Додаткові завдання до Урок 10. ВИТИНАНКА. ЗГИНАННЯ ТА ВИРІЗУВАННЯ ПАПЕРУ. «ГОЛУБ-ЯНГОЛ»

Опис документу:
Урок 10. ВИТИНАНКА. ЗГИНАННЯ ТА ВИРІЗУВАННЯ ПАПЕРУ. «ГОЛУБ-ЯНГОЛ» Мета: продовжити ознайомлення учнів з різними видами витинанок; удосконалювати навички роботи в техніці витинанки; виховувати акуратність, наполегливість, сумлінне ставлення до праці, дисциплінованість.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Цікаво знати!

Витинанка як вид народного декоративно-вжиткового мистецтва своїм корінням сягає сивої давнини. Ще у V ст. до н. е. кочові народи прикрашали свій побут ажурними візерунками зі шкіри, хутра, повсті.

У розвитку паперових витинанок певну роль відіграли настінні розписи. На Поділлі паперовий декор співіснував із мальованим, інколи доповнюючи його. Мотиви орнаменту і способи розташування їх у витинанках аналогічні стінним розписам. Селяни віддавали перевагу витинанкам, адже виготовляти їх легше і швидше, ніж розписи, простіше змінити під час наступної побілки хати. Виготовляли витинанки навесні перед святами, коли селяни білили і прикрашали житло. Подекуди змінювали витинанки напередодні Нового року. На стіну їх наклеювали молоком, щоб легко зняти під час наступної побілки.

Найдавніші українські витинанки, що дійшли до нас, походять з Прикарпаття і Західного Поділля. Збереженню їх сприяли етнографічні виставки, що наприкінці XIX — на початку XX ст. були дуже популярними, зокрема виставки у Тернополі (1887), у Львові (1894), в Бучачі (1995). Після них музейні збірки поповнилися витинанками. Велика колекція ажурних паперових прикрас початку XX ст. з Бучацького повіту потрапила до Львівського музею українського мистецтва.

Витинанки поділяють на три великі групи одинарні, складні та комбіновані. Раніше їх розвішували тільки на стінах сільської хати, а згодом вони були і над вікнами, і над дверима, і над портретами. У 60–70-ті роки дуже поширеними були фіранки і рушники, вирізані ножицями.

Майстри витинанки: Оксана Городинська, Марія Гоцуляк, Тетяна Мороховець, Людмила Сорочинська, Юрій Кафарський (м. Могилів-Подільський), Дмитро Власійчук (м. Хмільник), Наталя Гуляєва (с. Рахни-Лісові Шаргородського району), Лариса Шаран (с. Вінницькі Хутори Вінницького району), Людмила Філінська, Василь Слободянюк, Ліна Концевич (м. Вінниця), заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії ім. Катерини Білокур Віктор Наконечний (с. Клембівка Ямпіліського району).

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток особистості на всіх вікових етапах життя»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн