До уроків читання та виховних заходів, притча " Корінь життя".

Опис документу:
Притча, казка та оповідання — один із найдоступніших видів передачі інформації дітлахам. У стислій ненав'язливій формі можна повідомити дітям основні життєві цінності, поділитися досвідом нації, вивчити національну спадщину. Джерело: Інтернет ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

КОРІНЬ ЖИТТЯ

Коли народжувалася дитина, за давнім українським звичаєм батьки на її честь садили дерево. Зеленим братом для новонародженого Максима став молоденький дубок, що прийнявся навпроти хати. З літами обидва окріпли, підросли.
Не сиділося чомусь на батьківщині Максимові. У пошуках легкого хліба подався він, наче перекоті поле, у світи. Як пішов — так і пропав.
Мало не щодня виходила мати на битий шлях виглядати сина, тільки все даремно, бо забув нащадок дорогу до рідної домівки, відцурався, осів у столиці.
Не навідується Максим до села, соромиться материзни, селянського походження і мови рідної соромиться.
А дуб тим часом піднявся — велетень, обійстя затулив своїми могутніми вітами. Притулиться стара ненька до нього, мов до синочка, сльозу пустить. Де її Максим? Чи не занедужав часом? Чує недобре материнське серце.
Уже другий рік мучить недуга чоловіка. І жоден лікар ні за які гроші не вилікує, не годен відповісти, що то з ним коїться.
Прослухав якось Максим, що живе в одному селі ворожка-планетниця. Порадили звернутися до неї. Не вірив учений чоловік у всілякі забобони, але коли мордує хвороба, то і чортові душу радий продати аби полегшало.
Ворожка подивилася на бліде обличчя Максима і скрушно похитала головою:
— Загубив ти себе, чоловіче. Єдиний, хто тебе порятує — твій зелений брат, дуб-велетень. Вставай досвітками і вмивайся щодня росою з його листя. Доки дубові — доти й тобі жити.
Та й поїхав Максим додому, до матері. Хоч не йняв віри ворожці, але коли спробував раз-другий ороситись — таки покращало. Наче вдруге і світ народився.
— Заберу я цього дуба до себе у місто, — сказав Максим матері.
— Що ти, синку — він же усохне, як тільки підрубаєш його коріння, — занепокоїлася мати.
Замислився Максим над своїм життям та долею.
— А я? — запитав себе. — Як існував увесь цей час без батьківщини? Правда твоя, ненько: людина, як і дерево, без коріння не може жити!

НЕНЬКА І ДІТИ

Сім'я Василини жила бідно. Та які ж можуть бути достатки у вдови, де усього багатства — лиш семеро дітей. А тут іще кара божа — сарана геть чисто посіви з'їла. Ось і перебивалися бідолахи з хліба на воду.
Мати паляницю з висівок з печі витягне, а у дітей очі аж світяться з голоду. Крає Василина на шматки ту злиденну страву — у самої серце крається. Сльози кап-кап, бо несила дивитися, як кожне жадібно ковтає свою пайку.
— А ти, мамо? — питає Петрусь, старшенький.
— Не вистачило, — показує мати на порожній полумисок.
— Треба було на вісім шматків поділити, — радить синок.
— А я на сімох порахувала — себе забула, — вдалася мати до хитрощів.
Дякуючи Богові й невтомним материнським рукам вижили усі семеро. Згорбилася Василина — літа брали своє. Уже старшенький Петрусь — козак хоч куди. Дівки заглядаються: котра то від нього сватів дочекається? На дочці багача й оженився старший син Василини.
Діти як птиці вилітали з материнського гнізда. І залишилася Василина одна-однісінька. На зелені свята пішла вона в гості до старшого сина. Уже і в нього сімейка немаленька — п'ятеро внучат зустріли бабусю.
Невістка-господиня заслала стіл новою скатертиною, поставила борщ, кашу і ще повний полумисок вареників із сиром. Петро тим часом дістав ложки, перед кожним поклав, а матері чомусь не вистачило.
— Ой, — вдарив себе по лобі господар. — А вас, ненько, я і забув порахувати.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Особливі діти в закладі освіти: характеристика нозологій, педагогічні підходи»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн