До уроків читання та виховних заходів, притча "Мораль гендляра".

Опис документу:
Притча, казка та оповідання — один із найдоступніших видів передачі інформації дітлахам. У стислій ненав'язливій формі можна повідомити дітям основні життєві цінності, поділитися досвідом нації, вивчити національну спадщину. Джерело: Інтернет ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МОРАЛЬ ГЕНДЛЯРА

Батько-кравець не схвалював того, що Андрій товаришує із сином крамаря.
— Ми люди чесні, хліб насущний здобуваємо о тяжкою працею, а не гендлюванням, як ті крамарчуки, — часто повторював батько. — Знайся кінь з конем, а віл з волом.
— Василь — мій найкращий товариш, — наполягав на своєму Андрій. А ще, певно, подобалося йому сидіти у крамниці, розглядати всілякі товари, тож частенько навідувався витрішки справляти, з товаришем гомоніти.
Час, однак, не стоїть на місці. Повипиналися вгору парубки. Почали їх батьки до своїх ремесел привчати. Кравець тлумачив своєму синові, як одяг шити, а крамар іншу науку вів: купи дешевше — продай дорожче.
Втягнулися хлопці кожен у свою справу і зажили за законами дідів-прадідів. Але парубоцьку дружбу підтримували. То Андрій заскочить до крамниці по товар, то Василь прийде штани пошити. І дружини їхні ще здалеку віталися.
Послизнувся якось на своїй дорозі син крамаря — накупив шовку заморського, а ніхто не бере. Лежить він на поличках, пилом припадає. Виявилося, що купці обвели його круг пальця — підсунули замість шовку просту матерію, а він поласився та й купив «кота в мішку».
— Якщо не продам дорожче та не виручу затрачену ціну, із крамницею доведеться розпрощатися, — день і ніч бідкався син крамаря.
Завітав якось до товариша Андрій.
— У мого батька багато замовлень, тож потрібен шовк, бажано заморський, — звернувся до Василя.
— Ой, який у мене є шовк — казка! Уже б увесь продав, та вчасно подумав: ану ж бо давньому товаришеві знадобиться. Тільки заради тебе тримав! — із професійним умінням почав розмазувати єлей молодий гендляр. — Тільки спершу давай посидимо-побалакаємо про те про се, бо давненько ми з тобою не бачилися.
Розпрощалися друзі аж увечері. Андрій заплатив названу ціну і поніс сувій матерії, навіть не глянувши на нього (мабуть, тому, що довіряв своєму товаришеві і цілком покладався на його чесність).
Уранці прибігла стривожена дружина крамаря:
— Василю, що між тобою і Андрієм сталося? Кравчиха зі мною сьогодні не привіталася.
— Мене це не дуже тривожить, головне — що я просту матерію зіпхнув йому за шовк.
— Ти обдурив свого товариша?
— Так, товариша найлегше й обдурити! Хто ще тобі так легко довіриться? — виклав свою мораль син крамаря, потираючи від вдоволення руки.

ВИПРОБУВАННЯ ВОГНЕМ

До відомого художника прийшов вельможний пан котрий нещодавно спорудив собі новий палац і тепер шукав, чим би прикрасити голі стіни кімнат, щоб вразити своїх численних гостей.
Художника він застав за роботою — той закінчував картину.
— Дуже гарно! Я просто в захопленні, майстре Очей не можна відірвати! Як вам тільки вдається таке диво створити? В чім секрет вашого таланту
Маляр замислився, а відтак запитав:
— Чим ви перевіряєте золото?
— Відомо чим — вогнем! — відповів йому багач.
— Мої твори теж пізнають магічну дію вогню усі вони через нього проходять.
— Не розумію... — здивовано дивився вельможа. Раптом майстер схопив ножа, черкнув кілька разів по полотну і жбурнув картину у вогонь.
Гість так і застиг на місці від несподіванки, втративши дар мови.
— Прийдіть через місяць, картина буде готова, — спокійно сказав майстер.
Вельможа завітав до митця у призначений строк. На нього дивилася картина, ще краща за попередню — барви були напрочуд гарно підібрані.
— Подобається? — підійшов до завороженого покупця художник.
— Сам Бог надихає вас, майстре! — мовив пан. Але художник знову пошматував свій витвір і віддав на поталу вогню.
— Божевільний! — вигукнув вельможа.
— Прийдіть, пане, через місяць за картиною, — спокійно на те відказав йому художник.
— Я більше не хочу мати з вами справи! — вибухнув гнівом покупець.
Проте вельможа не дотримав свого слова. Дуже вже йому кортіло бачити у себе вдома цю вистраждану картину.
Витвір митця перевершив усі сподівання. Якась невидима хвиля насолоди найшла на відвідувача, він потрапив у владу побаченого. Раптом блиснуло холодне лезо ножа.
— Ні! — заволав покупець і затулив собою картину. — Просіть, що хочете, майстре, срібла-золота не пошкодую — продайте мені картину! Вона дорожча всіх моїх скарбів!
І вельможний пан став на коліна перед простим художником.
— Вірю, що мені вдалася картина, якщо вона дорожча за ваші скарби, — усміхнувся художник. — Ось так я, наче золото, випробовую своє мистецтво — вогнем!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.