Додаткові завдання до уроку 14. БУДЬТЕ ДРУЖЕЛЮБНИМИ!

Опис документу:
Урок 14. БУДЬТЕ ДРУЖЕЛЮБНИМИ! Мета: пояснити учням сутність дружелюбності; вчити наводити приклади поведінки, де виявляються ця чеснота; учити встановлювати стосунки на доброзичливій основі; виховувати колективізм, дружелюбність.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Культура спілкування. Конфлікти

1. Слухання й обговорення вірша Є. Гуцала «Їжачиха та їжак»

Їжачиха та їжак

Не помиряться ніяк.

— Ти колючий! Пострижися!

— Ти колюча! Не колися!

— Я колючий? Хто б казав?

— Нащо ти колючу взяв?

Від колючого я чую!

— Я колючій не дивую!

— Не дивуєш? От дивак!

А іще ж, либонь, їжак.

— Не дивуєш? От дивачка,

А іще ж, либонь, їжачка...

Їжачиха і їжак

Не помиряться ніяк.

— Чи сподобалася вам поведінка їжака та їжачихи? Чому?

— Про що ця історія? (Про сварки, конфлікти)

— Що таке, на вашу думку, конфлікт?

Конфлікт — суперечність, що виникає між людьми.

2. Робота в групах

— Нерідко наше життя затьмарюють конфлікти. Вони, як правило, є на­слідком невміння спілкуватися.

Розгляньте ілюстрації до казок.

— Що було причиною конфлікту між героями казок?

  • «Два цапки» (впертість);

  • «Кирило Кожум’яка» (жорстокість);

  • «Про дідову та бабину дочок» (неприязнь).

Учні складають перелік причин конфліктів.

Причини конфліктів

  • Особиста неприязнь;

  • різні думки, характери;

  • небажання вислухати одне одного;

  • зіткнення інтересів;

  • невміння слухати;

  • знущання над слабшими;

  • невміння товаришувати;

  • невміння прощати.

3. Практичні поради «Як побороти гнів»

  • Відчувши наближення злості, заплющте очі і полічіть до 10. Наступного разу спробуйте не лічити, а рахувати предмети.

  • Відчуваючи приплив гніву, подивіться на годинник та відкладіть спалах гніву на 15 хв. Так можна навчитися контролювати себе.

  • Придумайте фрази, які могли б послабити ваш гнів. Наприклад: «Не слід кричати, мене і так всі добре чують», «Йому теж боляче. Не варто підсилю­вати чужий біль».

— Отже, найкращі ліки від ненависті і гніву — це прощення.

Що означає прощати?

  • Не тримати в серці гніву. Гнів завжди породжує гнів.

  • Не звинувачувати інших у поганих думках або вчинках.

  • Знайти в собі мужність визнати свою помилку.

4. Читання й обговорення оповідань В. Сухомлинського

БО ЦЕ БОЛИТЬ МАРІЇ ПЕТРІВНІ...

Це було в останній рік війни. Якось Володю образила однокласниця Ніна. Вона сказала йому під час перерви:

— П’ять латаних суконь.

Ніна натякала на те, що у Володі п’ять сестричок, мама часто недужає, батько загинув на фронті, ні за що купити новеньке. Того в сестричок латані сукні. Володя не міг витерпіти образи. Він не пішов жалітися до Марії Пе­трівни. Він ударив Ніну, а вона залилася сльозами. Марія Петрівна все чула, все бачила. Вона зітхнула й сказала:

— Сьогодні, Володю, я прийду до вас додому.

Марія Петрівна веде їхній клас недавно, всього два тижні. До неї була в них сильно строга вчителька Зоя Миколаївна. Коли вона приходила до когось до­дому, без ремінця не обходилось. Ми засмутилися. На Володю дивилися спів­чутливо: будеш битий, Володю...

Наступного дня Володя прийшов до школи радісний. Він не раз повторив:

— До нас приходила Марія Петрівна...

Потім він розповів, що Марія Петрівна ні слова не сказала про те, що він дуже вдарив Ніну. Вона принесла його сестричкам іграшки, а найстаршій — платтячко. А коли вже йшла, то дуже тихо сказала Володі:

— А битися не можна...

— Я більше не битимусь,— сказав Володя,— бо це болить Марії Петрівні...

ЗАПЛЮЩЕНІ ОЧІ

У хаті біля відчиненого вікна сиділа молода мати. На її обличчі — щаслива усмішка. Бо з хати вийшов, став за ворота на зеленій долині її п’ятирічний син. Який він красивий, який він розумний!

Ось до маленького Віті підходять два хлопчики — сини інших матерів — Коля та Боря. Вони такі ж п’ятирічні хлоп’ята, як і Вітя. «Але,— думає Вітіна мама,— їм далеко до її сина. Адже Вітя й розумніший, і сміливіший, і сприт­ніший.»

Дивиться мати на дітей, усміхається. Ось вони засперечались, махають ру­ками, мов півники крилами. Вітя стиснув кулачка і... вдарив Колю. А Коля стоїть і мовчить.

Мати заплющила очі... «Нічого страшного в тому немає,— думає мати.— Діти ж не б’ються, граються». Розплющила очі й побачила, як Боря стиснув кулачок і вдарив Вітю. Вітя голосно заплакав.

Від жаху в матері затрусилися руки. Вона вибігла з хати й закричала:

— Що ж це ви знущаєтесь із беззахисного дитяти? Як вам не соромно! Ви жбачите, що він скромний і привітний.

Вона підбігла до гурту, взяла сина за руку. Той розплакався ще дужче та притулився до мами.

На лавці біля сусідньої хати сидів дідусь. Він усе бачив.

Дідусь тихо промовив:

— Любов із заплющеними очима — майже ненависть. А неправда з відкри­тими очима — гірше за ненависть.

Та мати не чула цих мудрих слів.

ПОЗБИРАЙ ЇЇ СЛЬОЗИ

Анатолій дружив із гарною дівчиною — Ольгою. Вони були однокласники (сьомаки!), але хлопець був на рік від дівчини старший. Він добре знав матема­тику, то й не раз допомагав їй, коли було важко.

От прийшли вони до школи, як ще нікого не було. Ольга й просить допо­могти з алгебри. Посідали вони в класі, захопилися задачами. Хтось побачив їх удвох та й став насміхатися: ось, мовляв, молодий та молода.

Анатолій побоявся глузування. Підійшов він на перерві до дівчини та сказав:

— Більше не підходь до мене. Це ти винна, що наді мною сміються.

Ольга ошелешено дивилася на Анатолія:

— Чого ж це я винна? Не звертай на дурниці уваги — от і добре буде.

Тут Анатолій випалив дівчині грубе слово. Ольга — в плач. Так і простояла біля вікна цілу годину, на урок не пішла.

Анатолій схаменувся: навіщо ж дівчину образив? От досада! Йому заболіло. Він прийшов додому й не міг заспокоїтися. Мучили докори сумління. З думки не йшли слова дівчини. Він зараз бачив її заплакані очі.

Увечері він розповів усе матері.

— Мамо, дорога, ну, скажи, що мені робити, щоб Ольга забула те слово?

— Скажу. Позбирай її сльози. До єдиної. Тільки тоді, може, дівчина за­буде, як образив її хлопець.

КАМІНЬ ЗА ПАЗУХОЮ

Були собі два селяни — Молодий і Старий. От запросив Старий селянин Мо­лодого в гості.

Прийшов Молодий селянин до сусіда. Правою рукою тисне сусідові руку, вітається, а ліву за пазухою заховав: камінь тримає.

Пильним оком помітив Старий селянин камінь за пазухою в Молодого, та змовчав.

Посадив Старий Молодого за стіл, пригощає, їсть Молодий та все вихваляє страви, лівої руки з пазухи не виймає.

— А тепер,— каже Старий селянин,— пригощу тебе медом. Але ж звичай у нас такий: із діжки дорогому гостеві наливають меду в тарілку, і він бере та­рілку й несе до рота обома руками. Як совість у гостя чиста — жодна крапля меду не розіллється.

Зблід Молодий селянин, та що поробиш — звичай. Налив Старий повну та­рілку меду, поставив перед сусідом. Вийняв Молодий селянин ліву руку із па­зухи, ледве хотів доторкнутися обома руками до тарілки, а камінь вислизнув з-під сорочки, упав і розбив тарілку з медом.

Ось що буває, коли тримаєш камінь за пазухою.

ТАТКО З МАМОЮ ПОСВАРИЛИСЯ...

Татко з мамою ще вчора посварилися. Татко щось говорив мамі, а мама, схиливши голову, плакала. Потім мама вийшла з кімнати, а татко довго ходив із кутка в куток.

Сьогодні, повернувшись із роботи, татко і мама не сіли обідати, як завжди, разом за стіл, не посадили поруч із собою маленьку Тіну.

Спочатку сів обідати татко, потім мама. І татко, і мама окремо просили Тіну: «Сідай, доню, обідати...». Але Тіні не хотілось їсти.

Коли Тіна залишилася у кімнаті сама, до неї підходили то мама, то татко, гладили по голівці, цілували. Але Тіні здавалося, що вони пестять її крадь­кома.

Настав вечір. Мама сіла за стіл — читає книгу. Татко сів на канапу — теж читає книгу.

Тіна вмостилася між татком та мамою. Вона взяла мамину руку, опус­тила її на канапу й поклала на таткову руку. І тої миті відчула, як і таткова, і мамина руки здригнулися. Мама немовби хотіла відірвати свою руку від тат­кової, але Тіна не пускала.

У дитячих очах засяяла усмішка.

Татко міцно стиснув мамину руку.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Ефективні комунікації (soft skills) учителя з батьками»
Швень Ярослава Леонідівна
30 годин
590 грн