До уроків читання та виховних заходів, притча "Таємниці майстерності".

Читання

Для кого: 4 Клас

08.08.2019

703

15

0

Опис документу:
Притча, казка та оповідання — один із найдоступніших видів передачі інформації дітлахам. У стислій ненав'язливій формі можна повідомити дітям основні життєві цінності, поділитися досвідом нації, вивчити національну спадщину. Джерело: Інтернет ресурси.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ТАЄМНИЦЯ МАЙСТЕРНОСТІ

Один заможний господар спромігся на кузню. Справи ковальської він не знав, та й учитись йому вже не було коли. Але мав дорослого сина. «Нехай мій Василько І опановує це дуже потрібне для села ремесло», — вирішив господар.
Про навчання домовився з відомим на всю волость ковалем. За невелику платню той узявся зробити з хлопця коваля.
Господарів син ріс ледарем. До роботи брався неохоче, а батько не примушував працювати, бо обходився наймитами.
— Ну що ж, хлопче,— почав перший урок старий майстер, — бери тачку і гайда по вугілля!
— Я прийшов до вас учитися, а не найнявся! — гонорово відказав хлопець.
— А як ти гадаєш інакше опанувати наше ремесло? — глянув на учня здивований коваль.
— Ви робіть свою справу, а я буду дивитися, спокійно пояснив йому Василько і для переконливості додав: — Ми вам за науку заплатили наперед Коваль тільки плечима знизав. Гроші він справді отримав, а коли так — то їхня справа, як учитися.
— Стій і дивись, мо' щось і вийде...
Три роки — строк навчання — збігли як один день. І протягом усього того часу Василько ретельно відвідував кузню, вмощувався збоку і спостерігав за роботою.
Батькові вже нетерпеливилося: має власну кузню, а чужі люди його хліб їдять.
Нарешті вийшов строк.
— Ану, синку, покажи, чому ти у відомого коваля навчився!
Василь узяв молота в руки. Грймав-гримав — а викувати нічого путнього не зумів. Побачивши це, батько зрозумів, якого спадкоємця собі виховав.
— Таж я три роки за тебе гроші платив! А ти, ледарю, навіть не знаєш, з якого боку до ковадла підійти?! Геть з моїх очей! І поки не навчишся ковальської справи, до хати не приходь! — сказав батько, як відрізав.
Куди подітися Василькові? Пішов до того самого коваля найматися на роботу. 
— Добре! — погодився коваль. — Бери тачку — і гайда по вугілля.
Тепер уже ніколи було Василькові спостерігати — бо від зорі до зорі він крутився підручним у коваля. І сам почав залізо кувати. Спочатку за прості вироби узявся, а далі — за складніші й складніші. Так і відкрив собі таємницю ковальського ремесла.

МАЙСТЕР-ПОРАДНИК

У невеличкому містечку, яке розташувалося біля вузенької річечки, поселився новий житель, котрий назвався майстром. Ніхто не знав його фаху, але куди б не заходив цей чоловік, скрізь давав поради.
Заглянув у майстерню до коваля — застеріг його:
— Ти перетримуєш залізо у вогні, від чого воно робиться крихким. І гартувати слід у маслі, а не у воді. — Й професіонально додавав: — Куй залізо, поки гаряче!
— Не знаю, — невдоволено бурмотів коваль. — Роблю, як мене батько вчив. — І продовжував працювати по-своєму.
Кравцеві новий майстер тлумачив, як потрібно шити камзол, нагадуючи йому: «Сім раз відміряй, а раз відріж!» Шевцеві показував, як прибивати підошви. Теслі зауважив, що той неправильно тримає сокиру і рубає не з руки. Часто приходив до людей і починав у самий розпал роботи:
— Невірно! Треба ось так... Треба по-іншому, а не так, як ви звикли!
На це йому відповідали: «Не вчи рибу плавати! Як уміємо — так ї робимо!»
Пройшов деякий час. Стопталися чоботи у нашого майстра. Звернувся він до шевця:
— Е-е, брате, — посміхнувся той, — я ж тобі і в підметки не годжусь, не буду перед тобою соромитися — сам ший взуванку.
Треба було замок на двері викувати, то подався майстер до кузні.
— Ні, — похитав головою коваль, — у мене залізо крихке, не для тебе.
Кравець відмовився пошити йому нові штани, тесля — вистругати дошки, пекар — і той не дав хліба.
Повернувся додому наш майстер, зажурився. Бо він тільки і вмів, що давати нікому поради.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.