і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Добірка фольклорного матеріалу, в якому розкривається роль та значення сім’ї в житті людини

Добірка фольклорного матеріалу, в якому розкривається роль та значення сім’ї в житті людини

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Добірка фольклорного матеріалу,

в якому розкривається роль

та значення сім’ї в житті людини

Прислів'я та приказки про сім'ю та родинне життя

Про родину

o До свого роду — хоч через воду.

o Обідала не обідала, аби рід одвідала.

o По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.

o При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — нема й родини.

o Рід великий, а пообідать ніде.

o Свій як не заплаче, то скривиться, а чужий і не подивиться.

o Своїх багато, а як прийдеться топиться, то ні за кого ухопиться.

o Як до такого роду, то краще з моста в воду.

Про батьків та дітей

  • Багато няньок — дитина без носа.

  • Без роду, хоч з мосту та в воду.

  • Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу.

  • Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.

  • Восени і курчата курми будуть.

  • Все купиш, лише тата й мами — ні.

  • Всяка пташка своє гніздо знає.

  • Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

  • Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

  • Годуй сина для себе, а дочку — для людей.

  • Дитина до семи літ правду каже.

  • Діти — до часу, а онуки — до смерті.

  • Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.

  • Добрі діти доброго слова послухають,а лихі — й дрючка не бояться.

  • Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

  • З кривого дерева крива й тінь.

  • Земля без води мертва, людина без сім’ї – пустоцвіт.

  • Людина без братів і сестер – самотнє дерево.

  • Людина без сім’ї, що дерево без плодів.

  • Малі діти — малий клопіт; великі діти — великий клопіт.

  • Міцна сім’я – міцна держава.

  • Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.

  • Син мій, а розум у нього свій.

  • Чий корінь, того й плід.

  • Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

  • Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

  • Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.

  • Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

  • Яка сім’я – такий і я.

  • Яке волокно, таке й полотно.

  • Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.

  • Яке зіллячко, таке й сім'ячко.

  • Яке коріння — таке й насіння.

  • Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

  • Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

  • Які мамка й татко, таке й дитятко.

Вірші про сім'ю

ВІРШІ ПРО СІМ'Ю

Сім'я-це слово нам багато чого скаже.
Сім'я нам з народження у шлях життя покаже.
І кожен,якою б з нею не був момент,
Волшебней,рідніше моментів і немає.
Сім'я з нами поруч завжди і скрізь,
Вона багато значить в кожній долі.

РОДИНА 
М. Тахистова

Мені бабуся казку розкаже,
І зробить солодкий пиріг,
І дасть мені трошечки пряжі,
Щоб з кішкою побігати я міг!

А дід мені подарує рубанок,
Цвяхів принесе, молоток,
І буде готовий спозаранок
Шпаківня у нас і совок!

А тато візьме на рибалку,
Розповість про лісових травах...
Ми поруч, трохи перевальцем
підемо повз ялин грибних.

Грибів наберемо на узліссі,
Вигадливий корінь знайдемо,
В забутій лісничої хатинці
Ми чаю з малиною поп'ємо...

А мама, схиляючись над ліжечком,
Спокійну пісню заспіває,
Навшпиньки вийде крадькома
І добрі сни покличе!

А у вікна вривається вітер,
Я думаю, довго не сплю:
Ну чим мені на це відповісти?
Я просто їх дуже люблю!

ВІРШІ ПРО СІМ'Ю

Сім'я - це щастя, любов і удача, 
Сім'я - це влітку поїздки на дачу. 
Сім'я - це свято, сімейні дати,
Подарунки, покупки, приємні витрати. 
Народження дітей, перший крок, перший лепет, 
Мрії про хороше, хвилювання і трепет. 
Сім'я - це праця, один про одного турбота, 
Сім'я - це багато домашньої роботи. 
Сім'я - це важливо! 
Сім'я - це складно! 
Але щасливо жити одному неможливо!
Завжди будьте разом, любов бережіть, 
Образи і сварки женіть подалі, 
Хочу, щоб про нас говорили друзі: 
Яка гарна Ваша родина!

Забавлянки, чучикалки і пестушки про сім'ю

ЛАДКИ, ЛАДУСІ
Ладки, ладусі, схожий (схожа) на татусю!
Де тато?— На роботі там, там... 
Будує хату сам, сам, сам...
Ладки, ладусі, схожий (схожа) матусю!
Де мама?— Вдома там, там, там...
Кашу варить нам, нам, нам...
Каша смачненька,
Маруся маленька!

НАЛОВИЛА БАБА ЩУК
Чук чук чук, чук!
Наловила баба щук.
Роздивилась в казані- 
То не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Наловив дідуньо щук.
Роздививсь у казані —
Знов не щуки, а лини! 
Чук, чук, чук, чук! 
Обійдемось і без щук. 
А линки, а линки 

ГОРЩИК
В мами є великий горщик, 
Мама в ньому варить борщик, 
І такий смачний той борщик, 
Що ми ладні з'їсти горщик.


ІДЕ, ІДЕ ДІД, ДІД
Іде, іде дід, дід,
Несе, несе міх, міх. 
Оттакий дідище,
Оттакий страшище! 
Оттакий ногатий, 
Оттакий рукатий, 
Оттакий вусатий, 
Такий бородатий! 
Оттакий дідище, 
Оттакий страшище! — 
А я не боюсь!

ЧОБІТОК
Куй, куй, чобіток,

Подай, бабо, молоток.

Не подаси молотка,

Не підкую чобітка,

Молоток срiбленький,

Чобіток золотенький.

ЛАДКИ, ЛАДУСІ
Ладунки, ладусі!

А де були?

у бабусі.

А що їли?

Кашку.

А що пили?

Бражку.

А що на закуску?

Хліб та капустку.

СОРОКА-ВОРОНА
Сорока-ворона. Діткам кашку варила.

На припічку сиділа. Пiдiть, дітки, по водицю!

І цьому дам, i цьому дам,

А цьому не дам:

Biн дров не рубав,

В хату не носив, печі не топив,

Води не носив, дiжi не місив,

Каші не варив, хліба не ліпив,

В піч сажав, кашу доїдав.


Зразки народної та літературно художньої творчості, в яких описується краса материнстваПрислів'я та приказки про матір

  • Дитина плаче, а матері боляче.

  • Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

  • Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

  • Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.

  • Мати б'є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.

  • Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

  • Матір ні купити, ні заслужити.

  • Мене мати цілий вік дурила: Казала «битиму», та й не била.

  • На світі знайдеш усе, крім рідної матері.

  • На сонці тепло, а біля матері добре.

  • Нема того краму, щоб купити маму.

  • Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.

  • Одна мати вірна порада.

  • Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.

  • Сліпе щеня і те до матері лізе.

  • У дитини заболить пальчик, у матері — серце.

  • У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

Вірші про маму

МАМА
В. Гринько

Ще в колисці немовля
Слово "мама" вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамонька, мамуся! -
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

Є У МАТЕРІ ДИТЯТКО
У слона є слоненятко,
А у матері - дитятко.
Є у кішки кошенята,
У собачки є щенята.
У сороки - сорочата,
А у курочки - курчата.
І у качки є качата,
У зайчихи є зайчата.
У кожної мами
є дітки маленькі:
Вухасті, пухнасті,
Колючі й гладенькі.
Матусі діток своїх люблять,
Навчають, годують, голублять.
Так і ведеться здавна на землі -
Матусі потрібні усій дітворі.

ПОДАРУНОК МАМІ
М. Пономаренко

Я гілочку мімози
Поставлю на вікні,
І квіточки жовтенькі
Всміхаються мені!

Велика таємниця
Існує поміж нами:
Цю гілочку мімози
Я подарую мамі.

ГАРНЕ СЛОВО
К. Перелісна

Мама! Мама! - гарне слово,
Тільки скажеш - все готово
"Мамо, кашки!" - кашка є.
"Мамо, чаю!" - вже наллє.
"Мамо, спатки!" - вже роззутий,
І у ліжку, і укритий.
"Мамо, ніжку зав'яжи",
"Мамо, казку розкажи!"
Мама! Мама! - гарне слово!
Тільки скажеш - все готово!

 

 

НАЙРІДНІША
Л. Голота

Хто розкаже мені казку,
Хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!
Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить, ніжно любить,
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!

СОНЕЧКОВА МАМА
А. Костецький

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю...
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?

 

Прислів’я про сім’ю Вся родина разом, так і душа на місці. Сімейна злагода всього дорожче. У Недружна родині добра не буває. У рідній сім’ї і каша гущі. У сім’ї дружать – живуть не тужать. У родині розлад, так і вдома не радий. Сімейний горщик завжди кипить. Сім’я сильна, коли над нею дах один. Прислів’я та приказки про батьків Діточок виховати – не курочок перерахувати. Дітки маленьки – поїсти не дадуть, дітки великі – пожити не дадуть. Дітки – радість, дітки ж і горе. Живі батьки – почитай, померли – поминай. Без матки бджілки – пропащі дітки. Без батька – полсіроти, а без матері і вся сирота. Без придивіться одні тільки мурашки плодяться. Буває добра вівця і від безпутного батька. Мати високо замахується, та не боляче б’є, мачуха низько замахується, та боляче б’є. Мати годує дітей, як земля людей. Мати праведна – огорожа каменна. Дітки гарні – батька-матері вінець; худі – батька-матері кінець. Будинок з дітьми – базар, без дітей – могила. Дочками красуються, синами в пошані живуть. І ворона вороненят хвалить. І змія своїх дітей не їсть. І від доброго батька народиться скажена вівця. Прислiв’я про сім’ю і родину Який батько, такі і діти. Яка матка, такі і дітки. Яке насіння, таке і плем’я. Яке дерево, такий і клин; який бацька, такий і син. Кобилка – брик, і лоша – брик. Кому народити, тому і годувати. Яка рука по голівці гладить, та і за чуприну тягне. Хто без призору в колисці, той весь вік не при ділі. Хто дітям потурає, той потім сльозу проливає. Хто батьків шанує, той навіки не гине. Куди матінка, туди і дитятко. Ломи дерево, поки молодо. Маленькі діти – руки болять, великі діти – серце. Маленькі дітки – маленькі біди, а виростуть великі – великі будуть. Мед солодкий, а дитина ще солодше. Прислівя та приказки про сімю На світі все знайдеш, крім батька і матері. Не той батько-мати, хто народив, а той, хтовигодував да добра навчив. Від лося – лосенята, від свині – поросята. Від того хлопець з коня звалився, що батько криво посадив. Батька й матері на все життя не вистачить. Птахи в гнізді до осені, діти в сім’ї до віку. Дитина – що віск: що хочеш, те й ліпи. Батьки працелюбні, і діти не ледачі. Син мій, а розум у нього свій. Умів дитя народити, умій і навчити. У семи няньок дитя без ока. Вчи дитя, поки поперек лавки лежить, а як уздовж лавки ляже, тоді пізно вчити. Чим би дитя не тішилося, аби не плакало. Яблуко від яблуні недалеко падає.

________________

Прислів'я та приказки про сім'ю та родинне життя

Про родину

  • Близька рідня — на одному сонці онучі сушили.

  • Василь бабі сестра у перших.

  • Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна Одарка.

  • До свого роду — хоч через воду.

  • Його мати моїй матері двоюрідна Параска.

  • Ми родичі: ваші собаки їли, а наші на ваших через тин гавкали.

  • Обідала не обідала, аби рід одвідала.

  • По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.

  • Поки баби, поти й ради.

  • Поки діда, поти й хліба.

  • При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — нема й родини.

  • Рід великий, а пообідать ніде.

  • Рідня — серед дня, а як сонце сховається, то й не родичається.

  • Свій хоч не заплаче, то скривиться, хоть не скривиться, то не висміє.

  • Свій як не заплаче, то скривиться, а чужий і не подивиться.

  • Своїх багато, а як прийдеться топиться, то ні за кого ухопиться.

  • Такий родич, як чорт козі дядько.

  • У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько та мати, та їхні три брати.

  • Хату руки держать.

  • Як до такого роду, то краще з моста в воду.

Про чоловіка та дружину

  • Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.

  • Бачать очі ревниві дальше, як орлині.

  • Без хазяїна двір, а без хазяйки хата, плаче.

  • Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову.

  • Бритви й жінки не позичай нікому.

  • В приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу — «дядина».

  • В сім'ї не без виродка.

  • Гроші, молода жінка і бистрі коні — то смерть.

  • Дім держиться не на землі, а на жінці.

  • Добрий чоловік жінці ліпший від матері.

  • Живуть між собою, як риба з водою.

  • Жінка дає більше, як обіцяє, чоловік обіцяє більше, ніж дає.

  • Жінка для совіту, теща для привіту,матінка рідна краща всього світу.

  • Жінка за три угли хату держить, а чоловік за один.

  • Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.

  • Жіноча робота ніколи не лягає спати.

  • За доброго мужа жона, як ружа, а за лихого — драба, за рік, за два — баба.

  • І в лиху годину не кидай дружину.

  • Красна пава пір'ям, а жінка чоловіком.

  • Краще жінка сварлива, ніж дурна.

  • На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним жити легко.

  • На чужих жінок не задивляйся, а за своєю подивись.

  • Найлучча спілка — чоловік і жінка!

  • Нащо й гроші, коли чоловік хороший.

  • Нащо й ліпший клад, коли в сім'ї лад

  • Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.

  • Не та щаслива, що в батька щаслива, а що в чоловіка.

  • Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.

  • Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині — димом.

  • Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині димом.

  • Парочка — Мартин та Одарочка!

  • При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — немає й родини.

  • Сметана на голові устоялась би — такий тихий.

  • У лихої свекрухи і ззаду очі.

  • У поганого та недоброго чоловіка жінка завжди нерозумна.

  • Чоловік погрішив, так в людях гріх, а жінка погрішила — додому принесла.

  • Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.

  • Чужа жінка — лебідонька, а своя — полин гіркий.

  • Як дід до баби, так баба до діда.

  • Як люба дружина, то люба й в ряднині.

  • Яке дибало, таке й здибало.

  • Які коні, такий віз, який їхав, таку й віз.

Про батьків та дітей

  • Багато няньок — дитина без носа.

  • Від лося — лосята, а від свині — поросята.

  • Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.

  • Восени і курчата курми будуть.

  • Все купиш, лише тата й мами — ні.

  • Всяка пташка своє гніздо знає.

  • Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

  • Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

  • Годуй сина для себе, а дочку — для людей.

  • Де птахи гніздяться, там видно пташенят.

  • Де старі вівці, там і ягнята.

  • Дитина до семи літ правду каже.

  • Діти — до часу, а онуки — до смерті.

  • Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати!

  • Добра то дитина: коли спить, то не плаче.

  • Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.

  • Добрі діти доброго слова послухають,а лихі — й дрючка не бояться.

  • Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

  • З кривого дерева крива й тінь.

  • Малі діти — малий клопіт; великі діти — великий клопіт.

  • Малі діти не дають спати, а великі — дихати.

  • Не вмів слухать батька, слухай собачої шкури.

  • Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями.

  • Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.

  • Син мій, а розум у нього свій.

  • Чий корінь, того й плід.

  • Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

  • Чужий син дурний — сміх, а свій син нерозумний — плач.

  • Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

  • Шануй батька-матір, будеш довголітен на землі.

  • Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.

  • Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

  • Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.

  • Яка мама — така сама.

  • Яке волокно, таке й полотно.

  • Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.

  • Яке зіллячко, таке й сім'ячко.

  • Яке коріння — таке й насіння.

  • Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

  • Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

  • Які мамка й татко, таке й дитятко.

  • Які самі, такі й сини.

Про матір

  • Дитина плаче, а матері боляче.

  • Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоре розтане.

  • Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

  • Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.

  • Мати б'є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.

  • Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

  • Матір ні купити, ні заслужити.

  • Мене мати цілий вік дурила: Казала «битиму», та й не била.

  • На світі знайдеш усе, крім рідної матері.

  • На сонці тепло, а біля матері добре.

  • Нема того краму, щоб купити маму.

  • Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.

  • Одна мати вірна порада.

  • Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.

  • Сліпе щеня і те до матері лізе.

  • У дитини заболить пальчик, у матері — серце.

  • У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

  • У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

Про те, як бути без рідні

  • Вдовець — дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

  • Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.

  • Де одинець — хазяйству кінець, де сім — щастя всім.

  • Зимнє тепло, як мачушине добро, як мачушине добро.

  • Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.

  • Моя хата — мандрівочка, моя сестриця — в криниці водиця, мої перини — степові травини.

  • Не то сирота, що роду нема, а то сирота, що долі не має.

  • Нема батька — півсироти, нема матері — сирота повна.

  • Ніхто не бачить, як сирота плаче.

_____________________________________

«Земля без води мертва, людина без сім’ї – пустоцвіт»

«Людина без братів і сестер – самотнє дерево»

«Людина без сім’ї, що дерево без плодів»

«Без роду, хоч з мосту та в воду»

«Ти можеш не знати своїх батьків, але твоя сім’я існує незалежно від твого знання або незнання. Ти можеш віддалитися від родичів, порвати з ними всякі стосунки, але ти не вправі стверджувати, що цих родичів у тебе немає» (Діана Сеттерфілд «Тринадцята казка»)

«Міцна сім’я – міцна держава»

«Яка сім’я – такий і я»

«Родичі хоч і сваряться, та одне одного не цураються»

«Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько»

«Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу»

 Про дужу, міцну родину, у якій підтримують один одного, родинне вогнище, гніздо, до якого завжди хочеться повертатись складено багато народних прислів’їв та приказок:

«У нашому роду нема переводу»

«Сім’я міцна – горе плаче!»

«На печі завжди червоне літо» – вдома завжди тепло й затишно.

«Рідні пенати» – застарілий вислів, що означає рідний дім, домашнє вогнище.

«До свого роду хоч через воду»

«Як мати рідненька, то й сорочка біленька»

«Не ясла до коней ходять, а коні до ясел»

«Всяка пташка своє гніздо знає»

«Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!»

«Своя хата не ворог, коли прийдеш, то прийме»

«Наш рід добрий на плід»

«Любов до Батьківщини починається з родини» (Ф.Бекон)

«У родині буває всяке, трапляється і щастя» (Борис Трушкін)

Ще змалку нас учили наші батьки, а їх – наші бабусі і дідусі:

«Оцей пальчик – мій дідусь,

Оцей – моя бабуся,

Оцей пальчик – мій татусь,

Оцей – моя матуся,

А цей пальчик – оце я!

А це вся моя рідня!»

ВІРШІ про МАМУ

МАМА
В. Гринько

Ще в колисці немовля
Слово "мама" вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамонька, мамуся! -
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

 

Є У МАТЕРІ ДИТЯТКО
У слона є слоненятко,
А у матері - дитятко.
Є у кішки кошенята,
У собачки є щенята.
У сороки - сорочата,
А у курочки - курчата.
І у качки є качата,
У зайчихи є зайчата.
У кожної мами
є дітки маленькі:
Вухасті, пухнасті,
Колючі й гладенькі.
Матусі діток своїх люблять,
Навчають, годують, голублять.
Так і ведеться здавна на землі -
Матусі потрібні усій дітворі.

 

 

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ МАМИ
А Костецький

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..

 

 

ПОДАРУНОК МАМІ
М. Пономаренко

Я гілочку мімози
Поставлю на вікні,
І квіточки жовтенькі
Всміхаються мені!

Велика таємниця
Існує поміж нами:
Цю гілочку мімози
Я подарую мамі.

 

 

ГАРНЕ СЛОВО
К. Перелісна

Мама! Мама! - гарне слово,
Тільки скажеш - все готово
"Мамо, кашки!" - кашка є.
"Мамо, чаю!" - вже наллє.
"Мамо, спатки!" - вже роззутий,
І у ліжку, і укритий.
"Мамо, ніжку зав'яжи",
"Мамо, казку розкажи!"
Мама! Мама! - гарне слово!
Тільки скажеш - все готово!

 

 

НАЙРІДНІША
Л. Голота

Хто розкаже мені казку,
Хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!
Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить, ніжно любить,
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!

 

 

ДЕ ЖИВЕ ЛІТО
А. Костецький

У павука хатинка -
Тоненька павутинка.
У коника веселого
Між травами оселя.
У ластівки швидкої -
Під нашим підвіконням.
А тепле ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,
Живе в очах у мами.

 

 

МАМА
Є. Гуменко

Не за синіми морями,
Не в далекій далині -
Тут, удома, біля мами,
Світить сонечко мені.

До грудей мене пригорне,
Поцілує у чоло,
Щось тихенько прошепоче,
І біди як не було.

 

 

СОНЕЧКОВА МАМА
А. Костецький

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю...
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?

 

 

КОХАНА НЕНЬКА
Дарунків, золота не маємо,
Щоб до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаємо,
Що доки тільки будемо жити,
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненько.

 

 

МИЛІ НАШІ
Милі наші бабусі, матусі,
Ми вам шану складаєм
І признатися мусим,
Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили,
Нам життя дарували
Ібезмежно любили,
Від біди захищали.

Тож сьогодні ми хочемо
Вам спасибі сказати
За недоспані очі,
За тривоги багато.

Що може бути сім'ї дорожче?

Що може бути сім'ї дорожче?
Теплом зустрічає отчий дім, 
Тут тебе чекають завжди з любов'ю,
І проводжають у путь з добром!

Батько і мати, і діти дружно
Сидять за святковим столом, 
І разом їм зовсім не нудно,
А цікаво вп'ятьох. 

Малюк для старших як улюбленець,
Батьки - у всьому мудрей, 
Улюблений тато - один, годувальник,
А мама ближче всіх, ріднею.

Любіть! І цінуєте щастя!
Воно народжується в сім'ї, 
Що може бути її дорожче
На цій казковій землі

Вірші про сім'ю

Неділя - от везіння! 
Неділі так потрібні!
Тому що в неділю
Мама робить млинці. 
Тато до чашки чаю миє. 
Витираємо їх удвох, 
А потім ми всією сім'єю 
Чай з млинцями довго п'ємо. 
А у вікно ллється пісня, 
Я і сам готовий заспівати, 
Добре, коли ми разом,
Навіть якщо немає млинців.

Вірші про сім'ю

Сім'я-це слово нам багато чого скаже.
Сім'я нам з народження у шлях життя покаже.
І кожен,якою б з нею не був момент,
Волшебней,рідніше моментів і немає.
Сім'я з нами поруч завжди і скрізь,
Вона багато значить в кожній долі.

"Вдома" Агнія Барто

На вулиці дощ безперервний,
А вдома тепло і світло.
І можна на бурі зливи
Спокійно дивитися крізь скло.

Тут можна сховатися від спеки,
Врятуватися від морозного дня.
Гарне місце рідне -
Додому так і тягне мене.

Хто грає?
А. Шибаєв

І сонце грає (променями на річці),
І кішка грає (клубком на ганочку),

І Женя грає (є лялька у Жені), 
І мама грає (в театрі на сцені), 

І тато грає (на мідній трубі)
І дідусь (з онуком грає в хаті). 

А бабуся онука пелюшки пере. 
Бабуся в прання, напевно, грає?

Вірші про сім'ю
О. Бундур

Мама дивиться на тата,
Посміхається,
Тато на маму дивиться,
Посміхається, 
А самий день будній, 
Не неділю, 
І за віконцем - не сонце, 
А завірюха, 
Просто таке в них
Настрій, 
Просто вони 
Дуже люблять один одного. 
Від цієї любові 
І легко, і світло.
Мені з татом і мамою 
Так пощастило!

Бабуся і дідусь 

Треба бабусю любити, 
Треба з дідусем дружити. 
Тільки разом всією сім'єю 
Можна довго нам прожити. 

З ними можна пограти, 
Чи книжку почитати, 
І від них, коли захочеш, 
Можна дізнатися нове. 

Родина 
М. Тахистова

Мені бабуся казку розкаже,
І зробить солодкий пиріг,
І дасть мені трошечки пряжі,
Щоб з кішкою побігати я міг!

А дід мені подарує рубанок,
Цвяхів принесе, молоток,
І буде готовий спозаранок
Шпаківня у нас і совок!

А тато візьме на рибалку,
Розповість про лісових травах...
Ми поруч, трохи перевальцем
підемо повз ялин грибних.

Грибів наберемо на узліссі,
Вигадливий корінь знайдемо,
В забутій лісничої хатинці
Ми чаю з малиною поп'ємо...

А мама, схиляючись над ліжечком,
Спокійну пісню заспіває,
Навшпиньки вийде крадькома
І добрі сни покличе!

А у вікна вривається вітер,
Я думаю, довго не сплю:
Ну чим мені на це відповісти?
Я просто їх дуже люблю!

Добре
М. Тахистова

Добре, щоб вдома чекали,
На дзвінок поспішали до дверей,
Відкривали, цілували,
Зігрівали руки, вірно?

Добре, щоб за чаєм
З пирогами і варенням
Відсунулися сумі
Розмовою добрим, вірно?

Добре, щоб на світі
Пахло снігом, сонцем, вербою,
Щоб всюди знали діти,
Що війни не буде, вірно?

Добре, щоб нас любили,
Як пролісок люблять перший,
І тоді, тоді будь-які
Не страшні на біди, вірно?! 

Його сім'я
Агнія Барто 

У Вови двійку з мінусом - 
Нечувана річ! 

Він у дошки не рушив. 
Не взяв він в руки крейди! 
Стояв він ніби кам'яний: 
Він стояв, як статуя. 

- Ну як ти складеш іспити? 
Хвилюється вожата. - 

Твою сім'ю, батька і матір,
Боги там присутні На дорікати 
Директор особисто! 

У нас добрих двадцять п'ять 
І три сім'ї відмінних, 

Але поки твоєю сім'єю 
Директор незадоволений: 
Вона ростити учня 
Не допомагає школі. 

- Ну при чому моя сім'я? - 
Він каже зітхаючи. - 
Отримую двійки я - 
І раптом сім'я погана! 

Закиди він переніс,
Не показав би увазі, 
Але про сім'ї йде питання - 
Сім'ю не дасть в образу! 

Будуть маму дорікати: 
«У нас добрих двадцять п'ять 
І три сім'ї відмінних, 
А ви одна - погана мати!» - 
Директор скаже особисто. 

Сумно Вова дивиться вдалину, 
Ліг на серце камінь: 
Стало маму дуже шкода... 
Ні, він здасть іспит! 

Скаже мамі: «Не сумуй, 
На мене сподівайся! 
Нас повинні перевести 
Гарне сімейство!»

Родина 
М. Шварц 

Сім'я - дивне слівце,
Хоча не іноземне.
- Як слово вийшло,
Не ясно нам зовсім.
Ну, «Я» - ми розуміємо,
А чому сім?

Не треба думати і гадати,
А треба просто порахувати:
Два дідусі,
Дві бабусі,
Плюс тато, мама, я.
Склали? Виходить сім осіб,
Сім «Я»!

- А якщо є собака?
Виходить вісім «Я»?
- Ні, якщо є собака,
Виходить У! - сім'я.

Родина 
Ст. Дробиз

Мені дуже важливо,
Мені дуже треба,
Щоб вся сім'я
Збиралася за вечерею!
Викладе дід,
Що дізнався з газет,
Бабуся ж,
Поправляючи окуляри,
Що засушила
Шавлії пучки...
Тато і мама -
Про важливій роботі,
Брат - про рибалку, Футбол, поході..
. І про контрольну
Сьогоднішньої я...
За вікнами вечір,
А в будинку - СІМ'Я!

Дитячі вірші про сім'ю

У мене є сім'я -
Мама, тато, брат і я.
Краще за всіх ми живемо,
Пісні голосно ми співаємо.
Нікому не дозволю
Ображати свою сім'ю.
Хай завжди живе сім'я -
Мама, тато, брат і я.

Вірші про сім'ю

Дорослі! Якщо сумуйте,
Кішки шкребуть на душі -
Дитинство в аптеці запитайте:
В крапельках або драже.

Пару кольорових вітамінок,
Крапельок з цукром пятъ -
І босоніж без черевик
Прямо по калюжах гуляти.

У ваших очах відіб'ється
Небо такий синяви...
Сонцем, травичкою і птицею
Ніби станете ви.

Вірші про сім'ю

Сім'я - це щастя, любов і удача, 
Сім'я - це влітку поїздки на дачу. 
Сім'я - це свято, сімейні дати,
Подарунки, покупки, приємні витрати. 
Народження дітей, перший крок, перший лепет, 
Мрії про хороше, хвилювання і трепет. 
Сім'я - це праця, один про одного турбота, 
Сім'я - це багато домашньої роботи. 
Сім'я - це важливо! 
Сім'я - це складно! 
Але щасливо жити одному неможливо!
Завжди будьте разом, любов бережіть, 
Образи і сварки женіть подалі, 
Хочу, щоб про нас говорили друзі: 
Яка гарна Ваша родина!

Вірші про сім'ю

Що може бути сім'ї дорожче? 
Теплом зустрічає отчий дім, 
Тут тебе чекають завжди з любов'ю, 
І проводжають у путь з добром! 

Батько і мати, і діти дружно 
Сидять за святковим столом, 
І разом їм зовсім не нудно, 
А цікаво вп'ятьох. 

Малюк для старших як улюбленець, 
Батьки - у всьому мудрей, 
Улюблений тато - один, годувальник, 
А мама ближче всіх, ріднею.

Мій будинок 
М. Тахистова

Шпаки живуть в шпаківні,
Окуляри живуть в окулярнику,
Лисиця живе у своїй норі,
Живуть дерева на горі...
І в мене є теж будинок,
Він найкращий:
Мама в ньому!

Тата з мамою березі

Папа скаржиться: 
- Щось 
Втомлюються від роботи... 
Мама теж: 
- Стомлююсь, 
На ногах ледве стою... 
Я беру у тата віник - 
Адже Я теж не нероба, 
Після вечері посуд 
Сам помию, не забуду, - 
Тата з мамою березі, Я сильний, 
Я зможу!

А сім'я - це все 
В. Яворівська

А сім'я - це будинок,
Це двоє і третій,
І, бути може, четвертий,
І п'ятий потім.
Це теплі рядки
В бажаному конверті,
Якщо махає розлука
Сумним крилом.

А сім'я - це світло,
Що незримо і щедро
Осяває все життя
І супроводжує нас.
Це - творчість,
Де ні останніх, ні перше,
Де і радість, і горе -
Завжди навпіл.

А сім'я - це все.
Без неї холоне
Одинока думка,
Самотня життя.
Нічого не буває
На світі рідніше,
Нічого, як не думай
І як ні храбрись...

Як з'явилося слово «сім'я»? 

Колись про нього не чула земля.
Але Єві сказав перед весіллям Адам:
Зараз я тобі сім питань задам:
Хто діток народить мені, богине моя?
І Єва тихенько відповіла: «Я».
Хто плаття зшиє, випере білизну.
Мене приголубить, прикрасить житло?
Відповідай на питання подруга моя..?
- «Я, я, я» - мовила Єва - «Я».
Сказала вона знаменитих сім «Я».
І так на землі з'явилася сім'я.

Будинок 
Е. Куменко

Будинок, як відомо всім давно, -
Це не стіни, не вікно,
Це не стільці зі столом:
Це не будинок.

Будинок - це те, куди готовий
Ти повертатися знову і знову,
Лютим, добрим, ніжним, злим,
Ледве живим.

Дім - це там, де вас зрозуміють,
Там, де сподіваються і чекають,
Де ти забудеш про погане, -
Це твій будинок.

Казочка 
О. Бундур

Мама зустріла папу -
Це казочки початок.

Народила для папи сина -
Це буде середина.

Ні щасливішими батька!
Немає у казочки кінця!

Родинне дерево 
Р. Дядькова

Чудесне дерево є у мене.
Воно мені - родина,
І воно мені - рідня.
На цьому дереві
До старечих років
Гніздився мій прадід,
А також мій дід.
Мій тато
На ньому навчився злітати
І зміг справжнє птицею стати!
І, як в колисці,
Зі мною
До ранку
На цьому дереві
Гойдалися вітру.
А листя бемкали,
Як бубонці,
Коли у мене
З'явилися пташенята...

Велика сім'я

У мене сім'я велика.
Дуже дружна така.
Мама, тато, Оля, я-
Ось і вся моя сім'я.

Немає не вся.еще бабуся
І беззубий дід-дідусь.
Кучерявий пес Тимон.
Недолугий брат Антон.

А ще сусідка Свєтка
Малолітня кокетка.
Та й тітка з Ростова
Хату всю зайняти готова.

Затишок О. Бундур

Що таке затишок,
Так заповнив будинок? -
Це коли співають
Пісеньку перед сном.

Що таке затишок? -
Це пиріг, молоко,
Це коли встають
Радісно і легко.
Що таке затишок? -
Це розсіяне світло,
Це коли втомлюються.
Якщо кого немає.

Що таке затишок? -
Це коли сім'я,
Це коли живуть
Тато, мама і я.

Полювання заборонене 
М. Шварц

Нагадую вам, друзі,
А раптом не чув хтось,
Відтепер на батьків
Заборонено полювання!
І під ліжком затаясь,
І за кутом буфету, Не можна тепер у батьків
Стріляти з пістолета!
Заборонено підстерігати
На кухні і у вітальні,
Коли вони на водопій
Ідуть стежкою довгою.
Перевірте, чи ваша доброта
Ще винагородиться -
Батьки все одні,
І можуть стати в нагоді!
Поради приборкувача:
На дикого батьків
Не треба топати і кричати,
А треба ласкою приручати!

У родинному колі

У родинному колі ми з вами ростемо
Основа основ - батьківський будинок.
У сімейному колі всі корені твої,
І в життя ти входиш з сім'ї.
У родинному колі ми життя творимо,
Основа основ - батьківський будинок.

Хлопчисько Тому 
Ст. Орлов

Хлопчисько Тому
Покинув будинок,
Махнув йому рукою.
Вся справа в тому,
Що цей будинок
Був зовсім не такий:
Рипіли двері
В ньому не так,
Не так влаштований
Був горище,
І не такі деревця
Не так стояли
Біля ганку.
І не такий
Був річка,
І не такими -
Хмари,
І мама в будинку
Над річкою
Була якоюсь
Не такий.

І Тому поплентався навмання,
Куди очі дивляться.
Його бив і дощ,
І град
Чотири дні поспіль.
Хлопчисько Тому
На кожен будинок
З тугою позирав.
Але справа в тому,
Що кожен будинок
Був теж не такий:
Рипіли двері
В ньому не так,
Не так влаштований
Був горище,
І не такі деревця
Не так стояли
Біля ганку.
І не такий
Була річка,
І не такими -
Хмари,
І в кожному будинку
Над річкою
Бувала мама
Не такий!
Він йшов на північ
І на південь
Чужою стороною,
Але зробив коло
І раптом вийшов
Знову до себе додому!
Хлопчисько Тому
Побачив будинок,
Сльозу змахнув рукою.
Вся справа в тому,
Що цей будинок
Раптово став такий:
І двері в ньому
Скрипіли так!
І так влаштований
Був горище!
І так стояли
Біля ганку
Зовсім такі
Деревця!
Зовсім такий
Була річка,
Зовсім такими -
Хмари!
А мама в будинку
Над річкою
Була такою,
Була такою...

Така мама
В домі тім,
Який ніде
Не бачив Тому!

Вірші про сім'ю

Сім'я - це найбільш ємке слово. 
У ньому чується «сім'я» - життя основа. 
Сім «я» - це семеро, пов'язаних міцно, 
І майбутніх життів - надійне джерело. 

Сім'я - це радісний дитячий сміх. 
Сім'я - те, що в житті нам дарує успіх! 
Нехай будуть опорою один одному рідні, 
І нехай всіх минають будь-які нещастя! 

Сім'я - нашому житті надійний оплот, 
Що в дитинстві і старості нас береже. 
Сім'я - на любові побудований будинок, 
Нехай радість і щастя панують у нім! 

Родина
Терентій Травник

Дві бабусі, два дідусі,
Батьки і я - 
Ось так і виходить
Звичайна сім'я.

А якщо насіння у воду
На час покласти,
Водою це насіннячко
Трохи розм'якшити,
То м'який знак росточком
Розсуне "ем" і "я" - 
Так теж виходить звичайна сім'я.

Дитячі вірші про сім'ю
Анатолій Мовшович

Дорослі - Варто лише
до них придивитися, 
і відразу побачиш, 
як багато в них дитинства. 
І татові, і мамі, 
і в суворій перехожому, 
і в стареньких дідуся
з бабусею - теж. 
Особливо це помітно буває, 
коли вони що-небудь, 
раптом, розбивають, 
коли купують
обновку з получки, 
коли отримують подарунок
від внучки. 
Вони і вміють сміятися, 
як діти. 
Але всі вони дорослі -
дорослі ці. 
І тим
відрізняються від дітвори, 
часу мало у них
для гри. 

"ЛАДКИ, ЛАДУСІ"

Дорослий, стоячи навпроти дитини, виконує рухи долоньками дитини, примовляючи забавлянку:

Ладки, ладусі, схожий (схожа) на татусю!
Де тато?

— На роботі там, там... 
Будує хату сам, сам, сам...

Ладки, ладусі, схожий (схожа) матусю!
Де мама?

— Вдома там, там, там...
Кашу варить нам, нам, нам...

Каша смачненька,
Маруся маленька!

В. Ніколаєнко


"ГОРОШОК"

Гра розвиває м'язи пальців, мовлення дітей; залучає до розумового розвитку.
Починаючи з мізинця, перебирають пальчики дитини, промовляючи:

— Горошок, 
Бобошок, 
Сивочка, 
Курочка,
А той старий когугисько 
Не хтів іти до дітиська —
Та шуп з ним до песа!

Під час повторного розігрування діти відповідають на запитання текстом забавлянки, повторюючи слова.

"ЧУКИ, ЧУКИ, ЧУКИ, ЧОК"
Чуки,чуки,чуки,чок, 
Пішли дітки в таночок, 
Пішли дітки в таночок, 
Донька збила каблучок.
— Прибий татку, каблучок,
Бо я хочу в таночок.

Лідія Компанієць


"НАЛОВИЛА БАБА ЩУК"
Чук чук чук, чук!
Наловила баба щук.
Роздивилась в казані- 
То не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Наловив дідуньо щук.
Роздививсь у казані —
Знов не щуки, а лини! 
Чук, чук, чук, чук! 
Обійдемось і без щук. 
А линки, а линки 
Повминаєм залюбки!

Наталя Забіла


"ОЙ ЧУК-ЧУКИ, ЧУКИ-НА"
Ой чук-чуки, чуки-на! 
Наша доня чепурна. 
В неї на голівці 
жовті чорнобривці, 
і віночок з конюшини, 
і намисто із шипшини, 
і листок квасольки, 
наче парасолька, 
і широкий лопушок, 
мов зелений фартушок!

Євген Гуцало


"ГОРЩИК"
В мами є великий горщик, 
Мама в ньому варить борщик, 
І такий смачний той борщик, 
Що ми ладні з'їсти горщик.

Федір Петров


"А МИ ЗВАРИМ БОРЩИКУ"
Павлику, Павлику, 
Йди нарви нам щавлику, 
А ми зварим борщику 
В череп'янім горщику, 
Добре салом затовчем,
Почастуємо борщем.

Лідія Компанієць


"НАПЕЧУ ОЛАДКИ"
Ладки дадки, ладки! Напечу оладки 
— Пишні та рум'яні.
— Для кого?
— Для Гані.
— Гушки, гушки, гушки!
Наварю галушки 
Білі та духмяні.
— Для кого?
— Для Гані.
— А що на заїжку?
— Казочку-потішку.

Лідія Компанієць


ПОТІШКА
Ладки Ладки, ладки! 
Впав Мурко із кладки. 
Хоч і не забився, 
Мало не втопився. 
Присів за лозою 
Та й плаче сльозою.

Меланія Павленко


ГУСИ
Гуси, мої гуси, 
Де були?
— В бабусі.
— Чим вас частували?
— Кашку нам давали.
— Як же ви бабусі 
Дякували гуси?
—Ми їй ґелґотали —
Пісеньку співали.

Василь Заєць 


СКІЛЬКИ ДІТОК 
Голубчику, голубок, 
Скільки в тебе діточок?
— Двоє гарненьких,
Двоє сіреньких,
Двоє слухняних,
Двоє старанних.


ЛАСЯ-ПАРАСЯ
Лася-Парася, 
Де була?
— У лісі.
— Що їла?
— Горісі.
— Чим кусала?
— Зубами.
— Куди клала?
— До мами.

Василь Марсюк


ГОРОБЧИК
Горобчику, горобчику, 
Не ходи на дощику: 
Буде горло боліти, 
Буде лікар ходити, 
Не пускатимуть в садок 
До малесеньких діток.

Меланія Павленко


ЛЕЛЕКА
— Лелеко, лелеко, Де ти був?
— Далеко!
— Що у тебе в скриньці?
— Малюкам гостинці!
Для Олі й Ликерки — 
Солодкі цукерки! 
Тетянці і Вові — 
Пряники медові, 
Горішки для Вані... 
Всі ж вони слухняні.


ТАНЦЮВАЛА РІПКА
Танцювала ріпка з маком, 
А петрушка з пастернаком. 
Комарі співали, 
Мухи помагали.

ДОЩ ІДЕ, ДОЩ ІДЕ
Дощ іде, дощ іде, 
Аж із стріхи капає, 
Комар з мухою танцює, 
Аж підскакує.

Ольга Стрілець


ТАНЦІ
Танцювала риба з раком, 
А петрушка з пастернаком. 
А квасоля — руки в боки 
Та й у скоки-перескоки.
Ой чок-чок, ой чок-чок — 
Ну й веселий гопачок! 
Бараболька і буряк 
Починають краков'як, 
А цибулька в аркані 
Аж підморгує мені. 
Ой чок-чок, ой чок-чок — 
А я собі — гопачок!

Платон Воронько


ЧИЙ БУДЕ ВІНОК
Візьмемося за руки. 
Підемо на луки. 
Там сплетем віночок, 
Станемо в таночок. 
Чий найкращий танок — 
Той і візьме вінок.


ЖИВ-БУВ ДІД ТА БАБА 
Жив-був дід та баба, 
Була в них вівця, 
Почнемо з кінця: 
Жив-був дід та баба, 
Була в них вівця, 
Почнемо з кінця...


СКАЖУ ВАМ, ДІТИ, КАЗКУ 
Скажу вам, діти, казку: 
Приніс зайчик дров в'язку, 
Поколов їх дрібненько, 
Зварив кашу хутенько. 
Кашка була солоденька, 
Моя казка коротенька.


ІДЕ, ІДЕ ДІД, ДІД
Іде, іде дід, дід,
Несе, несе міх, міх. 
Оттакий дідище,
Оттакий страшище! 
Оттакий ногатий, 
Оттакий рукатий, 
Оттакий вусатий, 
Такий бородатий! 
Оттакий дідище, 
Оттакий страшище! — 
А я не боюсь!


КОНИК
Ходить коник по лужку, 
По зеленім бережку. 
Коник сам себе пасе, 
Коник гривкою трясе, 
Золота вуздечка - брень! 
Золота підківка — дзень!


МАЛА БІЛОЧКА
Мала білочка 
По ліщині скаче, 
Шишки, горішки 
У торбину мече. 
Плаксивим дітям 
Дала по лушпинці, 
А чемним, гарним - 
Те, що всерединці.

Марійка Підгірянка


КОТИК
Скочив котик, 
Сів на плотик, 
Миє ротик 
І животик.

Він миленький 
І чистенький, 
Гарний Мурко 
Мій маленький


ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ
Пішла киця по водицю 
Та й упала у криницю. 
Пішов котик витягати: 
- Давай, кицю, лапку 
Та вилізай на кладку. 
Сиди, кицю, грійся 
Та нікого не бійся.


ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ
Ой, піди ж ти, кицю, 
Піди по водицю, 
Та не впади в криницю. 
Пішла киця по водицю 
Та й упала у криницю.
Біжить котик рятувати, 
За вушечко витягати. 
Витяг кицю за вухо Та й посадив, де сухо:
— Лежи, кицю, тута, 
А я знайду прута! 
— Іще прута не знайшов, 
А вже киці не знайшов.

Марія Пономаренко


КИЦЯ
Люба кицю, мила кицю, 
Муркай пісеньку для биця
— Няв! Не хочу для бичка — 
Не дає він молочка!


ОЙ, КОТУСЮ
Ой, котусю, котусю, 
Займи нашу телусю, 
Та пожени на пашу — 
Дасть молочка на кашу.

Марія Коляда


КОТОЧОК
У нашого коточка 
Вишивана сорочка, 
Із ремінчиком штанці, 
Вуса й носик в молоці.


ЗАЙЧЕНЯТКО
— Ой маленьке зайченятко, 
Де твоя домівка-хатка?
— В мене хатка за горбочком, 
Під ялинкою й дубочком.


ДВА ПІВНИКИ
Два півники, два півники 
Горох молотили, 
Дві курочки-чубарочки 
До млина носили. 
Цап меле, цап меле, 
Коза засипає, 
А маленьке козенятко 
На скрипочку грає. 
Танцюй, танцюй, козуленько, 
Ніженьками туп-туп. 
Татусенько з матусею 
Принесуть нам круп, круп. 
А вовчок-сірячок 
З лісу виглядає, 
Та на біле козенятко 
Скоса поглядає.


ДВА ВЕДМЕДІ
Два ведмеді, два ведмеді 
Горох молотили, 
Два півники, два півники 
До млина носили. 
Цап меле, цап меле, 
Коза засипає,
А горобчик, гарний хлопчик, 
На скрипочку грає.

Іванна Влажкевич

Забавлянка

Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша,
А кобилка в лiсi, а лошатко - в cтpici.

Забавлянка

Чуки, чуки, чуки, чук.
Наловив дід щук,
А бабуся плотву - годувати дітвору,
А бабуся карасиків - годувати Тарасиків.
А бабуся окуньків - годувати молодців.

Забавлянка

Кую, кую ніжку,
Поїдем в доріжку,
Будем коня напувати,
Будем в баби ночувати.

Забавлянка

Куй, куй, чобіток,
Подай, бабо, молоток.
Не подаси молотка,
Не підкую чобітка,
Молоток срiбленький,
Чобіток золотенький.

Забавлянка

Ладунки, ладусі!
А де були?
у бабусі.
А що їли?
Кашку.
А що пили?
Бражку.
А що на закуску?
Хліб та капустку.

Забавлянка

Сорока-ворона. Діткам кашку варила.
На припічку сиділа. Пiдiть, дітки, по водицю!
І цьому дам, i цьому дам,
А цьому не дам:
Biн дров не рубав,
В хату не носив, печі не топив,
Води не носив, дiжi не місив,
Каші не варив, хліба не ліпив,
В піч сажав, кашу доїдав.

Забавлянка

Їде, їде пан, пан
На конику сам, сам,
А за паном хлоп, хлоп,
На конику скок, скок.
Гоп-чук, чук-чук-чук,
Кращий хлопчик, дівчур:
I волики напасе,
I водички принесе.

Забавлянка

Чуки-рики, півники, гайда,
Була собі дiвчина-найда.
I хліб пекла, i часник товкла,
I сорочки латала,
I на хлопців моргала.
Ось така вона була.
Очі дівчинки манісіньки,
Яка ж бо ти гарнісінька:
За косою барвіночок
Ще й рука бiлiсiнька.

Забавлянка

Kyє коваль бричку, заглядає в пічку:
Чи є борщ, чи є каша?
Чи є в борщі кусок м‘яса?
Ішла киця по водицю та й упала у криницю.
Пішов котик рятувати, став за хвостик витягати.
Ой, цить, кицю, будь весела,
Та поїдемо на села,
Та купимо трана-рана,
А в барана спина драна,
А в корови крутi роги,
А в Наталі чорні брови.

Забавлянка

Танцювала риба з раком,
А петрушка - з пастернаком,
А цибулька - з часником,
А дівчина - з козаком. .
А цибулька дивується,
Що так гарно танцюється.

Забавлянка

Послухайте, люди,
Довга байка буде!
Був собі горобець,
Бабі збив новий горнець.
Прилетіла горобчиха,
Питається баби стиха:
А хто збив Вам горнець?
Баба каже: „Горобець!"
Пiдiб‘ю йому крильця!
Чи казати знов з кінця?
Як казати, то казати:
Був собі горобець...

Як Данило сім’ю зберіг
Українська народна казка Гуцульщини

Був собі чоловік, звався Данило. І було в него двоє слуг: Хлопець Грицько і дівчина Марта. Вони двоє любилися. Грицька забрали до війська. А Данило повдовів. Почав Данило думати, що Марта була би йому добра за жінку». Вона вже добре знає мою господарку, буде добре все вести».

Побралися вони і гарно жили, поки не повернувся з війська Грицько. А як прийшов Грицько, Марта не стала любити Данила, але стала любитися назад з Грицьком. А Данилови все говорила, що вона слаба. Куди б її Данило не возив, яким би дохторам не показував, нічого їй не помагало — слаба.

І Данило почав підозрювати, що Марта любиться з Грицьком. І став думати, як би йому своє подружнє життя сохранити. І придумав.

Слухай, Марто, в нашому лісі є велике дерево з дуплом. З того дупла виходить святий. Він може добре порадити. Ти до него піди і порадься, що тобі робити, щоб ти здорова була.

Жінка дуже втішилася і каже:

Добре, чоловіче, я йду.

Данило бере біле простерло *, маскується і йде напопереки до лісу. А Марта пішла дорогою. Данило перебрався, почепив собі бороду й вуса і лізе в дупло.

Приходить Марта і питається:

Чи є хто в цім дуплі?

А звідти показується чоловік у білому і питає:

Що ти хочеш, жінко? Марта паде на коліна й каже:

Ой отче, порадьте мене, як я маю збутися свого чоловіка. Бо я маю хлопця, якого я люблю. А на чоловіка дивитися не можу.

Добре, — каже Данило, — я тебе пораджу, але ти мусиш мені все признатися. Чи ти грішила з своїм хлопцем?

Ой грішила, отче. Грішила й далі грішу.

То дай мені слово, що ти не будеш з ним грішити. Одне на одного руку не покладете, доки не помре твій чоловік, бо як зломите присягу, то й далі буде твій чоловік жити.

І вона дала йому таке слово. Він їй каже:

А тепер іди додому і застанеш чоловіка слабого в ліжку. Не веди йому ніяких дохторів, лиш лікуй його сама — давай йому чорні кури їсти. Але добре знай, що як ти зломиш присягу, то чоловік твій буде жити довго-довго.

Марта встала, поцілувала його в руки, в ноги, подякувала і пішла. А Данило думає: «Агій, дома не хоче мене і в губи поцілувати, а тут цілує в руки й ноги».

Марта знов пішла дорогою, а Данило напопереки. Прийшла Марта на подвір’я і застає Грицька.

Де господар? — питає вона.

Щось господар заслаб.

Вона заходить у хату, а Данило лежить у ліжку. Вийшла Марта та й каже до Грицька:

Знаєш що, Грицьку? Я була в лісі. Із дупла вийшов святий і казав, що чоловік скоро помре. Але щоб я з тобою не грішила, доки він помре. Бо як ми будем грішити, то він буде довго жити.

Грицько на це погодився. Марта питає чоловіка:

Що тобі є?

Я дуже слабий. Не годен навіть піднятися і нічого в світі. Каже до него Марта:

Я буду лікувати тебе домашніми ліками, і може, тобі стане легше.

Ну й почала вона йому варити щодень самі чорні кури і його годувати. А Данило від тих курей став дуже поправлятися, просто розпухати.

Пройшов якийсь час. Данило став такий, що ледве повертається на ліжку.

Одної днини пішла Марта з Грицьком у поле, а Данило злагодив добрий дрюк і заховав його в хоромах. А сам ляг назад до ліжка.

Ввечір прийшла Марта з Грицьком з поля і наварила пирогів. Сіли бони їсти, а Данило почав дуже стогнати. І каже:

Щось так мені погано, що певно буду я вмирати. Виведіть мене надвір, бо не стає мені повітря в хаті.

Вивели вони його, зайшли до хати, сіли їсти пироги та й кажуть:

Певно цему ділови вже кінець. Доки будемо чекати?

І зачали знов грішити. А Данило бере дрюка, входить до хати й каже:

Або розходіться, або смерть вам обом! Грицько паде на коліна.

Даруйте мені життя! Я звідси піду, що ніхто мене не буде тут видіти.

А Марта впала на коліна й каже:

Буду вже до смерти вірна, лиш не вбивай мене!

Так Данило сохранив своє сімейне життя. І жінку мав, і люди нічого в селі не знали. Та й збився горнець, і байці кінець.

Віктор Кава
«НЕ ТУРБУЙСЯ, МАМО»

Уранці сьомого березня Юрка було не впізнати. Неквапно з'їв сніданок, ґречно подякував мамі, навіть помив тарілку, хоч за вікном лунав нетерпляче-закличний свист його товариша Олеся. Акуратно склав книжки в ранець, поволі ступив до порога, подумав, нагнувся, взяв щітку і заходився завзято чистити бувалі в бувальцях черевики.
Мама мовчки, зачудовано спостерігала ту незвичну Юркову поведінку. «Ага, малий до мого свята готується!»- нарешті втямила й тепло усміхнулася.
А Юрко, почистивши черевики, без поспіху розігнувся, глянув на маму, закліпав очима і скоромовкою сказав:
- Мамо, будь ласка, дай мені п'ять карбованців... Тепер закліпала очима мама.
- Нащо тобі гроші? Ще й такі великі...
- Та... треба,- хутко одвів очі Юрко, пильно задивився на кота Барсика, що ніжився в кутку. - Ну, подарунок тобі хочу купити на свято. Дуже гарний...
- Як?- сплеснула мама руками. - Ти ж сам якось хвалився,- цілих три місяці збирав гроші мені на подарунок. Де ж вони?
Юркові очі прудко забігали по всій кімнаті й знову зачепилися за Барсика, який, нашорошивши вуха, дослухався до гучної розмови.
- Ну, збирав, правда... Ну, а недавно уроки робив, а Барсик гратися захотів, ну, і скочив до мене на стіл... Ну, він, ні, ми удвох ненароком турнули копилку... Ну, гроші я на підлозі до копієчки зібрав, а класти їх нікуди, бо ж копилка розбилася. То я їх у кишеню вкинув... Ну, ти ж знаєш, мамо, як гроші в кишені тримати... Сама ж казала якось: не встигнеш додому з роботи дійти, а вже зарплату розтринькала... А мені ще важче - ідеш до школи, а морозивниці уже сидять зі своїми возиками, видно, удосвіта їх викочують. А назад ідеш - кіно запрошує, магазин іграшок навстіж розчинений... Ну, от і вийшли всі гроші...
Мама глибоко зітхнула, дістала гаманець.
- Який же ти мені, коли не секрет, подарунок купиш?- спитала.
- Найкращі парфуми! - гордо мовив Юрко. - За карбованець двадцять! На цілий квартал пахнутимеш!
- А де ж решту грошей дінеш? - спантеличилась мама.
- Не турбуйся, мамо!- аж підскочив Юрко. - Не пропадуть гроші.
Я такого «Конструктора» бачив учора в магазині іграшок! І рівно три вісімдесят коштує...
Мама аж одхитнулася. На її очах виступили сльози.
Юрко простягнув руку за грошима. І - стрівся з маминим поглядом... Його рука хутко відсмикнулася, щоки спалахнули вогнем.
Він схопив портфеля й вибіг з кімнати...
Рано-вранці восьмого березня на столику біля маминого ліжка стояв маленький букетик фіалок. Коло нього біліла записка.
«Мамо, дуже-дуже вітаю тебе зі святом! Більше я не буду... таким... Юрко».
Мама, легенько усміхаючись, понюхала фіалки. Вони пахли весняною свіжістю.

Віктор Кава
«Добраніч, мамочко!»

Леся ось уже тиждень самі п'ятірки приносить, радує маму.
І в суботу - захекана од швидкого бігу, розчероніла - вскочила у коридор і дзвінко вигукнула:
- Мамочко, як твої успіхи на роботі? А в мене - п'ятірка! - І для більшої переконливості показала розчепірену п'ятірню.
- Молодець ти у мене, - погладила мати доньку по білявому волоссячку. – Швиденько роздягайся і до столу. Які пиріжки спекла сьогодні наша духовка! Мовби знала, що ти п'ятірку принесеш.
Лесю не довелося двічі припрошувати. Уминаючи третього пирога, на хвильку підвеаі на маму очі й скоромовкою:
- Ой, я так поспішала, мамочко, до пирогів, що не все тобі сказала... У мене і четвірка сьогодні. З диктанту...
- Ну, і то непогано, - хитнула головою мама. - Не все ж і п'ятірки одержувати.
- Так, так, - охоче згодилася Леся. - А як самій лише мені п'ятірки, то всім і не вистачить...
Погулявши надворі, сіла Леся за уроки. Мама клопоталася на кухні. Аж чує - кличе доня.
- Чого тобі? - озвалася мама. - Не розумієш, може, чогось? То я зараз, ось тільки руки витру...
- Та ні, розумію... - Леся на те. - От ти казала, мамочко, що не все ж і п'ятірки одержувати, правда? То не все ж і четвірки одержувати, правда?
- Ну-ну, - насторожилася мама.
- От і в мене сьогодні якось так вийшло, - безневинно глянула на маму голубими оченятами, - що трійка з малювання потрапила в зошит.
Мама тільки зітхнула.
Уже лежачи в ліжку і слухаючи по радіо вечірню казку, Леся раптом пригадала весело:
- Ой, мамочко, яка я забудькувата! Та ж мені сьогодні ще й двійку з читання вчителька поставила...
Ох, і пам'ять же в мене! Добраніч, мамочко!
І мерщій одвернулася до стіни і голосно засопла носиком.

Остап Вишня
У НОВОМУ РОЦІ - ВСЕ НОВЕ, ХОРОШЕ!

Хто більш чекав на прихід Нового року, чи Славко Бублик, чи його мама,- ми вже так достовірно про це й не скажемо: і Славко його чекав нетерпляче, і мама його, мама Люба, хоча й заклопотана була, а проте, подивиться на Славка, коли він уже солодко спав після пережитого дня, та обов'язково й подумає:
- А от уже й Новий рік ось-ось-ось!
У Славка Бублика була дуже хороша мама.
Хоч Славкові Бубликові минуло вже сім років і він уже ходив до школи, і хоч мама часто ховала його самоката, бо дуже вже той самокат дзеленчав по асфальту, намагаючись обов'язково вискочити з тротуару на вулицю й збити «Москвича», лякаючи при цьому перехожих, Славко свою маму любив.
Щоправда, коли, було, мама заховає самоката, Славко дуже за це на маму сердився, плакав, тупав ногами, кричав «дай!»,- а як колись у 'школі на перемінці засперечалися, чия мама найкраща, Славко заявив категорично:
- Такої мами, як у мене, ні в кого нема! Моя мама, мама Люба, найкраща від усіх!
Павка Крендель, той, що у нього вдома є живий єгипетський голуб, теж не менш рішуче обстоював:
- Попробуй «заїмєть» таку маму, як у мене! От попробуй! Хотів би я бачити, що з того вийде?!-наступав він на Славка.
- Ти думаєш, що твоя ліпша?- одбивався Славко. - Ліпша?!
- А єгипетський голуб у тебе єсть?! Кажи, єсть?! А ти кажеш, що твоя мама краща?! Ага?!- сказав Павка й переможно подивився на присутніх.
Єгипетського голуба у Славка не було, та проте він не здавався, не хотів здаватись, примружив очі й промовив з притиском:
- Подумаєш, голуб! Ми про мам, а не про голубів! Хіба голуб - мама. Моя мама мені дві морські свинки купить!
У суперечку між Славком і Павкою встряв Юрко. Юрко перекричав і Славка, і Павку.
- Яз мамою влітку до колгоспу їздив! У мене дядя Стьопа, мамин брат, тракторист. Я з ним на тракторі їздив!.. І мама дозволила. Такої мами, як моя, ні в кого нема!
Тут уже всі присутні не втрималися, кожний почав доводити, що його мама найкраща, зчинився галас, на який підійшла вчителька Людмила Павлівна.
Хлопці притихли.
Людмила Павлівна, дізнавшись, про що спалахнула суперечка, помирила всіх:
- У кожного з вас,- сказала Людмила Павлівна,- таки справді, мама найкраща в світі! Такої хорошої мами, як у Славка, як у Павки, як у Юрка і як у кожного з вас, ні в кого нема!
- їв мене єсть мама,- посміхнулася Людмила Павлівна,- вона вже старенька, але вона так само найкраща мама в світі!
Так-от, найкраща в світі Славкова мама перед самим Новим роком, коли Славко, прибігши з школи, бігав із санчатами по леваді й спускався з пагорбів та кучугур (Славко жив у передмісті),-мама Люба в цей час, прибираючи в хаті, щось збирала й складала на маленькому столику.
Збирала й посміхалася...
Виростала на столику ціла купа якихось дивовижних речей.
Були в тій купі пошматовані книжки, бите якесь скло, брудні зошити, самокат, драні штани, розпороті черевики, шматок поламаної парти, розірвані й розпороті покришки й камери від футбольних і волейбольних м'ячів...
Поскладавши все це на стіл, мама Люба взяла картон, вирізала з нього багато-багато кружечків, взяла потім чорнило і пофарбувала ті кружечки чорнилом.
Зробила з того ж картону чотири носи і два ока. Носи пофарбувала червоною фарбою, а очі -синьою.
Вирізала з картону дві великі одиниці, три двійки і три трійки...
Все це вона поклала на столик, на ту купу дивовижних речей.
Потім мама Люба причепурила хату, сіла, подивилась на ту купу і похитала головою.
А ось убігає в хату Славко.
Роздягся.
- Мамочко! От нагулявся! Дай мені чогось попоїсти... Та я буду одягатися, бо сьогодні ж у нас у школі ялинка, будемо старий рік проводжати, а Новий зустрічати! Що це таке, мамочко?- став Славко перед столиком з купою дивовижних речей.
- А ти подивись!- посміхнулась мама. Славко почав перебирати дивовижні речі.
- Книжка... Читанка... Це ж та, що я, як бився з Павкою, розірвав. Це мої драні штани... Си... Би... букви, що я на парті вирізав... А це що за чорні кружечки, мамо?
- Це ті клякси, що ти їх по книжках та по зошитах поналяпував!
- А це що?
- Це чотири носи, що ти їх за рік розбив: два твоїх і два Павчиних!
- А це?
- Це два ока, що ти їх Люді підбив!
- Одиниці, двійки... трійки...- почав перебирати Славко.
- Ну да,- одиниці, двійки, трійки... Бач, скільки ти їх за рік поприносив...
- А навіщо це все, мамочко?
- А от як проводжатимеш старий рік, оддай йому все це! Хай забирає з собою! А проси Новий рік, щоб він дав тобі все нове, чисте, хороше подарував. Цілі носи, непідбиті очі! І тільки четвірки, і тільки п'ятірки! Добре, Славку?
Славкові було ніяково. Він пригорнувся до мами і тихо промовив:
- Добре, мамо!
Мама поцілувала Славка, бо у Славка мама найкраща в світі!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    09.08.2018
  • Розділ
    Літературне читання
  • Клас
    Дошкільнята
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    373
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    YB897191
  • Вподобань
    0
Курс:«Розвиток особистості на всіх вікових етапах життя»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь