До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
6
міс.
0
4
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Додатковий матеріал "Франція в 20-30-х рр. ХХ ст."

Опис документу:
Вчителі можуть використати матеріал при підготовці до уроку, а учні, як опорний конспект з теми. Наслідки війни. Соціально-економічний розвиток у 1920-х рр. Особливості світової економічної кризи 1929-1933 рр. Особливості французького фашизму. Уряд Народного фронту (1936-1938).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ФРАНЦІЯ

Наслідки Першої світової війни для Франції

Негативні

Позитивні

Франція – одна з найбільш постраждалих від війни країн (на її території велися запеклі бойові дії).

Демографічні втрати (1,4 млн вбити ч. 2 млн 800 поранених, 750 тис. імпплідів).

Великі матеріальні збитки (200 млрд золотих франків).

Позбавлення значної частини капіталовкладень в Росії черга прихід до влади більшовиків, які відмовилися повертати борги попередніх урядів та націоналізували промисловість.

Перетворення з країни-кредитора ші країну-боржника. вростання загального державного боргу.

Катастрофічне падіння курсу франка та нестримний ріст інфляції

Повернення Ельзасу та Лотарингії, багатих на залізну руду і вугілля.

Здобуття вугільних копалень Саарського басейну. Права на 52 % німецьких репарацій.

Істотне розширення колоніальної імперії за рахунок німецьких колоній.

Глибокі структурні зміни в економіці, (нарощування потужності металургійної промисловості, здійснення подальшої індустріалізації країни, концентрація виробництва і капіталу, виникнення трестів і концернів).

Перетворення з країни аграрно-індустріальної, де переважала роль позичково-лихварського капіталу, на індустріально-аграрну країну

Соціально-економічний розвиток у 1920-х рр.

Уряд Національного блоку (1919-1924 рр.)

Склад уряду: праві партії (Національно-республіканська, Республікансько-демократична та ін.). Лідери: радикал Ж. Клемансо (1919), соціаліст А. Мільєран (1920-1921), Р. Пуанкаре (1922-1924).

Основні заходи

Відновлення господарського життя північно-східних районів.

Досить болісне переведення економіки на мирні рейки зменшення кількості робочих місць, зниження зарплатні.

Посилення робітничого руху мало наслідком урядові поступки: установлення 8-годинного робочого дня; дозвіл на укладання колективних договорів; збільшення зарплатні на 20-25 %.

Курс на подолання соціально-економічної кризи, стабілізацію роботи фабрик і заводів.

Денаціоналізація промисловості.

Встановлення режиму економії: припинення дії закону про 8-год. робочий день; посилення податкового пресу; замороження підвищення зарплатні.

Надання вигідних кредитів селянам.

Встановлення прогресивного податку на прибуток.

У зовнішній політиці – курс на подальше послаблення Німеччини (Рурський конфлікт 1923 р.).

Уряд Лівого блоку (або Картель лівих сил) (1924-1926 рр.)

Склад уряду: ліві партії (радикали, соціалісти тощо) Лідер: радикал Е. Ерріо.

Основні заходи:

Політична амністія значної частини залізничників, які були заарештовані за участь у страйку 1920 р., та їх відновлення на роботі.

Асигнування 300 млн франків на потреби житлового будівництва.

Евакуація французьких військ із Рурської області.

Опір великих підприємців та фінансистів, викликаний поступками уряду робітникам та дрібним підприємцям. Наслідком опору стало розміщення капіталів за межами Франції. Неспроможність уряду розв'язати фінансові проблеми спричинила відставку уряду.

Уряд Національної єдності (1926-1929 рр.) Склад уряду: широкий спектр політичних партій (від радикалів до правих). Лідер: член Ресиублікансько-демократичної партії Р. Пуанкаре.

Основні заходи:

Надання парламентом уряду фактично необмежених повноважень для проведення фінансової реформи, наслідком чого стало здійснення плану стабілізації фінансів.

Підвищення непрямих податків, тарифів на залізницях і водних шляхах.

Скорочення платні державним службовцям і пенсій інвалідам війни.

Забезпечення умов для економічного зростання; швидкі (вищі, ніж у Німеччині та Великобританії) темпи промислового розвитку.

Реалізація соціальних програм. Загострення міжпартійної боротьби призвело до відставки кабінету.

Особливості світової економічної кризи 1929-1933 рр.

Криза розпочалася дещо пізніше, ніж в інших західних країнах тривала з осені 1930 р. до кінця 1935 р.

Скорочення продукції машинобудівної промисловості на 69 % , виплавки чавуну та сталі – майже на 50 %, зменшення виробництва автомобілів, кольорових металів тощо.

Важке становище текстильної промисловості, яка переживала застій із середини 1920-х рр.

Зменшення обігу зовнішньої торгівлі на 65% .

Різке зниження цін на пшеницю, овес, ячмінь, вовну, цукор.

Крах низки великих банків.

Пошук шляхів реформування економіки за допомогою втручання держави в економіку (прихильників державного управління називала дирижистами – від фр. «дириже» – управляти, керувати).

Здійснення державного регулювання в рамках ринкової економіки при дотриманні принципу приватної власності допомогло уникнути економічної і соціальної катастрофи.

Наростання фашистської загрози – поширення серед правих партій вимог про перегляд конституції з метою обмеження демократичних свобод і створення «сильної влади» в умовах кризи; активізація правоекстремістських сил, які пропонували встановити відкриту диктатуру («Ліга французької дії», «Патріотична молодь», «Вогняні хрести»); розгортання антипарламентської та антиреспубліканської діяльності фашистської організації «Французька солідарність», яка фінансувалася з Рима і Берліна.

Особливості французького фашизму

Франція – країна з давніми і сталими республікансько-демократичними традиціями, на відміну від Німеччини та Італії, тому фашизм не мав значної підтримки населення. Негативне ставлення більшості французів до тоталітарних режимів Муссоліні та Гітлера, тому члени фашистських організацій публічно не називали себе фашистами. Набагато вужча соціальна база, ніж в Італії та Німеччині. Відсутність єдиної фашистської партії чи організації, загальної фашистської доктрини. Неприховування зв'язків французьких фашистів з великим капіталом, католицькими організаціями, військовими, від яких вони залежали; відсутність можливості застосовувати «революційні» й «соціалістичні» гасла.

Франція – переможниця в Першій світовій війні, тому відсутні ідеї реваншизму. Націоналістична пропаганда французьких фашистів не могла спиратися на почуття ураженої національної гідності, а тому не мала успіху, як це було в Німеччині.

Уряд Народного фронту (1936-1938)

Народний, фронт назва політичних організацій, що виникли в 30-ті роки і виступали проти фашизму і війни, на захист інтересів трудящих

Склад уряду: соціалісти, радикали (комуністи не увійшли до складу уряду, але заявили про його підтримку в парламенті). Лідери: соціаліст Л. Блюм (1936-1937), радикал Е. Даладьє (1938).

Передумови виникнення

6 лютого 1934 р. – спроба захопити будинок французького парламенту колишніми фронтовиками і, активістами різних військових і фашистських ліг. Ця спроба державного перевороту не мала успіху, на допомогу поліції прийшли пересічні громадяни.

Створення Народного фронту – об'єднання демократичних сил, зусилля яких були направлені на боротьбу з фашизмом.

Липень 1934 р. – підписання Соціалістичною партією (лідер – Л. Блюм) із Комуністичною партією (лідер – М. Торез) пакту « Про єдність дій проти фашизму».

1935 р. – Приєднання до пакту радикалів на чолі з Е. Даладьє.

Січень 1936 р. – розробка програми Народного фронту.

Програма Народного фронту: 1) політичні вимоги – боротьба з фашизмом та тероризмом, підтримка антигітлерівської зовнішньої політики, створення системи колективної безпеки, захист політичних свобод, дотримання прав профспілок, демократизація системи освіти, свобода засобів масової інформації; 2) економічні вимоги – ліквідація наслідків кризи, боротьба з монополіями, націоналізація важливих підприємств і банків, введення 40-годинного робочого тижня, збільшення допомоги з безробіття, плановість розвитку економіки, оздоровлення фінансової системи, активна інвестиційна політика, підтримка сільського господарства.

Основні заходи урядів Народного фронту

Заходи уряду Л. Блюма: заборона фашистських ліг, підвищення зарплатні, зобов'язання підприємців укласти колективні договори з профспілками, встановлення 40-годинного робочого тижня, запровадження оплачуваних відпусток, закон про великі кредити на громадські роботи, завдяки якому зменшено безробіття, закон про соціальне страхування, надбавка до заробітної платні і до пенсій службовцям, надання дрібним підприємцям кредитів, Закон «Про часткову націоналізацію військової промисловості і встановлення державного контролю над Французьким банком», скуповування зерна у селян за підвищеними цінами.

Заходи уряду Е. Даладьє – підписання Мюнхенської угоди, скасування 40-годинного робочого тижня та інших реформ 1936 р.

Значення діяльності уряду Народного фронту: ліквідовано безпосередню загрозу приходу до влади фашистів, успішна соціально-економічна політика, пом'якшено соціальні суперечності.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
790 грн