До уроків читання та виховних заходів "Притча про козацьку волю".

Опис документу:
Притча, казка та оповідання — один із найдоступніших видів передачі інформації дітлахам. У стислій ненав'язливій формі можна повідомити дітям основні життєві цінності, поділитися досвідом нації, вивчити національну спадщину. Джерело: Інтернет ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПРИТЧА ПРО КОЗАЦЬКУ ВОЛЮ

Був на Запорозькій Січі досить дивний закон: засудженого до страти козака могла врятувати лише дівчина, яка погодилася б вийти за нього заміж.
Петлю для Максима Довбні готували довго, побратими навмисне затягували час.
— Яка твоя остання воля, козаче? — запитав кошовий отаман.
— Вибачай, брате, — ледве стримував себе ватажок запорожців, щоб не пустити сльозу, — не я караю, а закон наш.
— Дозвольте мені люльку викурити, — попросив Макар Довбня, і зо два десятки козацьких рук потягнулися до нього.
— Візьмою мою, брате! Візьми мою!
Любили Довбню на Запорозькій Січі, хоробрий козак, тільки ж хлебтав оковиту безбожно. Воно б то нічого, коли в мирний день. Ну, а під час походу на ворога — тут уже справа серйозна: побрався з оковитою — пощади не проси.
Швидко викурилася козацька люлька, накинули зашморг на шию сіромасі. Аж раптом дівчина наче з-під землі виросла:
— Стійте! Я хочу вийти за нього заміж! 
Кошовий махнув рукою, Макара Довбню звільнили від петлі.
— Ну, що, козаче, будеш женитися чи до дідька в пекло смолу пити підеш?
— До дідька я ще встигну, — буркнув запорожець.
Поселився Макар Довбня з молодою дружиною на невеличкому хуторі біля Черкас. Його як одруженого виключили запорожці зі свого реєстру. Спочатку навіть сподобалося Макарові тихе сімейне життя, але скоро й обридло. Почав усе більше й більше тужити за козацькою волею. Та й не витерпів, пішов на Січ до кошового отамана.
— Візьміть, батьку! Хоч повісьте, не можу я за бабською спідницею життя марнувати, коли зі всіх боків вороги на Україну лізуть.
— Добре говориш, сину, як справжній лицар нашого народу, — з повагою дивився на нього кошовий. — Тільки і про дружину мусиш дбати. На кого залишиш?
З того горя знову запив козак.
— Чого такий сумний, чоловіче? — допитувався корчмар, наливаючи повну кварту горілки.
— Та ось товариство відмовило мені, кажуть, щоб до дружини повертався, — важко цідив оковиту Макар Довбня. — Гірка доля моя!..
— Слухай, козаче, коли не маєш на кого покинути, то дай мені її на роботу в корчму, бо годі тут самому впоратись. Ну, то як, по руках?
— Ех, добродію, — повеселів запорожець Макар Довбня.— я згоден! Та задарма не віддам, мусиш тютюном мені за неї розплачуватися. І гляди — не ображай. Щось не так — повернуся з походу, голову зніму!
Невдовзі Макар Довбня обіймався зі своїми бойовими побратимами, пригощав кожного тютюном.
— Міцний, — закашлювалися запорожці.
— Еге, за горло дере, — посміхався козак Довбня. — Ось так і мені душу дерло без нашої матері — Запорозької Січі.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток цифрового інтелекту учителя: путівник по цифрових інструментах в ефективній організації і проведенні освітнього процесу»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн