

Наслідки Першої світової війни для Італії: Італія – «переможена серед переможців»; демографічні втрати: 460 тис. вбитими, 500 тис. пораненими та 1,5 млн полоненими; незначні територіальні придбання – Трентіно й Істрія з Трієстом; величезні військові витрати – 46 млрд лір (80 % видаткової частини державного бюджету); збільшення зовнішнього боргу країни (на 19 млрд лір); різке зниження промислового виробництва; скорочення посівних площ, падіння врожайності, зменшення поголів'я худоби; посилення інфляції; погіршення відносин із союзниками через небажання останніх задовольнити значні територіальні домагання Італії; гострий територіальний конфлікт з утвореним 1918 р. Королівством сербів, хорватів і словенців; 1920 р. – поглиблення економічної кризи; піднесення робітничого руху, в якому визначна роль належала ліворадикальним елементам.

Прихід фашистів до влади

Причини: криза італійського парламентаризму: неспроможність чисельних урядів подолати урядову та економічну кризу; вихід фашистів на політичну арену – у квітні 1919 р. проведено установчі збори фашистської організації «Бойові союзи», керівником якої став В. Муссоліні, обрання фашистів до парламенту унаслідок дострокових парламентських виборів у травні 1921 р.; надання фінансової допомоги фашистам крупним капіталом, який остерігався перемоги лівих сил.

Хід подій

Листопад 1921 р. – з'їзд фашистів на якому офіційно було проголошено створення партії, публікація фашистами програми, заснованої на ідеї «величі нації».

Осінь 1922р. – початок фашистських погромів демократичних організацій.

Підготовка Б. Муссоліні до здійснення державного перевороту,

Пред'явлення уряду ультиматуму з вимогою 6 міністерських портфелів для фашистів.

28 жовтня 1922р. – організація фашистами «походу на Рим».

Результат: король Віктор-Еммануїл запропонував Б. Муссоліні посаду голови уряду, а парламент висловив йому довіру.

Муссоліні Беніто (1883-1945) – фашистський диктатор Італії в 1922-1943 рр. Політичну кар'єру розпочав у соціалістичній партії, з якої був виключений 1914 р. Заснував газету «Пополо д'Італія» (майбутня газета італійських фашистів), У 1919 р. заснував фашистську партію «Фашіо ді комбатіменто». Здійснивши «похід на Рим», захопив владу в країні й 1 листопада 1922 р. очолив уряд Італії. Як керівник (дуче) фашистської партії Муссоліні мав диктаторські повноваження. Його уряд ввів у країні режим фашистського терору, проводив агресивну зовнішню політику (окупація Ефіопії в 1936 р., Албанії 1939 р. тощо. Спільно з фашистською Німеччиною розв'язав Другу світову війну. У 1943 р. усунутий з посади і заарештований за наказом короля, але звільнений німцями. У 1945 р. захоплений італійськими партизанами і розстріляний.

Основні заходи уряду Б. Муссоліні та фашизація країни:

Створення «Великої фашистської ради».

Створення «Добровільної міліції національної безпеки».

Досягнення успіху на парламентських виборах у квітні 1924 р. шляхом терору: вбивство соціаліста А. Маттеотті, який критикував новий режим.

Боротьба проти опозиції, яка утворила «Авентинський блок» (соціалісти, «пополяри», більшість лібералів).

Скорочення прямих та збільшення непрямих податків.

Заборона фабрично-заводських комітетів.

Ухвалення закону про чистку держапарату від « підозрілих елементів» та закону про права прем'єр-міністра, за яким глава уряду звільнявся від відповідальності перед парламентом.

1926 р. – усі нефашистські профспілки оголошувалися розпущеними.

1926р. – надзвичайні закони: розпуск всіх політичних партій, крім фашистської; закриття партійних газет; анулювання парламентських мандатів; заснування Особливого трибуналу; відновлення страти за політичні злочини; запровадження адміністративної висилки буз суду і слідства.

На виборах міг балотуватися лише один список кандидатів від фашистської партії.

Оголошення вищим органом «Великої фашистської ради».

Пропагування ідеї «загальнонаціональної» влади, яка вимагала від народу повного підкорення (Гасло «Все в державі, все для держави, і нічого поза державою»).

Контроль фашистів над економічним життям.

Союз із католицькою церквою.

Результати: в Італії знищено парламентаризм.

Будівництво «корпоративної держави»

Корпоративізм – вид соціальної організації суспільства, що характеризується наявністю твердої ієрархічної системи влади, у якій одержавлені корпорації, що об'єднують робітників і підприємців за галузевою ознакою, тримають під контролем практично все економічне і соціальне життя країни.

«Корпоративна держава» – одна з форм авторитарного політичного режиму, ідеологи якого розглядають державу як сукупність корпорацій, що виконують певні соціальні функції.

Принципи корпоративної політики викладені в «Хартії праці», схваленій «Великою фашистською радою» (1927).

1930 р. – визначення функцій Національної ради корпорацій, яка стояла на чолі всіх корпоративних організацій.

1934 р. – початок створення корпорацій, що фактично означало перетворення професійних спілок на галузеві корпорації, які мали об'єднати підприємців і робітників певної галузі. Створено економічну раду, яка координувала діяльність корпорацій у місцевому масштабі.

1939 р. – реорганізація вищих законодавчих органів держави, згідно з якою місце Палати депутатів зайняла палата, що формувалася фашистською партією разом з Національною радою корпорацій.

Результат: фашизм фактично покінчив з виборністю в Італії та забезпечив безпрецедентне зростання впливу держави на все економічне і соціальне життя держави.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»