До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
5
міс.
2
8
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Додатковий матеріал "Іспанія в 20-30-х рр. ХХ ст."

Опис документу:
Вчителі можуть використати матеріал при підготовці до уроку, а учні, як опорний конспект з теми. Іспанія після Першої світової війни. Диктатура М. Прімо де Рівери. Уряд Народного фронту. Громадянська війна в Іспанії 1956-1939 рр.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ІСПАНІЯ

Іспанія після Першої світової війни:

1) економічний розвиток: у роки Першої світової війни дотримувалася нейтралітету; пожвавлення економічного розвитку під час війни; позбавлення промисловості вигідної кон'юнктури на світовому і внутрішньому ринках після закінчення війни призвело до скорочення виробництва, інфляції, зростання безробіття; економічна відсталість аграрно-промислової Іспанії від розвинутих країн; нерівномірність економічного розвитку (найбільш розвинені північні області – Каталонія, Басконія й Астурія); піднесення національно-визвольного руху в районах, населених національними меншинами (Каталонія, Басконія, Галісія).

2) політичний розвиток: основа політичної системи – монархія (король Альфонс XIII), яка спиралася на католицьку церкву й армію; розстановка політичних сил – на лівому фланзі – ІСРП – Іспанська соціалістична робітнича партія, профоб'єднання ЗСТ – Загальний союз трудящих, КІЛ – Комуністична партія Іспанії, на правому фланзі – монархісти, фінансово-поміщицька олігархія, представники католицької церкви, консервативно налаштовані офіцери і генерали; гостра політична криза 19-21 р., яка виникла через поразку іспанської армії в колоніальній війні проти марокканського народу; ставка фінансово-промислових кіл, аграрної аристократії, реакційних військових і церкви на формування уряду «твердої руки».

Диктатура М. Прімо де Рівери

Здійснення державного перевороту

13 вересня 1923 р. – захоплення влади в Барселоні генералом М. Прімо де Ріверою за підтримки військових, духівництва і фінансової олігархії.

Відставка діючого уряду.

Передача влади королем Іспанії диктатору Примі де Ривері.

Заходи диктаторського режиму: створення військової директорії із генералів і адміралів; проголошення облогового стану; скасування Конституції 1876 р.; розпуск кортесів (парламенту); перехід влади на місцях у руки військових губернаторів; заснування М. Прімо де Ріверою фашистської партії «Патріотичний союз », і запровадження запозиченої у Муссоліні корпоративної системи; заміна військової влади цивільним урядом за збереження в руках диктатора необмеженої влади; насильницька іспанізація каталонців і басків.

Результати: укріплення монархії на певний час; стабілізація соціальних відносин; укріплення профспілкового руху, зростання популярності лівих сил; ігнорування національних проблем; за допомогою Франції відновлена влада Іспанії в Марокко.

Крах диктатури

Наростання організованого опору диктатурі.

28 січня 1930 р. – відставка Прімо де Рівери в умовах світової кризи.

Відновлення конституційного правління.

Створення нового уряду Д. Беренгера, який намагався зберегти монархію і заспокоїти громадську думку окремими поступками.

Революція 1931 р.

Передумови й причини: падіння авторитету монархії, збільшення прихильників республіканського правління; економічна криза 1930-х років; невирішеність земельного питання; боротьба басків, каталонців, галісійців за право на самовизначення; створення Республіканського блоку, який об'єднав прихильників республіки.

Привід – перемога на муніципальних виборах республіканців.

Перебіг подій

Перемога на виборах 12 квітня 1931 р. прихильників республіки.

Захоплення озброєними громадянами муніципалітетів і проголошення республіки.

14 квітня 1931 р. король Альфонс XIII залишив країну.

Утворення Тимчасового уряду на чолі з А. Самора.

Результати й наслідки: повалення монархії, загострення політичної боротьби, вибір демократичного шляху розвитку за непослідовності реформ, громадянська війна.

Демократичні перетворення в країні:

Обрання загальним голосуванням кортесів і уряду.

Прийняття демократичної конституції, яка проголошувала свободу слова, зібрань тощо.

Відокремлення церкви від держави.

Розпуск релігійних орденів.

Надання автономії Каталонії.

Проголошення помірної аграрної реформи.

Обрання президентом республіки Н. Алькала Самора, а прем'єр-міністром лідера лівих республіканців М. Асанья.

Непослідовність заходів уряду:

Збереження великого поміщицького землеволодіння.

Збереження економічного впливу церкви. .

Контроль реакційних військових над армією.

Намагання вирішити проблеми силовими, а не економічними методами.

Результати й наслідки:

Поразка уряду М. Асаньїпа виборах у листопаді 1933 р. та перехід влади до рук центристів і правих сил.

Зростання в умовах кризи впливу Комуністичної та Соціалістичної партій; агресивна поведінка анархістів різних напрямків.

Активізація фашистів: створення 1933 р. сином колишнього диктатора X. Прімо де Ріверою фашистської організації «Іспанська фаланга».

15 січня 1931 р. — підписання лівими силами та республіканцями у відповідь на дії фашистів «Виборчого пакту», відомого в історії як пакт про Народний фронт — масової демократичної організації, що об'єднала робітників, селян, підприємців, інтелігенцію та ін.

Уряд Народного фронту

Партійним склад: комуністи, соціалісти, Загальний союз трудящих, Федерація соціалістичної молоді, Республіканський союз та ін.

Програма: припинення репресій, демократизація держапарату, ліквідація безробіття, розширення прав профспілок, самоврядування Каталонії, Басконії та Галісії, зниження податків і орендної плати за землю для селянства.

Прихід до влади:

Перемога на виборах у парламент 16 лютого 1936р.

Формування уряду Народного фронту на чолі з М. Асанья, який згодом став президентом (на посаді голови уряду його змінив К. Кірога).

Основні заходи:

Відновлення дії Конституції 1931 р.

Заборона діяльності фашистських ліг.

Репресії щодо політичних противників, закриття опозиційної преси.

Прийняття законів про 40-годинний робочий тиждень, щорічну двотижневу оплачувану відпустку.

Збільшення пенсій і допомоги з безробіття.

Скуповування зерна у селян за підвищеними цінами.

Запровадження контролю держави над Іспанським банком та залізницями.

Результати: неспроможність уряду налагодити виробництво, захоплення робітниками підприємств призвели до вивезення капіталів за кордон; зростання цін, банкрутство підприємств, безробіття; швидке зростання злочинності, сповзання до громадянської війни; зростання суперечностей у рядах Народного фронту.

Громадянська війна в Іспанії 1956-1939 рр.

Причина: неспроможність уряду Народного фронту стабілізувати економічну і політичну ситуацію в країні.

Хід подій

17 липня 1936р. – початок військового заколоту, очолюваного генералом Ф.Франко, проти республіканських сил у Іспанському Марокко.

Франко Бахамонде Франсіско (1892-1975) народився у місті Ель-Ферроль. Франсіско мріяв стати моряком, але його направили до піхотного училища в Толедо. Найнижчий 155 см, наймолодший кадет не вирізнявся успіхами у військових науках, був 251-м серед 312 учнів. У 1912 р. честолюбний лейтенант вступає до колоніальних військ, у лютому 1917 р. йому надають звання майора і він стає наймолодшим майором в іспанській армії. У 1934 р. Франко став наймолодшим дивізійним генералом у віці 41 рік. Іспанський генерал і політик, керівник націоналістичних сил. Після перемоги правоцентристської коаліції Франко став генералом (1934), а згодом начальником генерального штабу. Після перемоги на виборах 1936 р. Народного фронту Франко став ключовою фігурою антиурядової змови. Після перевороту 1936 р. глава іспанської держави, лідер військово-фашистського заколоту. До 1975 р. глава держави і верховний вождь (каудильйо); у 1938-1973 рр. також прем'єр. Здійснював сильне репресивне правління. Під час Другої світової війни зберіг нейтралітет Іспанії. В 1950-х роках виводив свою країну із міжнародної політичної та економічної ізоляції. В 1969 р. призначив своїм наступником Хуана Карлоса І.

18 липня 1936 р. – зіткнення прихильників республіканців з регулярними війська ми заколотників по всій країні, що призвело до початку громадянської війни в Іспанії; загальний страйк у Мадриді з вимогою озброїти народ.

19 липня 1936 р. – відставка уряду К. Кірога; створення нового уряду X. Хираля; передача зброї робітничим організаціям для боротьби із заколотниками; формування добровольчих загонів народної міліції.

Серпень 1936 р. – запеклі бої по всій країні проти змовників; розгром осередків заколоту у Мадриді, Барселоні, Валенсії та інших містах.

9-17 вересня 1936р. – Міжнародна конференція у Лондоні у зв'язку з громадянською війною в Іспанії, результатом роботи якої стало створення «Комітету з невтручання», до якого приєдналися 27 країн.

Осінь 1936 р. – проголошення вождем військової хунти в Іспанії генерала Ф. Франка; допомога республіканцям з боку СРСР та інтернаціональних бригад.

Інтербригади – добровільні збройні формування б складі іспанської республіканської армії. За різними оцінками, чисельність інтербригад становила від 35 до 42 тис, чоловік з 54 країн світу.

Реформи уряду соціаліста Л. Кабальєро: ліквідація поміщицького землеволодіння; націоналізація низки галузей промисловості; надання автономії Каталонії; організація збройних сил; налагодження військового виробництва.

Травень 1937 р. – формування уряду соціаліста X. Негріна, посилення впливу комуністів; створення репресивно-каральних органів за радянським зразком, чистка армії та держапарату від троцькістів та анархістів.

Червені, 193 7р. – вихід Німеччини та Італії з « Комітету з невтручання» та перехід цих держав до відкритої широкомасштабної агресії проти республіканської Іспанії.

6 лютого 1939 р. – падіння Каталонії; оголошення урядами Великобританії та Франції про розрив дипломатичних відносин з республіканцями і визнання уряду Ф. Франко.

Результат – 28 березня 1939 р. франкістські війська вступили у Мадрид; початок встановлення фашистської диктатури Ф. Франко.

Причини перемоги франкістів: економічна і військова підтримка Німеччини, Італії, Португалії; нейтралітет провідних країн світу; підтримка католицької церкви, військової еліти та аристократії; розкол у республіканському таборі; спроба СРСР поширити на Іспанію свою модель розвитку.

Диктатура Ф. Франко. Зосередження величезної влади в руках диктатора. Ф. Франко став главою держави та уряду, головнокомандувачем збройних сил, генералісимусом, главою Іспанської фаланги. Заборона діяльності усіх політичних партій, крім Іспанської фаланги. Оголошення недійсними всіх законодавчих актів республіки. Ліквідація аграрної реформи і повернення землі поміщикам. Ліквідація автономних прав Каталонії і Басконії. Фактичне скасування профспілок, створення замість них примусових об'єднань трудящих, т.зв. «вертикальних профспілок». Оголошення страйків «злочином проти батьківщини». Початок формування «корпоративної держави».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Вчити читати. Літературна освіта в школі: химери чи лабіринти?»
Мацевко-Бекерська Лідія Василівна
30 годин
590 грн