До питання про антропоніми в українській фразеології

Мова є засобом ідентифікації для тих, хто нею володіє, а значить, і системою символів, значень, цінностей, навколо яких консолідується людська спільнота, з чітко вираженими неповторними ознаками властивими лише їй. Відзначаючи кумулятивну роль слова, його своєрідну історичну „пам’ять”, дослідники зазначають, що еталонне і стереотипне в досвіді народу, пов’язане з його культурними традиціями, і тим самим – загальнозрозуміле для носіїв мови, могло лягти в основу мовного знака.