Додаткові завдання до Урок 9. КОНСТРУЮВАННЯ З ПАПЕРУ. ЗМІЙКА

Опис документу:
Урок 9. КОНСТРУЮВАННЯ З ПАПЕРУ. ЗМІЙКА Мета: поглиблювати навички складання та виготовлення виробів з паперу; розвивати художньо-творчу уяву, оригінальне творче мислення, охайність у роботі; збагачувати духовний світ дітей.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ЯЛИНКА

(Новорічна казка)

По замороженому склу скреблися колючі сніжинки, наша кішка дрімала на диванчику, а бабуся починала свою казку. Вона попросила нас лише про одне, щоб не переказували цю історію кому заманеться. Тому в мене до вас велике прохання: якщо в останні кілька днів ви жодного разу не валялися в снігу, якщо ви не можете знайти на небі сузір’я Малої Ведмедиці, якщо ви не пам’ятаєте, як пахне молода ялинка,— не читайте далі. Адже деякі казки не можна прочитати, їх потрібно почути.

Отже, далеко чи близько, сьогодні або завтра, але в одному лісі з’явилася Ялинка. Зрозуміло, ялинки з’являлися в лісі постійно, але такої серед дерев не було ніколи: голка до голочки, гілка до гілочки, маківка струнка, стовбур прямий, коріння міцні, кора диво.

Від подиву ліс розступився, ялини, берези, сосни і клени всі із захопленням дивилися на молоду ялинку, яка з радістю тяглася до сонця. Ялинка привітно погойдувала гілками, струшували мініатюрними шишечками і, здавалося, була найщасливішою ялиною в лісі. Росла вона так швидко, що вже за кілька років розкинула гілки широко і просторо.

  • Ах, як же добре жити серед вас! — раділа Ялинка.

Молоді дерева погоджувалися з нею. Старі — мовчали. Вони знали, що в житті бувають усякі часи.

  • День добрий, Ялинко! — щебетали шинкарі, розшукуючи смачні шишки.

  • День добрий, зимові птахи! — відповідала Ялинка.

  • Набирайте насіннячок побільше,— вашим пташенятам треба швидко рости.

Ось так і минав один день за іншим, і все б добре, коли б не Холоднеча. Стара Холоднеча була нечастою гостею в цьому лісі, вона більше блукала північними краями. Але в особливі роки вона заходила і в тутешні місця. Не було для неї більшої радості, як заморозити якусь пташинку, замести снігом який-небудь будинок, застудити якусь річку. Кожен звір у лісі боявся її і ховався від Холоднечі де тільки було можливо.

Невідомо, що найшло на Холоднечу тієї зимою, але вона була особливо лютою. Ще на порозі лісу Холоднеча оголосила всім і кожному, щоб не сміли вкривати ні птахів, ні звірів, а хто її — Холоднечу — не слухатиме, той сам пропаде. Великий плач піднявся по

лісі, дерева боялися вкривати тварин і птахів. Дупла, гілки, коріння відмовлялися приймати тих, кого вони прихистили б в інші роки. Не варто ображатися на таку поведінку дерев. Звісно, вони злякалися, але один раз за все життя це дозволено кожному. Головне потім навчитися на цьому і не боятися більше ніколи.

Холоднеча йшла все далі й далі, забираючись у саме серце лісу. Ті, хто міг, ховалися у землі — землі нестрашна була Холоднеча, інші ховалися в снігу сніг дружив з Холоднечею і та його не помічала, ну а кому нікуди було податися — поспішали вперед, сподіваючись, що Холоднеча відстане. Але холод наступав по п’ятах.

Утомлені звірі й птахи просили у зустрічних дерев прихистити їх, заховати у своїх гілках або дуплах, але клени, берези, ялини та сосни сором’язливо відмовчувалися. І тихенько тремтіли від страху, коли повз них проходила Холоднеча, суворо зазираючи у потаємні їх куточки.

  • Привіт, звірі! Здрастуйте, пташинки! — привітала Ялинка змучених дорогою подорожніх.

  • — Що з вами трапилося і куди ви біжите?

  • Ти що, нічого не чула? — промовив утомлений їжачок.

  • За нами женеться Холоднеча.

  • Так що ж ви не сховаєтеся від неї?

Тут до розмови приєдналося сусіднє дерево.

  • Ялинко,— сказало воно.

  • — Нехай вони йдуть своєю дорогою. У нас — дерев — своя доля, у них — своя. Холоднеча заборонила давати їм дах сьогодні. Якщо тобі дороге твоє життя, не втручайся.

Звірі хотіли було пройти далі, але Ялинка зупинила їх.

  • Дорогі звірі, милі пташинки, мені, як і вам, дуже хочеться жити. Як і ви, я теж боюся Холоднечі і зовсім не хочу з нею воювати, але і кинути вас у мене не вийде. Ідіть до мене, сховайтеся у моїх гілочках. Чого варті пухнасті голки і розлогі гілки, якщо вони нікому ніколи не знадобляться? Якщо і судилося нам побачитися з Холоднечею, ми зустрінемося з нею всі разом!

Зраділи звірі, защебетали пташки, тяжко заскрипіли сусідні дерева та трохи відхилилися від Ялиночки.

Коли Холоднеча підійшла, вона побачила, що під Ялинкою, на її гілках, на її стовбурі сиділи ті, за ким вона гналася.

  • Ялинко,— просвистіла Холоднеча.

  • — Ти що, не чула мого указу?

  • Я не знала, що у лісу є господар,— відповіла Ялинка.

Я можу пробачити тобі твою норовистість, властиву молодим, якщо ти зараз же, негайно виженеш цю жалюгідну живність!

Нічого не відповіла Ялиночка, лише щільніше притиснула до себе переляканих звіряток. Загула Холоднеча, засвистіла, затріщала морозом, захурделила холодом. Не було на світі такої істоти, яка вистояла б перед нею. Але так багато було звірів, так щільно вони притискалися одне до одного, так міцно тримала оборону Ялинка, що Холоднеча нічого не змогла вдіяти з Ялинкою. Відступила крижана стара. Пішла, затамувавши смертельну образу.

А в лісі почалося свято! Звірі і птахи пробачили боязкі дерева, але головним героєм, звісно, була наша красуня Ялинка.

Зазвичай на цьому казки і завершуються, але у цієї історії — інший фінал.

Коли всі звірі розійшлися, коли всі птахи розлетілися, коли цей переможний день трохи забувся, повернулася Холоднеча. Вона прийшла тихо, прокрадалася непомітно, стелилася крадькома. Ярами, заметами, хащами і просіками дісталася вона місця своєї поразки. І сильним вітром, студеним вітром, лютим ураганом обрушилася на Ялиночку. Закричали дерева від страху, сховалася в снігу їх по- друга.

А коли сніжинки відійшли, коли у Холоднечі видихалася лють, коли зупинилася вона, перед усіма постала Ялинка. І не було на ній жодної хвоїнки, кожну Холоднеча пообривала і розвіяла по вітру.

Будеш знати, норовливий лісе, як мене Холоднечу — не слухати! Починається весна, але за рік я повернуся і з кожним поквитаюся!

Розгорнулася стара і зникла на півночі.

Крапельки сліз, що не застигають на морозі, закапали з Ялиночки, заплакали і інші дерева. Але хіба сльозами потрібно завершувати казку? Не забули про Ялиночку звірі, не забули й пташки. Їжачки, білочки, зайці і вовки, синиці та шишкарі, ворони і сороки — і малі, і великі вирушили в ліс. І кожен повернувся до Ялинки з безцінним даром. Кожну голочку знайшли і повернули на місце з поклоном.

І хто його знає, може й перестаралися звірі, але з того дня Ялинка стала ще гарнішою, і хвоїнок начебто додалося. Ну а Холоднеча? Її більше ніхто не боявся. Коли всі разом, коли немає одиноких, хіба може бути страшною якась Холоднеча? Нехай навіть і живе на півночі.

Таку казку розповіла мені бабуся під Новий рік. Не знаю, чи була ця історія насправді, але іноді мені здається, що зла Холоднеча все ж дряпається у моє вікно. Це буває в ті дні, коли мені ні з ким сидіти біля каміна...

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інтегрований курс «Мистецтво»: теоретико-прикладний аспект»
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.