Додаткові завдання до уроку 12. ЛЮДСЬКІ ЧЕСНОТИ

Опис документу:
Урок 12. ЛЮДСЬКІ ЧЕСНОТИ Мета: пояснити учням сутність дружелюбності, милосердя, поступливості, наполегливості, відповідальності; вчити наводити приклади поведінки, де виявляються ці чес¬ноти; виховувати прагнення до вироблення цих якостей.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Людські чесноти

1. Слухання та обговорення легенди

— Прослухайте, будь ласка, легенду про людські чесноти.

БАРВІНОК

Зрадів зеленолистий красень, засвітило весняне сонечко. Біжать стру­мочки, весело щебечуть пташки.

Іще лежить у низинах сніг, а вже барвінку листя стелиться. Згодом з’явиться його зірчастий цвіт.

Одного разу прогулюючись дівчатка побачили цвіт барвінку і замилува­лися його красою.

— Добрий день, барвінку,— привіталася Люся.

— Доброго здоров’я,— відповіла синя квіточка.

— А чи знаєш ти, що означає кожна твоя пелюсточка? — запитала Оксана.

— Ні,— сором’язливо сказав барвінок.

— Перша пелюстка — це доброта, друга — милосердя, третя — скромність, четверта — ввічливість, п’ята — працьовитість,— весело розповідали подруги.

— Дякую вам,— зрадів барвіночок,— за таке приємне повідомлення.

— До зустрічі, наш синьоокий,— попрощалися дівчатка.

— Які людські чесноти згадані у цій легенді?

— Що означає шанобливо ставитися до себе і до інших?

2. Творча вправа «Квітка якостей»

— Протягом багатьох століть у людства склалися свої принципи і закони життя, моральні цінності. Складалися правила, як людина повинна жити поряд з іншими людьми, щоб усім було добре. Це відбито у народних прислів’ях. Доцільно згадати Золоте правило — одне із стародавніх мо­ральних норм. Його найпоширеніше формулювання: «(не) вчиняй по відношенню до інших так, як ти (не) хотів би, щоб вони вчиняли по відношенню до тебе». У нашій мові воно існує у формі прислів’я: «Чого в іншому не любиш, того і сам не роби».

— Які прислів’я про культуру поведінки ви знаєте? (Чого в іншому не любиш, того і сам не роби. Посієш вчинок — виросте звичка. Люби ближнього свого як себе самого. Коли я грішу, я спричиняю біль собі й іншим. Добро, яке ми чинимо, збагачує наше оточення, гріх послаблює життя у суспільстві.)

— Як називають людину, яка дотримує правил доброї поведінки?

— Які якості повинна мати така людина?

Учитель пропонує дітям намалювати квітку найважливіших для життя людини якостей. Кількість пелюсток залежить від кількості якостей, які діти визнають найнеобхіднішими для життя. Кожна якість має бути записана на окремій пелюстці. Потім учитель пропонує дітям розфарбувати свої пелюстки-якості.

Після того, як діти намалюють свої квіти, обговорює з ними відповідності кольору різних якостей. Пропонує дітям скласти список якостей, які біль­шість із них уважають найнеобхіднішими для життя.

— Як можна назвати людину, яка має такі якості?

— Тож яку ж людину ми вважаємо ввічливою?

— Вихована людина постійно контролює себе, завжди оцінює свої вчинки, адже за поведінкою ми судимо про людину. Потрібно замислюватися, як твої вчинки оцінюються людьми, що оточують тебе. Не все, що приємне й бажане тобі, приємне й бажане для інших.

3. Гра «Добрі якості Буратіно»

Учитель великими буквами пише на дошці слово «Буратіно». Діти мають назвати вісім добрих якостей, що починаються з кожної букви цього імені. На­приклад: бережливий, уважний, розумний, радісний, акуратний, терплячий, інтелігентний, наполегливий, охайний. Усі ці якості педагог записує на дошці.

Потім діти об’єднуються на групи, обирають певну добру якість і приду­мують історію про те, як Буратіно придбав цю якість і як вона йому допомагала в різних ситуаціях.

Бесіда

— Що означає бути доброю людиною?

— Як ви вважаєте, чи важко бути добрим?

— Що відбулося б із світом, якби в ньому не стало доброти?

4. Робота в групах

— Поміркуйте, коли людина говорить: «Я не вмію, але обов’язково на­вчуся» — це впертість чи наполегливість? А коли людину попереджають про небезпеку, а вона все одно робить своє,— це впертість чи наполегливість? У чому ж полягає різниця між упертістю наполегливістю?

Наполегливість і впертість — це риси характеру людини, одну з яких можна назвати позитивною, а другу — негативною. За тлумачним словником, наполегливість — це потреба рішуче досягати своєї мети. Наполегливість — необхідна риса людського характеру. Вона потрібна для того, щоб людина до­сягла здійснення своєї мрії. Адже мріяти можна про що завгодно, але, щоби мрія здійснилася, потрібно наполегливо вчитися, працювати. Наполегливість робить людину грамотною, працьовитою, навчає долати перешкоди на шляху до мети.

А упертість словник тлумачить от як: це риса характеру, що відзнача­ється непоступливістю людини. Ця риса характеру змушує людину наполя­гати на своєму, навіть якщо це завдає шкоди їй самій. Є в народі такий вираз: «Упертий, як осел»,— це саме про таких людей. Я б сказала, що ця риса є не­гативною тому, що вона не спрямована на досягнення певної мети, а навпаки, шкодить людині.

5. Читання й обговорення казки Володимира Бірюкова

Вибіг котик погуляти. Побачив, як пурхає з дерева на дерево горобець, та й каже:

— І я так зумію.

— Ні, не зумієш,— каже півник.— Літають тільки птахи, та й то не всі...

— А я зумію,— стояв на своєму котик.

— Спробуй,— каже півник.

Виліз котик на дерево. Стрибнув — та геп на землю. Добре, що на кущ упав, не дуже забився.

— Ну ось і маєш,— каже півник.— Я ж тебе попереджав...

— То я не дуже відштовхнувся, — заперечив упертий котик.

На ставку ґелґотіли гуси. Малі гусенята пострибали у воду й попливли.

— І я так зумію,— знову сказав котик.

— Плавають тільки качки та гуси,— одказав йому півник.

— Ова-ва, яка мудрість! Стрибнув собі у воду — і пливи.

По цих словах котик розігнався і хлюп на глибінь.

Та враз почав тонути й зарепетував: «Рятуйте! Ря-ту-у-йте!».

Підплив до котика старий гусак. Ухопив за шкірку то й викинув на берег.

— Ну от! — каже півник.— Знову нічого не вийшло!

— Бо я не так лапами загрібав. Треба всіма чотирма, а я тільки перед-німи,— сказав непевно котик і відійшов присоромлений геть.

— Що намагався зробити котик? Чому котик не слухав попереджень півника?

— Котик був упертим чи наполегливим?

6. Читання й обговорення оповідання В. О. Сухомлинського

БАЙДУЖИЙ ПЕНЬОК

Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку.

Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мру­житься, крекче, гріється на сонечку.

— Будемо з тобою дружно жити, добре? — питає раз його Їжак.

— Добре,— відповідає байдужно Пеньок.

Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.

По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.

— Будемо з тобою дружно жити, добре? — питає раз вона.

— Добре,— відповідає байдужно Пеньок.

Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.

Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.

— Що це у вас там за шум був? — питає Пеньок.

— Це я Гадюку вбив,— відповідає Їжак.

— Добре,— каже байдужно Пеньок.

Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.

Тож не будьмо байдужими! Давайте навчимося помічати те, що відбува­ється перед нашими очима, звертати увагу на події, що трапляються.

Будьмо уважними до інших та відкритими до людей, аби не виникло тієї за­гальнолюдської байдужості, котрої нам потрібно остерігатись.

— Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розу­міли люди ще в сиву давнину.

У Вавилоні був такий звичай — недужого виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив.

Такий звичай побутував і в ассірійців, і в єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо.

За часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть во­рогам. Чуєте: ворогам! Це було тоді, коли у Криму вирувала епідемія чуми. Ко­заки дали змогу кримським татарам переселитися на українські землі, щоби перебути нещастя. А самі козаки землянок ніколи не замикали! Будь-який по­дорожній міг зайти, розвести вогонь, зварити страву, спочити. А прийде ха­зяїн, ще й радий буде гостеві, привітає його. А буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прихожого. Наїдяться мандрівники та зроб-лять хрест, поставлять його серед землянки — це означає, що були гості й дя­кують хазяїнові.

Прекрасні стосунки, в основі яких — доброта, а не байдужість!

— Яка риса протилежна байдужості? Що таке милосердя?

7. Читання й обговорення оповідання В. О. Сухомлинського

ПОКИНУТЕ КОШЕНЯ

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Си­дить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, див­ляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне ко­шенятко, та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Лячно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить.

Поверталась зі школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося коше­нятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.

— З чого видно, що в Наталочки добре серце?

8. Читання вірша Л. Іванова

ТВОРИ ДОБРО

Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твої повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю,

Волю дай, погодуй пташину,

Приласкай і навчи дитину,

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

9. Читання й обговорення оповідання В. О. Сухомлинського

ДУБ ДІДА МАТВІЯ

Жив у нашому селі дід Матвій. Виповнилося йому вісімдесят років. Не­мічний став дід Матвій.

Настала весна. Сидить дід біля хатини на лавці. Зі школи йдуть діти. Не­суть саджанці дуба.

— Дайте і мені один дубок,— просить дід Матвій.

Дали діти діду дубків. Йдуть і роздумують: що робитиме дідусь із дубком. Адже він такий старий, безпорадний.

А дід Матвій зібрав свої останні сили і посадив дубок на вулиці. Посадив і дбав про нього все літо. Поливав і землю розпушував навкруги дубка. Зеленіє дубок і пнеться до сонця.

Восени дід Матвій помер.

Діти, які дали дідусю саджанець, дбають про дубок.

Минуло десять років. Так і звуть всі те дерево: діда Матвія дуб.

Думати про людей — це прекрасно.

Якби кожний думав про те, щоб принести щастя іншим людям, не було б нещасних.

10. Читання порад В. О. Сухомлинського

— В. Сухомлинський давав багато порад, щоб у майбутньому людині було не соромно самій перед собою.

ДЕСЯТЬ «НЕ МОЖНА» ЗА В. О. СУХОМЛИНСЬКИМ

1. Наодинці із собою робити все не так, як ти робив би на очах у людей.

2. Лінуватися, бути ледарем, неробою і дармоїдом.

3. Видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обов’язком.

4. Вимагати від батьків те, чого ти не заслужив працею.

5. Бути жадібним, корисливим, негостинним.

6. Гребувати простою працею своїх батьків.

7. Глумитися зі старості.

8. Лицемірити, говорити не те, що думаєш, відчуваєш.

9. Запобігати перед тим, хто сильніший за тебе.

10. Давати «порожні» обіцянки, не дотримувати слова.

«ДЕВ’ЯТЬ НЕГІДНИХ РЕЧЕЙ» ЗА В. О. СУХОМЛИНСЬКИМ

1. Нашіптувати, доносити на товариша.

2. Бути легкодухим. Уникати відповідальності за свій учинок.

3. Байдуже проходити повз чужу біду, горе, відчай, посилаючись на свою слабкість.

4. Використовувати свою силу і фізичну перевагу на зло.

5. Мовчати, коли треба говорити, й говорити, коли треба мовчати. Базікати.

6. Відступати перед небезпекою, щоб зберегти спокій, благополуччя.

7. Добиватися для себе полегшення за рахунок товариша.

8. Не слухати батьків, обманювати їх. Глузувати з калік.

9. Кривдити дівчинку, дівчину, жінку. Не любити і кривдити тварин.

11. Повчання великого князя

— В історії України був славний князь київський Володимир Мономах, який зробив багато великих і добрих справ. Він залишив «Повчання дітям», у якому навчає поважати старших, оберігати слабких та працювати на користь своєї держави. Прислухайся і ти, друже, до порад мудрої людини.

«Пам’ятайте, мудрих слід слухати, старшим коритися, з рівними і моло­дими дружити. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато...

Старших шануйте, як батька, а молодих, як братів... Не минайте ніколи людини, не привітавши її, і добре слово їй мовте... Що вмієте, того не забу­вайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, як батько мій (великий князь Ярослав Мудрий), дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших кра­їнах. Добро Своєю рукою сіючи, не лінуйтесь ні на що хороше, і хай не застане вас сонце в постелі».

— Які якості людини князь Володимир уважав найголовнішими? Яких правил спілкування слід дотримувати? Поясніть, як ви розумієте останнє ре­чення.

— Поміркуйте! Чому так кажуть: «Чого навчився, того за плечима не но­сити»?

12. Аналіз ситуацій

Ситуація 1

Хлопчик Дмитро відчинив двері у під’їзд, пропустив дівчинку Наталку, взяв у неї портфель. Почали підніматися сходинками: попереду Наталка, за нею Дмитро. Коли їх побачила сусідка, то сказала: «Який вихований хлопчик! Буде справжнім чоловіком».

Чому в сусідки склалося таке враження?

Ситуація 2

Уяви, що однокласник без дозволу взяв твої олівці. Розкажи, як ти вчиниш: поскаржишся вчителеві, кричатимеш на однокласника, плакатимеш, мовчки забереш олівці, ввічливо попросиш повернути чи почнеш погрожу­вати?

Ситуація 3

Повертаючись узимку зі школи, ми з подругою побачили на річці багато дітей. Річка замерзла. Біля берегів лід був товщим, по ньому всі ходили. А ми з Оленою забігли далі — і провалилися. Я перша вибралася з води і простяг­нула руку Олені. Але витягти її не змогла — важко. Думала: хто-небудь із хлопців поспішить на допомогу. Але вони спокійно стояли неподалік, деякі на­віть підсміювалися. Нарешті Олену витяг чоловік, що проходив неподалік.

— Дайте оцінку діям хлопців.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток цифрового інтелекту учителя: путівник по цифрових інструментах в ефективній організації і проведенні освітнього процесу»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн