До уроків читання та виховних заходів, притча "Вдячність жебрака".

Опис документу:
Притча, казка та оповідання — один із найдоступніших видів передачі інформації дітлахам. У стислій ненав'язливій формі можна повідомити дітям основні життєві цінності, поділитися досвідом нації, вивчити національну спадщину. Джерело: Інтернет ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ВДЯЧНІСТЬ ЖЕБРАКА

Жили по сусідству два господарі: один такий скупий, що взимку снігу не випросиш, а другий — добра душа, якщо не грішми, то хоч ласкавим словом допоможе.
Якось до садиби скупого господаря навідався жебрак. Звісно, звідти старця спровадили:
— Іди собі, чоловіче, з Богом, на вас усіх хліба не настачиш!
Жебрак розгнівався і послав на їхні голови тяжкі прокльони.
У садибі доброго йому поспівчували, дали шматок хліба. Старець подякував і пообіцяв молитися Богові за усю родину.
Наступного дня той самий жебрак знову стояв на порозі у доброго чоловіка.
— Допоможіть, добрі люди, змилосердьтеся — з учорашнього дня й ріски в роті не мав.
Дав йому господар хліба, ще й сала поклав зверху. Жебрак аж сльозу пустив, кинувся руки цілувати. Але й наступного дня він знову тут як тут.
У господаря родина була велика, самим доводилося сутужно, гіркою працею їм діставався насущний, однак старцеві винесли окраєць.
— А сало де? — невдоволено скривився жебрак.
— Нема, — відповів господар.
— Ой, брешете, ласкавий господарю, по очах бачу, що є! — лукаво посміхнувся старець.
Добрий господар вмить спалахнув, неначе сірник.
— Та як ти смієш вимагати в мене?! Я дав тобі хліба — досить з тебе!
Тут і в жебрака засвітилася злість у очах:
— А бодай би ти подавився своїм глевким окрайцем! Бодай би ти згорів разом зі своєю хатою! Бодай би ти сонця завтра не дочекався бачити...
Не завжди воно, добро, на добро виходить, бо іноді даси шматок хліба — і матимеш ворога на все життя. Або ще так люди кажуть: «За моє жито мене ж і бито!»

КАЛІКА

Під час кожної недільної відправи біля церкви на паперті сидів каліка-жебрак з простягнутою рукою. Канючив милостиню. Йому ще з дитинства не служили ноги, тому і заробляв на прожиття, жебраючи в перехожих, йому давали, хто скільки міг — шкода було знедоленого чоловіка, зобидженого долею.
Увечері бідолаха шкандибав до шинку, вдоволено подзвонюючи мідяками в кишені. Кварта горілки і шматок шинки — ото й усе щастя для чоловіка. Та ось зацікавився ним відомий лікар котрий віднедавна оселився у місті.
— Народився ти зі здоровими ногами, правда? — запитав у жебрака.
— Я швидше за всіх бігав на нашому кутку! І трапилося лихо: коли мені було десять років, я упав з дерева, потрощив кості й дотепер мучуся. І за який гріх мені така кара божа?!.
— Не журися, — підбадьорив його лікар. — Я поставлю тебе на ноги. Ходімо зі мною!
— У мене грошей нема на лікування, — ніяково дивився жебрак на благодійника, але спадкоємець Гіппократа запевнив, що лікуватиме задарма. Зовсім тоді розгубився каліка:

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн