Додаткові завдання до Урок 28. КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА НАРОДУ

Опис документу:
Урок 28. КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА НАРОДУ Мета: розширити уявлення учнів про культурну спадщину; розвивати пізнавальну активність; вчити виявляти в поведінці турботу про оточення, про довкілля, про істо¬ричну та культурну спадщину.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Турбота кожного про історичну та культурну спадщину

1. Розповідь учителя

— Символами можуть бути не тільки герб, прапор, гімн, рослини. Симво­лами можуть бути природні об’єкти — ріки, гори, озера, острови тощо; симво­лами можуть бути архітектурні споруди; предмети, пов’язані з історією та тра­диціями того чи іншого краю; символами можуть стати видатні люди країни.

— Що б ви віднесли до культурної спадщини?

Відповіді дітей записують на дошці: пам’ятки історії, творча спадщина та­лановитих людей — письменників, друкарів, архітекторів, майстрів образо-творчого і прикладного мистецтва, музикантів і композиторів, акторів театру і кіно.

Учитель узагальнює висловлені думки.

— Ми часто вживаємо слово культура. Воно увібрало в себе духовні і ма­теріальні надбання, створені народом протягом усієї історії. Самобутня націо-нальна культура українського народу є невід’ємною частиною світової куль­тури. Своїм корінням вона сягає в глибочінь минулого. Український народ як творець національної і співтворець світової культури за свою багатовікову іс­торію накопичив величезні духовні багатства. Про це насамперед свідчать численні пам’ятки, що збереглися від цивілізацій, які існували на території України. Всі вони є свідками духовного росту людини, її потягу до краси та вдосконалення.

До цієї скарбниці належать пам’ятки трипільської та скіфської культур, княжої доби, українського барокко, творча спадщина талановитих людей: письменників, друкарів, архітекторів, майстрів образотворчого і прикладного мистецтва, музикантів і композиторів, акторів театру і кіно. До культурної спадщини народу ми відносимо також пам’ятки історії, пам’ятки монумен­тального мистецтва, пам’ятки містобудування та архітектури, музеї.

Передусім — це Софійський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра в Києві, Олеський замок у Львівській області, Спаський собор, П’ятницька церква у Чернігові, Церква Різдва у Тернополі, аптека-музей у Львові, рези­денція митрополитів у Чернівцях тощо. У музеях збирають, вивчають, збе­рігають пам’ятки культури, різноманітні колекції, старовинні речі. Так, на­приклад, у природничому музеї Києва виставлено скелети давніх мамонтів, а у Львові є аптека-музей, де можна побачити і навіть купити лікувальні насто­янки за давніми рецептами. У музеї С. Корольова у Житомирі виставлено ра­кети, супутники.

У Конституції записано, що кожний громадянин повинен берегти куль­турну спадщину, не заподіювати їй шкоди, охороняти природні багат­ства. Закон України карає тих, хто знищує, руйнує або псує пам’ятки куль­тури та твори мистецтва. Ніхто не має права без дозволу держави розкопу­вати міста, давні кургани. Суворо карають тих, хто глумиться над могилами, пам’ятниками.

2. Виступи підготовлених учнів

Учні (по черзі)

1. Золоті ворота (демонстрування фотографій).

Свою столицю — Київ — князь Ярослав Мудрий прикрасив не гірше від найгарніших міст світу. Три кам’яні брами вели до міста. Найгарніша брама називалася Золоті ворота і була виготовлена з позолоченої міді. Ярослав Му­дрий зробив це для того, щоб усі чужоземці, мандрівними, друзі і вороги ба­чили, який багатий, гарний і могутній Київ.

2. Пам’ятник Богданові Хмельницькому (демонстрування фотографій).

На одному із живописних майданів у центрі Києва височить фігура верш­ника з булавою у руці. Це пам’ятник Богданові Хмельницькому. Він був укра­їнським полководцем, прагнув звільнити рідну землю від загарбників. Кияни його зустрічати радо і святкували перемогу там, де зараз стоїть пам’ятник.

3. Катерина Василівна Білокур (1990–1961) — український митець, майстер українського декоративного живопису. Народилася в с. Богданівка Яготин­ського району Київської області в сім’ї селянина. Грамоти навчилася са­мотужки. Була учасницею обласних, республіканських та зарубіжних ви­ставок. Сюжетами її творів є квіти, різноманітні плоди садів та городів, поля із золотим колоссям. Картини цієї художниці є в багатьох музеях України. (Розглядання та обговорення репродукцій картин.)

4. Іван Сидорович Їжакевич (1864–1962) народився у с. Вишнопіль Чер­каської області. Батьки його були селянами. Хлопчик рано відчув велику любов до мистецтва. У десятирічному віці він поїхав у Київ і вступив до іконописної школи. Учився Їжакевич старанно й успішно. Після школи він поїхав до Петербурга і в1884 році став вільним слухачем Академії мис­тецтв. І. Їжакевич — по-справжньому український художник. Протягом 75-річної діяльності він відображав у своїх творах життя українського на­роду. Серед його робіт чимало полотен, створених за мотивами творів Та­раса Шевченка. (Розглядання та обговорення репродукцій картин.)

5. Сім чудес України.

  • Оптимістична печера (Тернопільщина).

Одним з найбільш унікальних природних пам’яток України є найбільша печера Євразії — Оптимістична, яка знаходиться поблизу села Королівка Бор­щівського району Тернопільської області...

Печера Оптимістична була відкрита у 1966 році спелеологами львівського спелеоклубу «Циклоп», які вже протягом понад 40 років проводять її дослі­дження. За цей період спелеологами «Циклопу» пройдені і закартовані 216 км ходів, галерей і гротів печери, що робить її найдовшою печерою Старого Світу, найдовшою печерою світу в гіпсах та другою за протяжністю печерою на Землі (поступається лише вапняковій Мамонтовій печері у США).

Печера знаходиться в межах Придністровського карстового району Поділь­сько-Буковинської карстової області, у південній частині межиріччя Серет-Нічлава (ліві притоки Дністра).

Крім Оптимістичної, тут розташовані ще дві великі печери — Озерна (зав-довжки 120 км) і Вертеба (8 км).

Печера Оптимістична утворилася внаслідок розчинення підземними во­дами гіпсів неогенового віку (14 млн років). Вона являє собою складний за своєю будовою горизонтальний площинний лабіринт гротів, ходів і галерей різної форми і розміру, закладений у 20-метровому пласті темно-бурого (у верхній частині) і жовтувато-сірого (у нижній частині) гіпсу.

У межах лабіринту печери виділяють 10 районів, кожний з яких відріз­няється своїми особливостями (структура лабіринтової сітки, морфологія та розмір ходів і галерей). Дно ходів печери вкрите глиною або брилами гіпсу.

Найбільшим скарбом печери Оптимістична є вторинні мінеральні утво­рення, що протягом десятків тисяч років росли у підземних порожнинах. Дуже красиво виглядають скупчення невеликих білосніжних кристаликів гіпсу на тлі темно-бурих стін печери. І все це іскриться, міниться, перелива­ється у світлі ліхтарів.

З інших рідкісних форм слід згадати так званий «печерний сніг» — скуп­чення на дні ходів печери прозорих голчастих кристаликів гіпсу, які починали свій ріст у печерному повітрі, в краплях гідроаерозолю, а потім осідали на під­логу ходів, і там вже продовжували своє зростання. Такі скупчення нагадують снігові кучугури.

За своїми розмірами та морфологією печера Оптимістична, як і інші гіпсові печери-лабіринти Придністровського Поділля, не мають аналогів в інших регі­онах поширення гіпсових порід на Землі. Унікальність та краса печери приваб-лює туристів-спелеологів та вчених із багатьох країн світу.

  • Дністровський каньйон (Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл.).

Найцікавішою, наймальовничішою ділянкою Дністра є його відрізок у 250 км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча — Дністровський каньйон. Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів — меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового зна­чення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід.

Дністер бере початок у Бескидах біля підніжжя гори Розлуч на висоті 750 м. Загальна довжина ріки — 1362 км, площа водозабору — 72, 1 тис. км2. У межах Івано-Франківської області довжина р. Дністер — 200 км.

Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі та означає «бистра вода». Стародавні греки називали ріку Тіріс, а ще пізніше — Тірас. У римлян вона відома під назвою Данастріс, Данаструс. У турків — Турла. Дністер має 386 приток. У верхній частині (до міста Самбір) це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою, рівниною, і течія його сповіль­нюється. Ріка тут тече по плоскогір’ю в невисоких, порослих вербами гли­нистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. У районі с. Журавно підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам’янистим, течія посилюється. Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела.

На ріці Дністер гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Потоки в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись на живописні водоспади. Окремі частини скал нага­дують швейцарський сир, весь в дірках від виходів печер і гротів. На берегах ріки, в навколишніх селах зустрічаються пам’ятники культури різних на­родів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, па­лаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів для життя і відправи служб. Долина ріки була заселена людьми ще з давніх-давен.

Городенківський район, що лежить на території Дністровського каньйону, являє собою одну з найкрасивіших його ділянок, де долина річки має найбільш виражені риси каньйону. Тут знаходяться 26 населених пунктів, де була дослі­джена трипільська культура.

  • Мармурова печера (АР Крим).

Мармурова печера — унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей. Вона знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг. Ви­димий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму. Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита у 1987 році печера Мармурова. Вхід до неї зна­ходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона у блоці верхньоюр­ських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і біч­ного «Тигрового ходу». Величезних розмірів галереї натіканнями поділяються на окремі зали.

Для входу відвідувачів у печеру споруджено штучний 10-метровий тунель. Печера Мармурова зустрічає гостей Галереєю казок. Галерея пишно прикра­шена сталактитами, сталагмітами, натічними драпіровками. Чудово освіт­лений маршрут веде вглиб печери. Екскурсійна доріжка огинає химерні тво­ріння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв. Світло вириває з пітьми Слоненя та Мамонта, голову Господаря печери, Діда Мороза, Царівну-жабу... Важко повірити, що ці фігури створені протягом мільйонів років краплинами води, а не руками талановитого скульптора.

У галереї Тигровий хід склепіння печери опускається, і тут добре видно дзвіноподібні поглиблення, що були промиті напірними водами та згодом при­крашені сталактитами. Сюди веде зручний тунель у монолітній породі, що прокладено на місці виявленого вузького сифонового каналу. Живописні на­тічні колони розділяють галерею на окремі зали. На дні видно невеликі ванни з водою. Чудові натічні завіски, кам’яні водоспади, каскади гурових озер, «пе­черні перли», унікальна ніша «геліктитових квітів». З екскурсійної доріжки можна побачити дно колодязя, де на глибині 6 м було знайдено кістки печер­ного ведмедя.

Таємничою темрявою покрито залу Перебудови. Але темрява відступає в промінні прожекторів, і тоді приголомшують її розміри. Це одна із най­більших обладнаних зал світу: площа її 4 тис. кв. метрів, висота понад 20 м. Величезні кам’яні брили покривають дно. Східну стіну зали на висоту 6–8 ме­трів укрито білосніжним коралітовим килимом кам’яних квітів, протяжність якого близько 40 м. Унікальним є 7-метровий сталагміт, що лежить на боку і має назву «Башта, що впала». А поряд із гігантом — витончені крихкі мере­жива — гурові озерця, на дні яких знаходять так звані «печерні перли».

Чудовий вид відкривається з гребеня однієї з найбільших в Європі каль­цитових гребель. У центрі Палацової зали, частину якої видно з греблі, зна­ходяться грандіозні натічні колони «Король» і «Королева» із «свитою» — ста­лагмітами різних форм. Гурові озера прямують до Глиняної зали. Натікань у ньому небагато, але кожне — неповторюване. Тут і закінчується Головна га­лерея.

Нижня галерея є геолого-мінералогічним заповідником. Вузький хід пе­реходить у 12-метровий колодязь, що веде до зали Троянд — хаосу кам’яних брил, що покриті виблискуючими коралітами та сталагмітами. За нею — абсо­лютна гармонія зали Надій, потім Балконна, Люстрова, Обвальна та Руслова зали, зали Шоколадка та Геліктитова. Тут ходи розбігаються в різні боки. Далі дороги поки немає...

Дістатися печери Мармурової можна на легковому автомобілі, ав­тобусі, вертольоті або пішки. Для цього треба звернути на 17-му км траси Сімферополь — Ялта біля села Зарічне до дачного селища за селом Мармурове. Середня тривалість екскурсії Мармуровою печерою — 1 год.

  • Синевир (озеро, Закарпаття).

Найбільше озеро Закарпаття — Синевир, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря... Озеро Синевир справедливо вва­жають найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку «Синевир». Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має се­редню площу 4–5 гектарів, його середня глибина становить 8–10 м, макси­мальна — 22 м.

Існує легенда, згідно з якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пас­туха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа.

Насправді ж озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю пе­регородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються фо­рель озерна, райдужна та струмкова.

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140–160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва — Морське око.

На півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна компо­зиція «Синь і Вир» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич). Висота мо­нументу 13 м. Відображаючись у воді, він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання.

  • Світязь (озеро, Волинь).

Озеро Світязь — найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут дося­гають півтораметрової висоти...

Розташований Світязь неподалеку смт Шацьк, центру відновленого у 1993 році району. Входить до групи Шацьких озер. Озеро Світязь живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м’яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині.

Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже вздовж усієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напо­єним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задо­волення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льо­довика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі під­пирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглиби­лися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені стверджують, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження під­твердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на думку вчених, пов’язана з підняттям і опус­канням окремих тектонічних блоків.

Біля берегів, особливо в районі Гряди, Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко, і тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми. Озеро в переважній своїй більшості дуже глибоке.

  • Подільські Товтри (національний природний парк, Хмельниччина).

Товтри — це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структу­рами скелясті гряди є у Великоій Британії та США.

Товтри — це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої у межах парку сягає в середньому 400 м над рівнем моря.

Подільські Товтри відзначаються геологічною будовою, рідкісною і невла-стивою рівнинно-платформенним областям. У цьому сенсі вони являють собою сукупність викопних рифових споруд узбережжя бар’єрного характеру, що утворилися у мілководних міоценових морях. Поверхня рифової гряди, за­вдяки денудаційним процесам, загалом позбавлена молодших відкладень, і тому нерівності поверхні рифових споруд різко виділяються у рельєфі скелястими і карстовими формами земної поверхні, які мають надзвичайно мальов­ничий вигляд.

За своїми фізіографічними рисами об’єкт вирізняється високою ланд­шафтно-пейзажною оцінкою. У рельєфі Подільські Товтри виглядають як ске­ляста дугоподібна гряда, висота якої досягає 443 м. Окремі форми підніма­ються у вигляді витягнутого валу або окремих конусоподібних горбів, іноді мають форму морських атолів; найбільш поширеною формою є кряжі у вигляді витягнутих валів завширшки до 0,5 км.

Придністровська частина Подільських Товтр відрізняється деякими особ-ливостями: вона сильно і доволі густо розчленована глибокими каньйонопо­дібними долинами лівих притоків річки Дністер. Вивітрені та розмиті вап­няки, які відслонюються на схилах долин, утворюють екзотичні скелі різної форми — колони, стовпи, гігантські гриби або хаотичні нагромадження брил та валунів. На теренах об’єкту встановлено та експлуатується кілька джерел мінеральних вод різних типів, які мають лікувальні властивості.

Товтровий кряж багатий карстовими формами. Тут зрідка трапляються і печери, наприклад: Кармалюкова печера у с. Привороття, проте у кряжі пе­реважають дрібні карстові форми: тріщини, борозни, комірки, лійки, карри, які утворюють на головному кряжі Товтрового масиву іноді справжні карстові поля.

У межах парку росте майже 1700 видів рослин. Фауна налічує 55 видів ссавців, 214 — птахів, 10 — плазунів, 11 — земноводних та низку видів безхре­бетних тварин, які ще потребують детальних досліджень. Наявність на тери­торії парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів.

Велику цінність і значущість для рекреаційного господарства Національ­ного природного парку «Подільські Товтри» складає запас мінеральних вод.

Значну туристично-рекреаційну цінність складають лісові масиви. Тери­торію Парку можна використовувати з туристично-рекреаційною метою про­тягом усього року.

У відкопаній товщі порід, що складають Подільські Товтри, і порід, що за­лягають нижче, сформувалися горизонти підземних вод, що частково перетво­рилися на мінеральні води із цінними лікувальними властивостями. Унікальні карстові порожнини є доступними для спостереження і вивчення.

3. Розгадування кросворда «Культура»

1. Катерина... (Білокур).

2. Ярослав... (Мудрий).

3. Києво-Печерська... (лавра).

4. Аптека-музей у місті... (Львів).

5. Золоті... (ворота).

6. Краєзнавчий... (музей).

7. Софійський... (собор).

8. Головна вулиця Києва. (Хрещатик)

— Яке слово утворилося по вертикалі? (Культура)

4. Вікторина

1. Прізвище художниці — авторки картини «Буслики». (Приймаченко)

2. Прізвище художниці, що народилася в с. Богданівка Яготинського району. (Білокур)

3. Ім’я українського поета і художника Шевченка. (Тарас)

4. Прізвище художника, що народився на Черкащині. (Їжакевич)

5. Робота в парах

— Утворіть правильні вислови.

  • Культура — це...

  • Архітектура — це...

  • Образотворче мистецтво — це...

Довідка: мистецтво проектувати і будувати будинки; поклоніння світлу та любов до людини; твори, які створюють художники.

6. Творче завданням «Творець краси»

Учитель об’єднує дітей у групи та роздає їм по одній фотографії із зобра­женням собору, скульптури, картини тощо.

Кожна група має розповісти про те, що відчував і про що думав творець того або іншого витвору мистецтва під час своєї роботи над ним.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Психологічні особливості навчання вчителів у системі формальної і неформальної освіти»
Швень Ярослава Леонідівна
24 години
490 грн